Тема. Усна народна творчість. Народний епос. «Зажурилась

Україна, бо нічим прожити», «Гей, не дивуйтесь, добрії люди», «Чи не той то хміль», «Хмельницький і Барабаш».

План

1. Вступ. Усна народна творчість.

2. Теорія літератури.

3. План аналізу текстів пісень (орієнтовний).

4. Контрольні питання

І.

Усна народна творчість нашого народу відтворила його минуле й сучасне, зберігши для нащадків події і дух попередніх істо­ричних епох.

Народний епос України — це легенди, перекази, балади, анекдоти, історичні пісні та думи. Ми вивчатимемо такі жанри народ­ного епосу, як історичні пісні та думи про боротьбу з турецько-татарсь­кими нападниками і польсько-шляхетськими завойовниками.

Історичні пісні відбивають славну історію українського народу, яка дала чимало прикладів самовідданого служіння рідному краю, своїй землі. Ці пісні є також правдивими свідченнями високої обда­рованості, поетичного таланту українців.

ІІ. Теорія літератури.

Фольклор (епос, драма, лірика) – усна народна творчість.

Епос (казки, перекази, легенди, народні байки, анекдоти, усмішки) — літературний рід, у творах якого основним способом зображення подій, явищ, людей є розповідь та опис. Крім розповідно-описового способу викладу художнього матеріалу, для епосу характерні й такі ознаки: відтворення подій у минулому часі; зображення люди­ни через її вчинки, поведінку, особливості її мовлення, характе­ристику автором; описи різних видів; рівний («епічний») тон викладу; менш інтенсивне, ніж у ліриці, використання худож­ніх засобів мови; здебільшого прозова ферма.

Епічні твори діляться на види (жанри) за двома ознаками; за обсягом викладеного в них матеріалу та за докладністю зображення; є малі епічні форми (байка, оповідання, гуморес­ка, літературна казка), середні (повість), великі (роман).

Лірика (загадки, скоромовки, прислів’я,приказки, замовляння,пісні) — рід літе­ратури, в творах якого відображуються почуття, думки людей, викликані певними подіями чи обставинами життя. Для ліри­ки характерні такі основні особливості: зображення людини через відтворення її почуттів, переживань, роздумів; висока емоційність зображеного; інтенсивне використання образотвор­чих засобів; стислість викладу художнього матеріалу; віршова форма, малий обсяг.

Драма (ігри, ігри-пісні, обряди, народні п’єси)— літературний рід, у творах якого, призначених для вистави на сцені, явища життя й ха­рактери розкриваються в розмовах та дії персонажів.

Основні особливості драматичних творів: єдність дії та слова; зображення персонажів через їхні вчинки, поведінку, висловлювання; відтворення подій як живого процесу; наяв­ність ремарок; призначення для вистави на сцені; поділ тексту на дії, картини, яви; діалогічна форма.

ІІІ. План аналізу текстів пісень (орієнтовний).

1. Яку епоху відображено в пісні.

2. Про які історичні події в ній йдеться.

3. Головні герої пісень, як вони змальовані.

4. Які почуття і настрої передає пісня.

«Зажурилась Україна, бо нічим прожити».

«Гей, не дивуйтесь, добрії люди»

«Чи не той то хміль...»

«Хмельницький і Барабаш»

ІV. Контрольні питання

1. Поясніть значення слова «фольклор».

2. Які види фольклору ви вивчали?

3. Які жанри усної народної творчості запам'ятали?

4. Що ми називаємо народним епосом?

5. Як поділяються пісні за жанрами?

6. Що називається думою її будова.

Література

1. Українські народні думи та історичні пісні: Зб.: Для серед. та ст.. шк. Віку. – К.: Веселка, 1990. – С.5-32, 76, 115, 128.

2. Українські народні пісні та думи. – К.:Т-во «Знання» України, 1992. – С. 30, 35.

Тема. Літературний процес 70-90-х років XIX ст. Ю.Федькович. «Три, як рідні брати», «Дезертир», «Пречисто, діво…»

План

1. Літературний процес 70-90-х років XIX ст.

2. Біографія . Ю.Федьковича.

3. Аналіз творів Ю.Федьковича

4. Контрольні запитання.

І.

Під літературним процесом розуміють своєрідність і самобутність розвитку літератури певного періоду, її роль у відображенні націо­нальних інтересів народу та світове значення.

За історико-хронологічним принципом виділяють чотири періоди в розвитку української літератури.

І. Давня українська література.

1. «Велесова книга»

2, Література Київської Русі.

3.. Перекладна література.

4. Література XII—XVIII ст.

