2.3 Аналіз проведної роботи

В результаті проведеної нами роботи ми зробили наступні висновки:

- відбулися позитивні зміни в поведінці дошкільників, у їхніх взаєминах з оточуючими людьми , знизився рівень агресивності дошкільнят;

- знято напруженість, агресивність, конфліктність дітей у процесі спільної діяльності з батьками та однолітками;

- діти навчилися розуміти і оцінювати не тільки власну поведінку, а й рефлексувати поведінку оточуючих людей;

- поведінкові реакції дітей стали супроводжуватися упевненістю, керованістю, відсутністю імпульсивності.

У процесі узагальнення результатів анкетування батьків і педагогів групи, помітна наступна тенденція:

- ще виявляються часткові прояви імпульсивності у даної групи дошкільнят;

- увага дітей змінилася якісно, але тривалість її збереження залишилася на колишньому рівні;

- у дітей , охоплених дослідженням, переважає прагнення контролювати процес виконання завдань, що свідчить про позитивність розвивально-корекційної роботи в цілому.

Підводячи підсумок дослідження, можна сказати, що 36 % дошкільнят 5-6 років виявили низький рівень тенденцій до гіперактивності; 57 % віднесені нами до середнього рівня, 7 % – до високого рівня прояву тенденцій до гіперактивного синдрому. Наявність високого рівня гіперактивності показує складність і неоднозначність даної проблеми і на тривалість роботи з дітьми.

Висновки

У курсовій роботі ми визначили психолого-педагогічні умови розвитку позитивних рис характеру у гіперактивних дітей.

Ми вважаємо, що важливим завданням сьогодення є становлення здорової, життєрадісної, фізично-досконалої, активної, гармонійно і творчо розвиненої особистості, здатної вносити прогресивні зміни до життя суспільства, вміти здійснювати вибір, ставити та вирішувати проблеми, бути винахідливим і сильним. Тому нами була запропонована корекційно-розвивальна програма, яка спрямована на стабілізацію психічних дефіцитарних процесів, розвиток саморегуляції дитини та зняття психо-м’язового напруження.

Ми переконані, що незвичайність поведінки цих дітей не є результатом поганого характеру, упертості або невихованості, як вважають багато дорослих. Можна стверджувати, що це – специфічна особливість психіки, обумовлена як фізіологічними (порушення в певних структурах мозку, спадковість, патологія вагітності і пологів, інфекції та інтоксикації перших років життя), так і психосоціальними чинниками. Тому при вихованні та спілкуванні з такими дітьми слід пам’ятати:

1. Малюк не винен, що він такий «живчик», тому марно його сварити, карати, влаштовувати принизливі мовчазні бойкоти. Цим ви досягнете лише зниження самооцінки, появи почуття провини, відчуття неправильності й неможливості догодити вам;

2. У вихованні необхідно уникати двох крайностей – проявів надмірної м’якості й висування надто високих вимог. Не слід допускати вседозволеності: чітко роз’ясніть малюку правила поведінки в різних ситуаціях. Однак кількість заборон і обмежень варто звести до мінімуму. Важливим є єдиний виховний підхід батьків;

3. Перш ніж відреагувати на неприємний вчинок дитини, порахуйте до 10 або зробіть декілька глибоких подихів, спробуйте заспокоїтися і не втрачати самообладання. Пам’ятайте, що агресія та бурні емоції породжують ті ж почуття і у малюка.

4. Навколо дитини повинна бути спокійна атмосфера. Будь-які сварки, непорозуміння в сім’ї підсилюють негативні прояви. З такою дитиною потрібно розмовляти м’яко, спокійно, так як малюк, будучи надто чутливим до настрою і стану близьких людей, «заражується» емоціями, як позитивними, так і негативними.

5. Недолік фізичної активності може стати причиною підвищеної збудливості. Не можна стримувати природну потребу дитини грати в галасливі ігри, веселитися, бігати, стрибати. Бажано щоб дитина займалася якимось видом спорту.

6. Намагайтеся робити менше зауважень, краще відволічіть дитину. Частіше хваліть, за те що виходить.

7. Коли прохаєте щось зробити, намагайтеся, щоб прохання не було занадто довгим і не містило відразу декілька вказівок.

8. Опануйте елементи масажу, спрямовані на розслаблення та регулярно проводьте його. Допомогти зосередитися може легке поглажування по руці, по голівці у процесі читання чи іншого заняття.

9. Не забувайте говорити дитині, як сильно ви її любите!

Аналіз результатів дослідження дітей середнього дошкільного віку свідчить про ефективність проведеної нами корекційно-розвивальної роботи в групі дошкільного навчального закладу “Казка” і вірності висунутої нами гіпотези дослідження.

Отже, проведене нами дослідження дозволяє стверджувати, що:

- гіперактивна поведінка виступає причиною порушень поведінки, труднощів навчання та взаємодії з дорослими та однолітками.

- залежно від домінантності симптоматики СДУГ в дошкільному віці має два типи свого прояву: змішаний і неуважний.

- вивчення та корекція синдрому гіперактивності у дошкільників у віці 4 років є необхідною умовою формування конструктивної, соціально- позитивної особистості.