1. Вісник ХНТУ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://kntu.net.ua/index.php/ukr/Merezhevi-resursi2/Elektronna-biblioteka/Periodichni-vidannya-HNTU/Visnik-Hersons-kogo-nacional-nogo-tehnichnogo-universitetu

2. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://archive.Nbuv.Gov.Ua/portal/Natural/Vknutd/texts.Html

3. Труханова а. Основы технологии швейного производства: Учебное пособие для учащихся профессиональных учебных заведений / а. Труханова. – м. : Высшая школа, 2001. – 338 c.

4. Третьякова Л. Методы обработки швейных изделий : Практикум : [Учеб. пособие для вузов по спец. ...изделий"] / Л. И. Третьякова, Е. П. Турчинская. – К., 1988. – 222 с.

1. Сутність процесу склеювання полягає у тому, що при нагріванні склеювальних матеріалів, які знаходяться під тиском, термопластичний клей розм'якшується, переходить у в'язкотекучий стан, завдяки чому проникає в склеювальні матеріали на деяку частину їх товщини, де потім при охолодженні твердне і утворює клейове з'єднання. У якості склеювальних речовин використовують клеї, що розмякшуються при температурі 80-150°C.

Клейові з'єднання обумовлені адгезією і когезією. Адгезія – здатність клею зв'язуватись зі склеюваними поверхнями, та міцно на них утримуватися.

Сила взаємодії між частинками клею, що визначає міцність клейового з'єднання у сухому стані, назикається когезією.

Процеми адгезії пояснюються за наступними теоріями – хімічною, електричною, дифузійною та механічною.

Відповідно до хімічної теорії – адгезія залежить від хімічного складу клейових речовин та склеюваних матеріалів. Між матеріалом та адгезивом здійснюється хімічна або молекулярна взаємодія, яка у деяких випадках переходить у хімічну реакцію.

Електрична теорія заснована на утворенні подвійного електричного шару при контакті двох тіл. У цьому випадку на міцність склеювання впливає наявність у молекулах клеючих речовин полярних груп (атомів чи груп атомів) у яких густина електричного поля більше. У полярній групі згущується електричне поле та відбувається взаємодія між полярними групами. На межі матеріалу та клеючої речовини утворюється сукупчення електричних зарядів. Адгезія обумовлюється електричним притяганням зарядів подвійного електричного шару. Завдяки різниці потенціалів здійснюється процес склеювання.

Дифузійна теорія адгезії пояснюється процесом проникнення клеючої речовини в матеріал. Інтенсивність проникнення залежить відтемператури, часу впливу та розмірів високомолекулярних ланцюгів (тобто просування буде більшим у разі якщо ступінь полімеризації клею менше, однак міцність клею буде меншою і навпаки, при високій полімеризації клею дифузія менша, а когезія більша)

Механічна теорія адгезії пояснюється механічним зчепленням клею та матеріалу. Розм'якшений клей проникає у структуру тканини, а після затвердіння утворює «шипи» та «заклепки».

Загалом процес склеювання може обумовлений поєднанням вище перелічених факторів. Тобто, адгезія залежить від фізико-механічних факторів (структура поверхні тканини і клею) та фізико-хімічних факторів (хімічного складу і структури клею, вязкості та поверхневого натягу).

Тканини погано проводять тепло. На ділянках від нагрівального пристрою до шару клею температура знижується, тому температура зклеюваних шарів залежить від температури розм'ягчення клею, товщини тканини, часу склеювання та тиску пресуючих поверхонь.

Для скорочення часу пресування, температура, що підводиться до склеюваних поверхонь має бути вищою за температуру розм'ягшеня клею.

На сучасному етапі найбільшого поширення набув контактно-тепловий спосіб склеювання з одно або двостороннім нагрівом.

Клейова речовина у розплавленому стані тече в бік тепла, тому кращий ефект досягається при підводі тепла з боку тканини верху, а не зі сторони прокладки. Температура нагріву теплопідводячих поверхонь має бути більшою на 10-30 градусів від температури адгезійного шару. З підвищенням температури теплопідводячих поверхонь міцність склеювання підвищується, однак температуру можна підвищувати лише до певних меж, оскільки при температурі 180°С змінюється зовнішній вигляд та властивості тканин. Занижена температура призводить до того, що при наступних ВТО клей знову буде розмягшуватись

На сьогодні отримані клеї з достатньо не високою температурою плавлення, тому в окремих випадках процес дублювання слід завершувати при температурі 105-110°С.

При односторонньому нагріві, часто клей потрапляє на нагруваючу поверхню, або просочується через структуру тканини на її поверхню. Ці два випадки є небажаними, оскільки клей видаляється з місця склеювання і з'єднання утворюється не достатньо міцним.

