4. Економічні категорії та закони.

5. Метод політичної економії.

6. Економічна політика, її основні напрями.

Література: Л-1, с. 22-25, 26-31;

Л-2, с. 6-15;

Л-3, с. 12-17;

Л-4, с. 12-22;

Л-5, с. 25-30;

Л-6, с. 29-39;

Л-7, с. 8-11

1. Економічні категорії та закони

Економічні категорії — це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів.

Економічні категорії — це логічні поняття, які відображають в узагальненому вигляді умови економічного життя суспільства.

Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому. Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економіки, необхідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій, починаючи з товару, грошей, вартості, ціни і закінчуючи маркетингом і менеджментом.

Економічні категорії поділяються на загальні та спеціальні. Перші характеризують усі економічні системи, а другі лише окремі з них.

Загальні економічні категорії — «виробництво», «потреба», «споживання», «інтерес», «ресурс» і т.д.

Специфічні економічні категорії — «вартість», «гроші», «капітал», «товар», «рента» і т.д.

Економічні закони — це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежні між явищами і процесами економічного життя.

Економічні закони — це найбільш суттєві, стійкі, постійно повторювані, об’єктивні, причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності в економічних явищах і процесах.

Економічні закони не слід змішувати із законами природи. Не дивлячись на те, що вони мають об’єктивний характер (не залежать від волі і свідомості людей), але відрізняються від законів природи тим, що є законами економічних дій людей, тобто виникають, розвиваються і функціонують лише в економічній діяльності людей у виробництві, розподілі, обміні, споживанні матеріальних благ. Економічні закони діють через людей, які мають певну мету й певні матеріальні інтереси. Закони природи нейтральні до людських бажань і мотивів поведінки. Економічні закони, на відміну від законів природи, діють як певні тенденції, що постають унаслідок взаємодії багатьох різнопланових цілей, мотивів та інтересів. Природні закони вічні, а економічні — історичні. Наприклад, закон руху небесних тіл діють незмінно мільйони і мільйони років. Економічні закони за останні кілька сотень років змінювалися досить істотно, більшість з них тимчасові, обмежені рамками однієї економічної формації (системи), вони менш досліджені.

Види економічних законів:

1. загальні (діють у всіх економічних системах), (закон зростання потреб чи підвищення продуктивності праці);

2. особливі (властиві не всім економічним системам, а більшості);

3. специфічні ( властиві лише одній економічній системі), (закони попиту і пропозиції, конкуренції);

4. стадіальні (діють на одній зі стадій розвитку економічної системи).

Політичні, культурні та демографічні зміни у розвитку суспільства значно впливають або сильно змінюють коефіцієнти економічних законів.

Процес дослідження економічних проблем може ускладнюватися через виникнення багатьох логічних помилок або пасток. Ось деякі з них.

1. При дослідженні взаємозв'язку причин і наслідків в економіці помилковим може бути припущення, нібито те, що передувало досліджуваному явищу, виступає причиною. Той факт, що подія А відбувається раніше за подію В, не доводить, що подія А спричинила подію В.

Зробити висновок, що «після тієї події» означає «внаслідок тієї події». — не груба логічна помилка, яку називають «роst hос» Наприклад, те, що півень кричить перед світанком, не означає, що він викликає схід сонця. Так і в економіці: причинно-наслідкові зв'язки не самоочевидні, й економістові слід добре подумати, перш ніж зробити висновок, що подія А спричинила подію В, бо передувала їй.

2. Проблема співвідношення частини й цілого. Тут можлива так звана помилка композиції. Вона трапляється тоді, коли те, що є правильним для частини, вважають безумовно правильним і для цілого. Насправді те, що здається правильним чи корисним для окремих осіб, не завжди є таким для суспільства в цілому. Так само й те, що здасться корисним для всіх, може бути шкідливим для окремих осіб. Кілька прикладів таких парадоксів:

футбольні вболівальники встають під час небезпечного моменту біля воріт суперника для того, щоб краще бачити поле; але коли встають усі, то краще не буде видно нікому;

якщо усі фермери працюють сумлінно і якщо природні умови також сприяють доброму врожаю, то дохід окремої ферми знизиться;

спроби індивідів заощаджувати більше в роки депресії можуть зменшити розмір заощаджень у цілому.

3. Суб'єктивність. Теорія є суттєвим засобом організації фактів. Але отримані факти залежать від теоретичних знань, якими ми володіємо. Одні й ті ж факти можна подавати по-різному, залежно від того, які «теоретичні окуляри» вдягають дослідники.

Коли ми ще молоді, наш розум відкритий для нових ідей, нових понять. На жаль, із часом, пізнаючи навколишній світ і впорядковуючи свої знання, ми стаємо їхніми в'язнями. Так і з ученими. Вони, як і інші люди, стають

в'язнями своїх теоретичних упереджень. Ось чому наука належить молодим. Старші «знають» надто багато речей, які з часом стали неправильними, але від яких вони не можуть відмовитися

Для ілюстрації цього парадоксу наведемо слова славетною фізика, творця революційної квантової теорії, лауреата Нобелівської премії Макса Планка. «Життєвий досвід, — казав він, — дав мені можливість зрозуміти дивовижний, на мій погляд, факт. Нова наукова істина не утверджується через сприйняття її противниками. Скоріше ця істина утверджується, бо її опоненти померли, а нове покоління подорослішало і добре обізнане з нею»-

Отже, маємо пам'ятати про неминучий суб'єктивізм у власному підході і через те намагатимемося бути терпимими до поглядів, які відрізняються від наших.

Контрольні запитання і завдання:

1. Що таке економічні категорії?

2. Чим відрізняються економічні закони від законів природи?