Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука Заняття 1. Предмет політичної економії. Історія виникнення економічних вчень.

План

1. Поняття економічних та виробничих відносин.

2. Предмет політичної економії та його відмінності від «економікс».

3. Історія виникнення економічних вчень.

Література: Л-1, с. 18-22;

Л-2, с. 5-10;

Л-3, с. 9-12, 22-29;

Л-4, с. 5-12;

Л-5, с. 9-25;

Л-6, с. 22-28;

Л-7, с. 5-8.

Заняття 2

Тема: Економічні категорії та закони. Економічна політика

План

1. Економічні категорії та закони.

2. Метод політичної економії.

3. Економічна політика, її основні напрями.

Література: Л-1, с. 22-25, 26-31;

Л-2, с. 6-15;

Л-3, с. 12-17;

Л-4, с. 12-22;

Л-5, с. 25-30;

Л-6, с. 29-39;

Л-7, с. 8-11

1. Поняття економіки та виробничих відносин

Політична економія відноситься до тих наук, які вивчають економіку в цілому (сутність основних понять, загальні взаємозв’язки та залежності між ними) безвідносно до конкретних форм. Як відомо, національне господарство кожної країни складається з сукупності різноманітних галузей, кожна з яких має свої, притаманні лише їй, специфічні особливості економічної діяльності. Разом з тим, ці галузі між собою пов’язані і взаємозумовлені. Економічні відносини між ними і в середині них будуються на основі загальних принципів і моделей господарської діяльності, мають одні і ті ж соціально-економічні наслідки, однаково позначаються на житті як суспільства в цілому, так і кожного його члена. Саме ці відносини формують економічне середовище, представляють систему економічних законів і закономірностей, які обумовлюють поведінку всіх господарюючих суб’єктів як на мікро-, так і макрорівнях і цим самим виражають логіку економічного життя. Коротко цю систему економічних відносин називають економікою, а науку, яка її вивчає економічною теорією.

Вперше поняття «економіка» ввів грецький мислитель Аристотель (ІІІ ст. до н.е.). Описуючи організацію господарства в маєтку рабовласника, він фактично обґрунтував суть економіки як науки про домашнє господарство: грецьке «ойкос» — «дім», «господарство», «номос» — вчення, закон і означає «управління господарством». Проте економіка як наука виникла лише в ХVІІ-ХVІІІ ст., тобто в період становлення капіталізму.

Економічна теорія має бути наукою про економіку як цілісну систему, в якій все пов’язане, взаємозумовлене й субординоване.

Наведемо такий приклад, щоб краще це зрозуміти. У медицині є лікарі вузької спеціалізації, але разом з тим кожний лікар має вивчити людину в цілому, як живий організм, в якому все пов’язане і зумовлене. Так само конкретно-економічні дослідження в окремих галузях не досягають належного результату без достатніх знань про економіку як цілісну систему.

В економічній літературі дають різні визначення поняття економіки як науки. Найбільш відомі з них:

— економіка — наука про виробничу діяльність та обмін її результатами між людьми;

• економіка вивчає, яким чином людина здійснює організацію виробництва і споживання;

• економіка вивчає гроші, капітал, його форми і багатство.

Кожне з визначень показує, що економіка безпосередньо пов’язана з виробництвом, зі створенням матеріальних і духовних благ.

Як відомо, суспільне виробництво має дві сторони: технічну і суспільну. Технічну виражають продуктивні сили, а суспільну — виробничі відносини. І саме до вивчення виробничих відносин зводиться весь зміст економічних наук.

Отже, предметом економічної теорії як науки є виробничі відносини — це відносини, що складаються у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ. Таке їх тлумачення в основному характерне для марксистської політичної економії, хоч у немарксистських джерелах воно також не заперечується.

Щоб детальніше уявити, що собою представляють виробничі відносини, наведемо приклад, який зустрічається в літературі.

Ситуація 1. Робінзон попав на безлюдний острів і вимушений вести життя первісної людини. Взяв ліану, палицю і великий камінь, спорудив сокиру, пішов з нею на полювання за папугами. Довго чи швидко, але йому вдалося спіймати один екземплярчик, який був на місці з’їдений.

Ситуація 2. Група первісних мисливців, озброєних кам’яною сокирою, луком і стрілами, забила мамонта. Їдоків у племені було багато, м’яса — мало. Поділи порівно між усіма та спожили. Наступні полювання складалися для племені невдало, тому старійшини вирішили удосконалити стріли: приробити до них залізні наконечники. Декілька мисливців перекваліфікувались у виготовленні наконечників для стріл і перестали ходити на полювання, а обмінювали свій продукт (наконечники для стріл) на частини м’яса забитого мамонта.

У чому полягає принципова відміна другої ситуації від першої.? В обох випадках — примітивне виробництво, але у другому представлена, хоч і примітивна, але вже економіка, тому що йдеться не лише про відносини людей до речей, а про їх стосунки між собою пов’язані з виробництвом (не сімейні, релігійні, ідеологічні).

А як ускладнюються ці відносини у розвинутому індустріальному суспільстві, коли мова йде про виробництво мільйонів найменувань різноманітної продукції, про різні потреби та інтереси членів суспільства, про неоднаковий соціально-економічний стан окремих груп населенні і т.д.

Економісти класифікують ці відносини за характером функціонування і роллю у суспільному виробництві, виділяють такі групи:

• соціально-економічні відносини;

• конкретно-економічні відносини;

• загальні організаційно-виробничі відносини.

Соціально-економічні відносини іноді представляють як відносини «людина-людина». Наприклад, привласнення виробничого продукту, розподіл між людьми створених матеріальних і духовних благ. Це виробничі відносини, які найповніше відображають соціальну сторону економіки і показують:

- хто привласнює засоби виробництва;

- як, за яких суспільних вимог і скільки трудівник працює на себе та на інших членів суспільства;

- хто привласнює результати виробництва.

Організаційно-економічні відносини охоплюють весь господарський механізм, за допомогою якого здійснюється регулювання національного виробництва (це ринкова система організації виробництва, типи і форми конкуренції, кредитно-фінансовий механізм та ін.).

Загальні організаційно-економічні відносини – сукупність форм і методів господарювання, властивих усім галузям господарства, а також економіці в цілому .Це, наприклад, ринкова система організації виробництва, теоретичні моделі поведінки фірм і споживачів у ринковому середовищі, типи і форми конкуренції, кредитно-фінансовий механізм та ін.

Таким чином, економічна теорія вивчає соціально-економічні відносини та загальні організаційно-економічні відносини.

Контрольні запитання і завдання:

1. Як перекласти грецьке слово «оісопоmіа» на українську мову?

2. Що таке виробничі відносини?