Традиційним способом дублювання є процес дублювання на прямих поверхнях, однак, останнім часом процес дублювання та формування суміщують, використовуючи преси з опуклими та випкуклими подушками.

2. Текстильні прокладкові матеріали. На які наносять клейові покриття розрізняють: за волокнистим складом (бавовна, віскоза, синтетичні волокна, шерсть, синтетичний волос); за поверхневою щільністю (тканини від 70 до 160 г/м² інколи до 280 г/м²; неткані полотна від 20 до 50 г/м²матеріали; трикотажні полотна з прокладуванням нитки піткання від 50 до 120 г/м²), багатозональні матеріали м'якої зони від 90 до 150 г/м², перехідної зони від 130 до 200 г/м², жорсткої – від 160 до 250 г/м²)

За структурою клейового покриття клейові матеріали бувають: точкового та суцільного покриття. Точкові покриття мають ряд переваг, оскільки забезпечують еластичність. Точкові покриття бувають регулярними та не регулярними.

Точкові регулярні покриття:

1. ф орма точки- напівсфера; наноситься на неткані полотна; використовується для дублювання дрібних та великих деталей костюмів, суконь, пальт, верхнього спортивного одягу;

2 ) форма точки – спечена напівсфера; наносять на тканини, трикотажні полотна, неткані та багатозональні матеріали; використовується для дублювання дрібних та великих деталей костюмів, пальт, верхнього спортивного одягу;

3) з прикаткою; наносять на трикотажні полотна; використовують для прямого склеювання (дублювання) деталей сорочок, блузок, деталей виробів з вельвету, оксамиту;

4 ) двошарова точка; наносять на трикотажні полотна, тканини та неткані полотна; використовують для дублювання деталей плащів з водовідштовхуючою пропиткою, виробів з вельвету, оксамиту, шкіри, замші.

Точечні

Точкові не регулярні покриття:

1 ) отримані розбризгуванням з відсосом, сушкою та спіканням; наносять на неткані полотна; використовують для дублювання великих та малих деталей виробів широкого асортименту;

2 ) отримані розпилюванням; наносять переважно на підворсовані тканини; використовують для дублювання деталей пальт.

Суцільне покриття; наносять на тканини та неткані полотна; використовують для підсилення прокладок у комірах чоловічих сорочок.

Застосування того чи іншого виду клею при виготовленні одягу визначається призначенням і умовами носіння виробів. Фізико-механічні властивості клейових з'єднань залежать головним чином від правильності підбору клейових матеріалів і конструкції з'єднання.

Вибір раціональної конструкції з'єднання визначають випробуванням швів на міцність, жорсткість, водостійкість, морозостійкість, можливість видалення слідів клею з метою повторного використання основних матеріалів при відновленні та ремонті одягу.

Для клейових з'єднань швейних матеріалів важливою оцінкою служить міцність швів на розшарування і зрушення.

Клейові з’єднання мають високу міцність на зрушення і мало відрізняються від міцності ниткових з’єднувальних швів.

До клейових з'єднань пред'являються наступні основні вимоги.

1. Міцність клейових з'єднань повинна бути не нижче міцності ниткових швів, вона характеризується двома показниками - межею міцності при зсуві і опором розшаровування.

2. Клейові з'єднання повинні бути м'якими, еластичними і забезпечувати нормальний повітрообмін. У більшості випадків для одягу потрібна висока гнучкість і низька жорсткість з'єднань. Жорсткість клейових з'єднань залежить від властивостей клею, товщини його шару, жорсткості прокладкових матеріалів і структури клейового з'єднання (суцільне або регулярне).

3. Надійність клейових з'єднань під час тривалого носіння, їх морозостійкість.

4. Водостійкість клейових з'єднань визначається стійкістю до води і кип'ятіння в мильно-содовому розчині. Більшість синтетичних клеїв дає водостійкі шви. Стійкими до кип'ятіння є шви, виконані з застосуванням полівінілхлоридного клею і поліетилену високого тиску. Але недолік цих з’єднань полягає в тому, що вони дають високу жорсткість.

5. Стійкість до хімічної чистки. При хімічному чищенні швейних виробів в даний час використовують хлористі розчинники і важкий бензин. З'єднання, виконані клейовим порошком П-54, стійкі до всіх органічних pозчинників. Тому у виробах, що піддаються хімічному чищенні, доцільно застосовувати клеї марок П-54 і П-548.

6. Стійкість до дії атмосферних умов (сонячне світло, кисень, повітря, волога, зміни температури), повітропроникність.

