3. Економічна політика, її основні напрями

Економічна політика — це цілеспрямована система заходів держави і фірм у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Державна економічна політика покликана відображати інтереси суспільства, усіх його соціальних груп і спрямована на зміцнення національної економіки.

Економічна політика займається пошуком варіантів вирішення економічних проблем і приведення в дію їх механізмів. Політики, які користуються економічною теорією, повинні враховувати культурні, соціальні, правові і політичні аспекти у розв’язанні тієї чи іншої проблеми. Вирішення завдань економічної політики може привести до зміни економічної системи, її удосконалення або руйнування.

Політична економія виконує у суспільному житті наступні функції:

Пізнавальна (гносеологічна) функція — вивчення економічних відносин дає можливість пізнавати і розуміти закономірності економічних явищ і процесів, що відбуваються у суспільстві.

Практична — застосування отриманих теоретичних знань у практичній діяльності людей у сфері економіки.

Методологічна — економічна теорія є теоретичною базою для вивчення низки конкретних економічних дисциплін.

Прогностична — економічне прогнозування — це наукове передбачення майбутніх перспектив і можливих варіантів (сценаріїв) економічного розвитку з метою визначення найефективніших способів і шляхів розв’язання ймовірних змін і проблем в економіці.

У цілому, політична економія повинна бути спрямована на зміцнення національної економіки. Економічні науки озброюють знаннями, без яких не можна визначити жодне конкретне питання.

Контрольні запитання і завдання:

1. Яка ж основна мета економічної політики?

2. Назвіть основні функції політичної економіки.

1¹ Див. Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. — К.: Центр навч. літератури, 2005, с. 32.

2 Див. Ніколенко Ю. В. Політекономія. — К.: ЦУЛ, 2003, с. 14