II. Нова українська література XIX— початку XX ст.

1. Література дошевченківського періоду (кінець XVIII—30-ті роки XIX ст.).

2. Література 40—60-х років XIX ст. (Шевченківський період.)

3. Література 70—90-х років XIX ст.

4. Література кінця XIX — початку XX ст.

III. Новітня українська література (1917—1990 рр.)

1. Література часів Центральної Ради, УНР.

2. Літературний процес 20—40-х років XX ст.

3. «Розстріляне відродження». Література в умовах геноциду.

4. Література в період війни з фашистською Німеччиною 1941-1945 рр.

5. Післявоєнний період.

6. Література в період національного відродження 60-х ро­ків XX ст.

7. Літературний процес 70—80-х років XIX ст.

8. Література періоду занепаду СРСР.

IV. Література на сучасному етапі (кінець XX — початок XXI ст.)

План

1)Обставини, в яких розвивалася українська літерату­ра після реформи 1861 року.

2)Стан національної свідомості українців після скасування кріпац­тва та участь літератури у формуванні національного світогляду.

3) Українська література в умовах нового наступу на українське слово.

(1863 р. — Валуєвський циркуляр, 1876 р. — Емський указ.)

4) Відображення нових реалій життя суспільства й особистості з українській поезії, прозі, драматургії другої половини XIX ст.:

а) поява в 70—90-х роках XIX ст. перших публічних бібліотек Херсоні, Харкові, Одесі, Львові, Тернополі;

б) заснування «Просвіти» (1868 р., Львів) та Товариства імені Г Шевченка (1873 р.);

в) виникнення літературних течій 70—90-х років:

соціально-побутова (І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, Олена Пчілка); соціально-психологічна (Панас Мирний, О. Кобилянська,

В. Стефаник);

соціологічна (І. Франко, М. Павлик, П. Грабовський);

г) поява в літературі нового головного героя — борця за свої права;

д) утвердження як провідного творчого методу реалізму — вірність зображення характерів персонажів, їх психології, психології їх середовища :

просвітительського (П. Гулак-Артемовський, І. Котля­ревський,

Г. Квітка-Основ'яненко);

етнографічного (П. Куліш, Ганна Барвінок, П. Кузьменко);

зрілого, класичного (Т. Шевченко, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий, І. Франко);

психологічного (М.Коцюбинський, В.Стефаник, О.Ко­билянська, Марко Черемшина).

ІІ. Життєвий і творчий шлях Юрія Федьковича.

ІІІ. Аналіз творів «Три, як рідні брати», «Дезертир», «Пречисто, діво…» Ю.Федьковича

ІV. Контрольні запитання

1. Дати тлумачення поняття «літературний процес».

2. Назвати найвидатніших українських поетів і прозаїків 70—90-х років

XIX ст.

3. Назвіть основні дати життя Ю.Федьковича.

4.Дайте загальну характеристику малої прози письменника, назвіть кращі оповідання.

5. Які основні проблеми розглядав письменник у оповіданні «Три, як рідні брати»?

6. Зробіть повний ідейно-художній аналіз поезій Ю.Федьковича.

Література

1.Міщенко Олена. Українська література: Підруч. для 10 кл. загальноосв. навч. закл.- К.: Освіта,2005. - С. 10-21

Тема. Іван Нечуй-Левицький. Життєвий і творчий шлях.

Повість «Кайдашева сім'я». Історія написання. Про­тотипи.

План

1. Біографія Івана Нечуй-Левицького .

2. Характеристика повісті «Кайдашева сім'я».

3. Контрольні питання.

І.Іван Семенович Левицький (літературні псевдоніми Іван Нечуй, Іван Семенович Нечуй-Левицький) народився 13(25) листопада 1838 року в містечку Стеблеві Канівського повіту Київської губернії в сім'ї сільського священика.

Коли Івасеві минув сьомий рік, його відвезли в науку до Богуслава. Добре підготовлений дядьком, Левицький вступив не до підготовчого, а відразу до першого класу духовного училища.

У 1853 році Івана Левицького перевели до Київської духовної семінарії, де він учився на "дуже добре". Хлопець багато читав, особливо захоплювався повістю М.Гоголя "Тарас Бульба".

Після закінчення семінарії юнак захворів, а одужавши, деякий час працював у Богуславському духовному училищі. Восени 1861 року він вступив до Київської духовної академії.

У 1865 році Іван Левицький закінчив академію, одержав звання магістра богослов'я, але вибрав світське життя. Юнака цікавила літе­ратура, і він став викладати російську словесність. Спочатку працював у Полтавській духовній семінарії, де й написав свою першу повість "Дві московки", яка була надрукована 1868 року у Львові (на той час - за кордоном). Коли молодому словесникові запропонували краще оплачувану роботу, він погодився стати вчителем гімназії в Каліші та Седдеці.

Улітку 1868 року Іван Левицький побував у Вільно, Ризі, Петербурзі, Москві, познайомився з М.Костомаровим, близьким другом на той час уже покійного Т.Шевченка.

У 1869 році львівський журнал "Правда" надрукував оповідання "Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть", яке за манерою письма було близьке до Гоголевих повістей "Вій" та "Ніч на Купала". Опублікував Іван Нечуй-Левицький і оповідання "Причепа". Наступного року він уже завершив роботу над романом про українську інтелігенцію "Хмари", у якому в уста Павла Радюка вклав найболючіші слова:

Уперше окремою книжкою під назвою "Повісті Івана Нечуя" твори письменника вийшли 1872 року, до речі, теж у Львові, бо друкувати їх у Східній Україні не дозволяла цензура.

У 1873 році письменник переїхав до Кишинева, де аж до 1885 року викладав старослов'янську та латинську мови, був також класним наставником, бібліотекарем у гімназіях. Тут він написав повісті "Микола Джеря", "Кайдашева сім'я", "Бурлачка",

Історична проза та драматургія: п'єси "Маруся Богуславка", "В диму та полум'ї"", ро­мани "Князь Єремія Вишневецький" та "Гетьман Іван Виговський"

Перекладав українською мовою Біблію. У 1899- 1914 роках Нечуй здійснив видання восьмитомника своїх творів, у 1913 - 1914 роках уклав "Грамматику украинского язика" у двох частинах, довго клопотався про україномовний журнал "Промінь", який так і не побачив світу через Валуєвський циркуляр та Емський указ.

Перша світова війна не дала Івану Нечую-Левицькому дожити останні дні у спокої і більш-менш нормальних матеріальних статках.

Коли ж письменник зліг, сестра відправила його в будинок престарілих, у Дегтерівку. Йшла війна, притулок для самотніх ліквідували, і митець лишився самотнім, всіма покинутим, голодним, без жодного догляду:

Помер Іван Семенович Нечуй-Левицький 2 квітня 1918 року. Похований письменник у Києві на Байковому кладовищі.

ІІ. Характеристика повісті «Кайдашева сім'я».

1. Історія написання повісті. Написана в 1878 році. 1879 ро­ку надрукована у львівському журналі «Правда». У Східній Україні її видали лише у 1886 році, після майже десятирічної боротьби с цензурою. У цій публікації із тексту вилучено 25 уривків. Вдруге автор видав повість 1887 року в Києві, змінив­ши її початок і кінцівку.

2. Ж а н р т в о р у. За жанром — це соціально-побутова сатирич­но-гумористична повість.

3. Соціально-побутова повість. Художній твір, в якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв'язані з певними суспільними обставинами і пояснюються ними.

4. П о в і с т ь. Розповідний художній твір, в якому розповідається про багато подій з життя дійових осіб і за своїм розміром і широтою охоплення життєвих явищ займає проміжне місце між оповіданням і романом.

5. Т е м а повісті. Показ життя українського села в перші деся­тиріччя після реформи 1861 року, змалювання дрібновласниць­кого побуту селянської сім'ї після скасування кріпацтва.

6. Прототипи повісті. Прототип — це історична або сучас­на авторові конкретна особа, життя і діяльність якої покладені в основу створення літературного образу (типу). Однак літера­турний образ не є копією прототипу .Кайдаші мали своїх прототипів — сім'ю Мазурів з села Семигори, яка «прославилася» постійними бійками й колотнечею. Хата заможних Мазурів стояла коло церкви, поруч дійсно був горб, на якому ламали­ся вози. Жили в Семигорах й свати Мазурів — багаті Довбиші.

ІІІ.Контрольні питання

1)Стисло розповісти про життєвий і творчий шлях письменника.

2)Розповісти про історію написання і прототипи повісті «Кайда­шева сім'я».

3)Визначити тему, жанр твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».

Література

1. Гуцало Є. Іван Нечуй-Левицький: Життя і творчість //Літературна Україна. - 1988.-24 листопада.

2. Іванченко Р. Іван Нечуй-Левицький: Нарис життя і творчості. - К.: Дніпро, 1980. -С. 147.

Тема: Проблематика повісті "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького. Художні особливості даної повісті. Гумор та сатира. Стильові, та жанрові особливості. Образи твору.

План