Вибір клейових матеріалів для виготовлення одягу визначається показниками якості клейових з'єднань і залежить від асортименту, призначення та обраної технології швейних виробів; умов експлуатації одягу, способів догляду за виробами; хімічного складу, фізико-хімічних та фізико-механічних властивостей клейових матеріалів; виду обладнання, що застосовується для склеювання.

Вимоги до клейових матеріалів.

1. Застосовуваний вид клейових матеріалів повинен відповідати призначенню одягу і висунутим до нього вимогам.

2. Властивості клейових матеріалів не повинні змінюватися при нормальних умовах носіння одягу (температура й інші атмосферні явища).

3. Клейові матеріали повинні бути нешкідливими для здоров'я при їх експлуатації, зберіганні і т.д.

4. Міцність (на розшарування), жорсткість, повітропроникність, стійкість до дії води (прання або замочування), до хімічного чищення, світопогоди, старіння.

За хімічним складом та властивостями найбільш широке застосування в швейної промисловості одержали клейові матеріали з термопластичних полімерів.

Термопластичні клейові матеріали при виготовленні одягу застосовують в основному у вигляді термоклеєвих прокладкових і кромкових матеріалів, клейової павутинки, клейових ниток, сіток, плівок, порошків, паст.

Термоклеєві прокладкові матеріали являють собою текстильні прокладкові матеріали (тканини, трикотажні і неткані полотна, багатозональні матеріали), на одну зі сторін яких нанесено клейове покриття з термопластичних полімерів. Ці матеріали призначені для надання деталям одягу необхідної формостійкості, для обробки країв і зрізів деталей.

Термоклеєві кромкові матеріали являють собою прокладкові тканини (лляні, напівлляні, бавовняні), на одну зі сторін яких нанесено клейове покриття (точкове регулярне чи нерегулярне) з термопластичних полімерів.

Термоклеєві кромки призначені для запобігання зрізів і згинів деталей одягу від розтягування. Клейову кромку попередньо прикріплюють до тканини виробу праскою в бортах, по низу, вздовж лінії пройми і в інших місцях деталей для підвищення їх стійкості до розтягування під час носіння одягу. Остаточно з'єднують кромку з тканиною на прасувальних пресах.

Клейова павутинка являє собою волокнистий нетканий матеріал з хаотичним розташуванням волокон з розплаву поліамідів (П-548, П-12/6/66) або поліетилену високого тиску, скріплених між собою. В даний час клейову павутинку отримують з сополіамідів. Матеріал використовують для закріплення підігнутих країв низу виробу та рукавів: спочатку смужка матеріалу настрочується на зшивній машині, потім заметаний край деталі обробляють на прасувальному пресі. Крім того, клейова павутинка призначена для виконання потайних швів і різних клейових з'єднань.

Клейова нитка являє собою моноволокно, виготовлене з термопластичного полімеру (у вітчизняній промисловості - з сополіамідів), з поліамідної смоли (П-548, П-12/6/66) і з поліетилену високого тиску для обробки виробів, що піддаються пранню. Клейова нитка стабілізована шляхом витяжки. Вона не повинна мати потовщень і утоншень, міхурів. Для використання у виробництві клейова нитка намотується на котушку. Клейова нитка застосовується для непомітного закріплення країв деталей (бортів, лацканів, низу виробу та ін), коли не прокладається машинна оздоблювальна строчка.

Клейова сітка (неорієнтована плоскостабілізована) виготовляється з поліетилену високого тиску, має комірки різних розмірів і конфігурацій, призначена для формостійкості обробки дрібних деталей жіночих, чоловічих і дитячих пальто. Недолік клейової сітки - її висока термоусадка, тому для формостійкої обробки великих деталей швейних виробів така сітка не використовується. В даний час проводяться роботи по створенню малоусадкових клейових сіток нового типу. Клейова сітка може застосовуватися для отримання різних клейових з'єднань.

Клейова плівка випускається з поліаміду, поліетилену, полівінілхлориду, лавсану та інших термопластичних полімерів. Вона призначена для виготовлення та прикріплення аплікацій, для герметизації ниткових швів і отримання різних клейових з'єднань.

Клейові порошки та пасти на основі різних термопластичних полімерів застосовують для отримання термоклеєвих прокладкових і кромкових матеріалів і різних клейових з'єднань.

3. Отримання якісного клейового з’єднання обумовлено рядом факторів: температура робочих поверхонь (праски, прасувального столу, подушок пресу), часом склеювання (час дублювання чи пресування в процесі склеювання), зусиллям (тиском), ступінню зволоження, часом пропарювання та відсмоктування вологи. Усі вище перелічені фактори – це режими виконання клейових з'єднань.

