Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Сумський державний університет Машинобудівний коледж ОПОРНІ КОНСПЕКТИ з дисципліни «Українська мова» для студентів денної форми навчання всіх спеціальностей 2010

Опорні конспекти розроблені викладачем дисципліни „Українська мова " Гуржій С.М.

Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально-гуманітарних дисциплін

Протокол № 01 від "30" серпня 2010 р.

Рецензенти:

Зміст

1. Розділ 1. Фонетика. Орфоепія. Орфографія……………………………………………….. 4

1.1 Найважливіші чергування голосних і приголосних. Спрощення у групах приголосних. Подвоєння і подовження приголосних………………………………………………………..4

1.2 Написання слів з ненаголошеними голосними О,Е, И…………………………………...6

1.3 Складні випадки правопису ненаголошених голосних…………………………………..7

1.4 Вживання м’якого знака, апострофа, буквосполучень ьо, йо……………………………9

1.5 Правопис слів іншомовного походження…………………………………………………11

1.6 Правопис префіксів і найуживаніших суфіксів…………………………………………..12

1.7 Написання складних слів разом і через дефіс…………………………………………….14

1.8 Вживання великої літери та лапок. Правила переносу слів……………………………..16

2. Розділ 2 Лексика……………………………………………………………………………..18

2.1 Лексика. Лексичне значення слова. Синоніми. Складні випадки слововживання. …...18

3. Розділ 3. Морфологія………………………………………………………………………...19

3.1 Система частин мови, спільне і від’ємне в них. Особливості відмінювання та правопису відмінкових закінчень іменників………………………………………………………………19

3.2 Прикметник. Особливості відмінювання та правопису відмінкових закінчень прикметників. Особливості творення ступенів порівняння………………………………………………… 22

3.3 Числівник. Особливості відмінювання та правопису відмінкових закінчень

Числівників……………………………………………………………………………………...23

3.4 Прислівник. Особливості написання прислівників………………………………………24

3.5 Дієслово. Граматичні форми дієслова. Частина не з дієсловами,дієприкметниками і дієприслівниками……………………………………………………………………………….26

4. розділ 4 Синтаксис і пунктуація…………………………………………………………….28

4.1 Синтаксис та пунктуація. Словосполучення і речення…………………………………..28

4.2 Прості двоскладні та односкладні речення. Тире між підметом і присудком………….30

4.3 Однорідні члени речення. Розділові знаки при них……………………………………...32

4.4 Відокремлені другорядні члени речення. Розділові знаки при відокремлених

додатках, означеннях, прикладках, обставинах. ……………………………………………..34

4.5 Звертання. Вставні слова, словосполучення і речення; розділові знаки при них……....36

4.6 Поняття про складні речення. Складносурядні речення………………………………....38

4.7 Складнопідрядні речення…………………………………………………………………...40

4.8 Безсполучникові складні речення. Розділові знаки при них……………………………..42

4.9 Пряма і непряма мова……………………………………………………………………….44

4.10 Діалог. Цитати. Розділові знаки при них…………………………………………………46

5. Розділ 5 Стилі мовлення……………………………………………………………………...48

5.1 Стилістика. Стилі української мови………………………………………………………..48

Тема. Найважливіші чергування голосних і приголосних. Спрощення у групах приголосних. Подвоєння і подовження приголосних.

План

1. Спрощення у групах приголосних.

2. Подвоєння приголосних

3. Подвоєння приголосних перед я, ю, є, ї.

Спрощення у групах приголосних.

У групах приголосних -жди-, здн-, стл-, -стн- випадають д і т: ти́ждень — ти́жня — тижне́вий; виїзди́ти — виїзни́й, прої́зд — проїзний, ле́стощі — уле́сливий, стели́ти — сла́ти, ща́стя — щасли́вий, вість — ві́сник, ко́ристь — кори́сний, пе́рстень — пе́рсня, честь — че́сний, я́кість — я́кісний. Але в словах зап’я́стний, кістля́вий, пестли́вий, хвастли́вий, хвастну́ти, хворостня́к, шістна́дцять спрощення не відбувається. Примітка. У прикметниках, утворених від іменників иншомовного походження з кінцевим -ст, літеру т зберігаємо: аванпост — аванпо́стний, бала́ст — бала́стний, компо́ст — компо́стний, контра́ст — контра́стний, форпо́ст — форпо́стний.

У групах приголосних -зкн-, -скн- перед дієслівним суфіксом -ну- випадає к: бри́зки — бри́знути, брязк — бря́знути, блиск — бли́снути, писк — пи́снути, плюск — плю́снути, тиск — ти́снути, тріск — трі́снути, але ви́пуск — випускни́й, виск — ви́скнути.

У групі приголосних -слн- випадає л: ма́сло — масни́й, мисль — уми́сний, навми́сне; ремесло́ — ремісни́к.

Подвоєння приголосних

1. Подвоєння приголосних при їхньому збігові. Подвоєння приголосних виникає при збігові однакових приголосних:

а) префікса й кореня: беззву́чний, ввіч, вві́чливий, відда́ти, ві́дділ, завви́шки, зза́ду, оббити.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як ото́й, оту́т, ота́к, ота́м, отепер.

б) кінця першої й початку другої частини складно-скорочених слів: військкома́т (військовий комісаріят), страйкко́м (страйковий комітет), юнна́т (юний натураліст);

в) кореня або основи на -н(ь) і суфіксів -н-(ий) [-н-(ій)], -ник, -ниц-(я): вина́ — безви́нний, зако́н — зако́нний, причи́на — причи́нний; день — де́нний, осінь — осі́нній, ра́нок — ранній.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках, а також у прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безви́нний — безви́нність — безвинно.

г) основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: ви́нісся, па́сся, розрі́сся, тря́сся.

2. –ЕНН-(ИЙ), -АНН-(ИЙ) [-ЯНН-(ИЙ)]. Буквосполучення нн пишемо:

а) у наголошеному суфіксі –енн-(ий) прикметників, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості або можливість й неможливість дії: височе́нний, здорове́нний, силе́нний, невблага́нний, та в прикметнику стара́нний з відтінком підсилення.

б) у прикметниках на -енн-(ий), -янн-(ий) старослов’янського походження: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний; свяще́нний, спасе́нний, а також боже́ственний.

Буквосполучення нн зберігається в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола́нність, нездола́нно, числе́нність, числе́нно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: ви́вершений, ви́хований, зро́блений, індустріялізо́ваний, поо́раний, ска́заний, спе́чений; у прикметниках на -ений, співвідносних з відповідними дієприкметниками (з иншим наголосом): варе́ний (пор. дієприкметник ва́рений), пече́ний (пор. дієприкметник пе́чений та ин.), а також у прикметниках, які не вказують на вищу міру якості: довгожда́ний, жада́ний, навіже́ний, скаже́ний, шале́ний.

Треба розрізняти такі слова, як здійсне́нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді́йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола́нний (непереможний) і нездо́ланий (якого не подолали), незліче́нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́чений (не порахований) та ин.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовва́н, Га́нна, лляни́й, овва́, сса́ти, а також у похідних: боввані́ти, Га́ннин, ви́ссати, ссавці́ та ин.

4. Подвоєння приголосних перед Я, Ю, Є, І. Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються (а на письмі подвоюються), коли вони стоять між голосними:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінкових формах іменників середнього роду II відміни (крім форми родового множини): знаря́ддя, знаря́ддю, на знаря́дді та ин.; життя́, життю́, у житті́; моту́ззя, у моту́ззі; коло́сся, коло́ссю, у коло́ссі; гілля́, гіллю́, на гіллі́; знання́, знанню́, у знанні́.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття́ — відкритті́в, почуття́ — почутті́в;

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінкових формах деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком форми родового множини із закінченням -ей): суддя́, судді́, суддю́, су́ддів і т. д.; стаття́, статті́, статте́ю (але в родовому множини — стате́й).

в) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: міць — мі́ццю, сіль — сі́ллю, тінь — ті́нню, по́дорож — по́дорожжю, ніч — ні́ччю, ро́зкіш — ро́зкішшю.

Примітка. Якщо основа закінчується на два приголосні, губний або р, подвоєння не відбувається: молоді́сть — мо́лодістю, при́язнь — при́язню, любо́в — любо́в’ю, ма́тір — ма́тір’ю;

г) перед я, ю в прислівниках типу зра́ння, навмання́, спросо́ння; попідві́ко́нню, попідти́нню;

ґ) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова ли́ти (ли́тися): ллю, ллєш, ллємо́, ллєте́, ллють, ллє́ться, ллю́ться, а також у похідних: ви́ллю, наллю́ та ин.

Примітка. Приголосні не подовжуються в іменниках кутя́, попадя, у формах числівника третя.

Питання для самоконтролю:

1. У яких групах приголосних відбувається спрощення?

2. Наведіть правила подвоєння і подовження приголосних.

Література:

1. Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2. Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ « БАО»,2002

3. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Написання слів з ненаголошеними голосними О,Е, И.

План