Тема: Життєвий і творчий шлях Олеся Терентійовича Гончара. «Собор». «Прапороносці» (оглядово).

План

1. Біографічні відомості.

2. Аналіз роману «Собор».

3. Контрольні запитання.

І. Біографічні відомості

• 3 квітня 1918 р. - народився Олесь (Олександр) Терентійович Гончар у селищі Лої на околиці Катеринослава (нині - Дніпропетровськ) в родині Тетяни і Терентія Біліче Прізвище Гончар - дідове, Олесем називав Сашка вчитель.

• Дитинство минало в родині діда й бабусі в слободі Сухій на Полтавщині.

• Навчання в школі, початок творчого шляху - друк у місцевій періодиці.

• По закінченні семирічки працює у козельщанській районній газеті.

• 1937 р. - закінчив Харківський технікум журналістики, працює в харківській газеті «Ленінська зміна».

• 1938 р. - вступив до Харківського університету на філологічний факультет.

Творчі кроки: передвоєнні статті, нариси, оповідання («Черешні цвітуть» та ін.), повість «Стокозове поле».

• У період Другої світової війни Олесь Гончар перебував на фронті (1942 р. – потрапив у полон, 1943 р. - звільнено). Мав нагороди: Орден Червоної Зірки, орден Слави, три медалі.

• У повоєнні роки - навчання в Дніпропетровському університеті, плідна праця на ниві письменства.

• 1946 - 1948 рр. - як результат палкого авторського бажання «воскресити» загиблих бойових побратимів окремими частинами виходить роман-трилогія «Прапороносці» у жур­налі «Вітчизна». О. Гончара приймають до Спілки письменників, нагороджують двома Де­ржавними преміями (Сталінськими).

• 1947 р. - надрукована повість про полтавських підпільників «Земля гуде».

• 1949 р. - упорядкована й вийшла у світ збірка «Новели», написана під свіжим вра­женням від фронтових спогадів: «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають». Найромантичнішою з-поміж цих новел є «Модри Камень». У ній розповідається про несподіване кохання, що прийшло до радянського бійця і словацької дівчини Терези завдяки війні та водночас усупереч їй.

• У 50-х роках - О. Гончар завершує й публікує повісті «Микита Братусь», «Щоб сві­тився вогник», дилогію про громадянську війну й революцію в Україні «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957).

• 1960 р. - поява роману «Людина і зброя» (удостоєно Державною премією УРСР ім. Т.Шевченка (1962).

• 1963 р. - надруковано роман у новелах «Тронка» (нагороджено Ленінською премією 1964 р.).

• 1968 р. - поява «багатостраждального» роману «Собор». Цей твір мало не скинув з п'єдесталу визнаного вже владою класика «соціалістичного реалізму». Автора розкритико­вано, а «Собор» був 20 років заборонений, викликаючи цим ще більший читацький інтерес. Відразу ж після критики, щоб урятувати своє високе становище, О. Гончар змушений був «виправлятися». Так з'явилися романи:

- 1970 р. - «Циклон»;

- 1973 р. - повість «Бригантина»;

- 1976 р. - «Берег любові».

У цих творах порушено важливі суспільні проблеми, але такі, що вже не дратували влади.

• 1980 р. - вихід роману-заповіту «Твоя зоря».

• 1985 р. - Олесь Гончар лише через 40 років укладає окрему книжку фронтових віршів, яку так і назвав «Фронтові поезії». То були думки й переживання звичайного солдата.

• У жовтні 1990 р. на XXII Міжнародному науковому з'їзді Американської Асоціації для розвитку славістичних студій (у столиці СІЛА) відбулася міжнародна конференція «Людина і її місія у творчості Олеся Гончара». Біографічний центр у Кембриджі (Англія) визнав його «Всесвітнім інтелектуалом 1992 - 1993 рр.».

• У 90-ті роки - Олесь Гончар - активний борець за українську державність, виступає з гостропроблемними статтями, підтримує студентів у час їх протистояння владі (голодування на Хрещатику).

• 1991 р. - вихід публіцистичної книги «Чим живемо», у якій митець роздумує про українське відродження.

• 14 липня 1995 р. - помер Олесь Гончар, похований на Байковому кладовищі.

ІІ. Аналіз роману «Собор» (1968)

Жанр

Проблемно-філософський роман, у якому важливі соціальні та національні проблеми розглядаються з точки зору вічних гуманістичних істин, якими мусить керуватися людська цивілізація, щоб не прийти до свого остаточного руйнування і знищення.

Особливості композиції

Твір складається з багатьох розділів, у кожному з яких представлено конкретного героя. Але долі всіх персонажів тим чи іншим чином пов'язані із собором, який є центральним образом твору. Це символічний образ, який уособлює в собі духовне начало українського народу, здійснює зв'язок поколінь, є духовним суддею людських діянь з погляду вічності. Собор увібрав у себе довершеність і гармонію, витончену красу і внутрішню силу. Тому він сприймається як жива істота: «Вночі собор молодіє. Зморшок часу на ньому не видно...». Проте найголовнішою у творі є тема збереження духовних святинь, без яких людина перестає бути людиною. Саме в ставленні до собору розкриваються всі персонажі твору, ніби поділяються на два умовні табори - захисників цієї величної споруди та недругів. У центрі твору - проблема духовності сучасної людини, точніше - сучасного украй Тому вона так тісно пов'язана з проблемами батьків і дітей, наступності поколінь, збереження історичної пам'яті та національної гідності, проблемами національного нігілізму відступництва від свого народу.

«Прапороносці»

Повоєнні роки для Олеся Гончара виявилися особливо плідними. Перша книга "Прапороносців" - "Альпи" побачила світ у журналі "Вітчизна" у 1946 році влітку. Ця частина трилогії тоді ще називалася "Стрілки на Захід". На початку 1947 року було опубліковано "Голубий Дунай". А восени 1948 - "Злату Прагу". Роман "Прапороносці" витримав 50 зарубіжних видань.

ІІІ. Контрольні запитання.

1. Які епізоди із життя письменника вам найбільше запам'яталися і чому?

2. Розкажіть про написання роману "Собор" та події навколо цього твору.

3. Як вважаєте особисто ви, роман "Собор" дійсно був крамольним для радянської системи чи недремні перестраховики просто наробили шторму в склянці води? Свою думку обґрунтуйте.

4. Розкрийте сюжетну лінію собору в сув’язі з проблемою духовності.

5. Розкрийте образ Володьки Лободи.

Література

1. Абліцов В. Його доля – виклик останній імперії: Про Олеся Гончара // Голос України. – 1998. – 20 березня. – С.13.

2. Грищенко В. Роздуми про антигероя роману Олеся Гончара «Собор» // Дивослово. – 1998. - №5. – С. 18-20.

Тема. "...Дід мій був кріпаком у графа Кочубея...А син став письменником" (Біографія і творчий шлях Михайла Стельмаха).

План