Для виявлення оптимальних режимів клейових з'єднань необхідно враховувати характеристики з'єднуваних деталей (температурні характеристики, вплив вологості та тиску на матеріали) та характеристик клейових матеріалів (температуру скловання, теплостійкості, термофіксації, температуру текучості клею).

Недотримання режимів склеювання веде до виникнення дефектів.

Хвилястість поверхні дубльованої деталі. Цей дефект може виникнути через високу термоусадку матеріалу прокладки .У цьому випадку дефект не виправляється.

Сліди пролягання матеріалу прокладки на лицьовій поверхні деталі з матеріалу верху . Появу дефекту може викликати підвищений тиск між подушками преса в порівнянні з тиском , рекомендованим встановленими режимами. Крім того , такий дефект може виникнути через застосування жорсткої поверхні нижньої подушки преса. Дефект частково усувається відпарюванням .

Нерівномірна міцність клейового з'єднання . Може виникнути через нерівномірне нагрівання верхньої подушки преса. Іншою причиною появи такого дефекту може бути нерівномірність нанесення клейового покриття на прокладку.

Незадовільна міцність деталей, що склеюються . При задовільній якості клейового матеріалу цей дефект найчастіше виникає через недостатньо нагрітий прес, коли клей внаслідок низької температури не досяг вязкотекучего стану .

Проникнення клейового речовини через матеріал ( міграція клею). При оптимальній температурі, але збільшеному тиску пресування а також при невеликій поверхневої щільності матеріалу може виникнути дефект такого роду.

Висока жорсткість і папероподібний пакет склеєних матеріалів. При склеюванні матеріалів підвищеної щільності в умовах високої температури нагріву подушок преса, коли клей розтікається по поверхні матеріалів, утворюється суцільний клейовий прошарок .

" Пузиріння " склеєних деталей. Утворення невеликих опуклостей основного матеріалу через місцеве відшаровування його від клейової прокладки. Одна з причин виникнення дефекту полягає в забрудненні преса клейовим речовиною і волокнами. Інша причина полягає в тому, що після закінчення пресування і відкриття преса деталі, які прилипли до тефлонового покриття верхньої подушки, працівниця знімає в неохолодженому стані, через що частково розшаровуються клейові з'єднання .

Віддруковування точкового клейового покриття на поверхні деталі при виконанні оздоблювальної строчки. Причиною появи дефекту є дуже великий тиск притискної лапки швейної машини на деталь . Для усунення можливості виникнення дефекту тиск лапки необхідно зменшити .

Блиск ( ласи ) на поверхні матеріалу. Цей дефект може виникнути після склеювання матеріалів при застосуванні волого - теплової обробки. Причиною є збільшений тиск пресування. При цьому нитки, що мають круглий перетин і звивистість в поперечнику, під дією великого тиску пресування або сильного поздовжнього розтягування деформуються таким чином, що падаюче на них світло відбивається і створює враження блиску. Такий дефект усувається з великими труднощами шляхом пропарювання, а у виробах із синтетичних матеріалів взагалі не усувається.

Поява блиску найбільш характерно для тканин з еластичною структурою і ворсистої поверхнею. На інтенсивність блиску значний вплив робить колір матеріала.Чстіше всього блиск з'являється на матеріалах темних тонів і відтінків.

Лекція на тему: «Методи і способи обробки деталей при клейових з’єднаннях» (6 год).

Мета: освітня – ознайомлення з методами і способами обробки деталей при клейових з’єднаннях, прикладами їх використання;

виховна – виховувати емоційно-оціночне відношення до використання нових технологій у процесі майбутньої трудової діяльності;

розвиваюча – формування діалектичного мислення на основі логічних міркувань і доказів

Вид заняття: Лекція-інформація

Тип: тематична

Наочність: ілюстрації

Міжпредметні зв’язки: «Економіка і організація швейного виробництва», «Матеріалознавство», «Конструювання та моделювання одягу», «Обладнання та автоматизація швейного виробництва», «Технологія швейного виробництва», «Основи стандартизації і управління якістю продукції»

План лекції

1. Особливості обробки клейовими прокладними матеріалами деталей пальт, курток, піджаків, жакетів.

2. Дублювання деталей одягу.

3. Особливості дублювання різних матеріалів.

4. Напрями удосконалення процесу дублювання

Завдання на самостійну роботу: опрацювати матеріал лекції, підготуватись до виконання практичних робіт № 10. Дослідження можливостей та особливостей дублювання матеріалів, № 11.Дослідження можливостей зонального дублювання, № 12. Дослідження можливостей закріплення зрізів та кріплення аплікацій клейовим способом

Рекомендована література: