1. Вісник ХНТУ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://kntu.net.ua/index.php/ukr/Merezhevi-resursi2/Elektronna-biblioteka/Periodichni-vidannya-HNTU/Visnik-Hersons-kogo-nacional-nogo-tehnichnogo-universitetu

2. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://archive.Nbuv.Gov.Ua/portal/Natural/Vknutd/texts.Html

3. Третьякова Л. Методы обработки швейных изделий : Практикум : [Учеб. пособие для вузов по спец. ...изделий"] / Л. И. Третьякова, Е. П. Турчинская. – К., 1988. – 222 с.

Види з’єднання текстильних матеріалів

Деталі одягу поєднують різними способами: нитковим, клейовим, зварювальним, комбінованим, заклепувальним. Застосування того чи іншого способу з'єднання в кожному конкретному випадку залежить від вимог, що пред'являються до отриманих з’єднань, виду з’єднувальних матеріалів.

Під нитковим способом з'єднання деталей одягу розуміють з'єднання двох або декількох шарів матеріалу, деталей та їх частин ручними або машинними стібками.

Елементами ниткових сполук є стібок, строчка, шов. Стібки і строчки можуть бути виконані ручним або машинним способом і тому отримали назву ручних і машинних

Нитковий спосіб є універсальним. Нитковим способом можна поєднувати різні по товщині матеріали від 0,1 до 10 мм, а іноді і більше, використовуючи стібки довжиною від 1 до 10 мм і змінюючи швидкість переміщення матеріалів при з’єднуванні від 2 до 25 м / хв.

Кількість ниток, що беруть участь в утворенні стібка, може бути різним. У зв'язку з цим стібки мають різну будову.

Класифікація стібків включає наступні класи:

Клас 100 – ланцюгові стібки, утворені 1 чи більше верхніми нитками

Клас 200 – імітація ручної строчки, утворюються однією верхньою ниткою

Клас 300 – човникові зшивні стібки, утворені 2 чи більше верхніми і нижніми нитками

Клас 400 – ланцюгові стібки, утворені 2 чи більше верхніми і нижніми нитками

Клас 500 – ланцюгові обметувальні та зшиво-обметувальні стібки, що утворюються 2 чи більше верхніми і нижніми нитками

Клас 600 – ланцюгові плоскі (з покровною ниткою), утворені 2 чи більше верхніми і нижніми нитками

Клас 700 – зварні стібки

Строчки, що використовуються для виготовлення швейних виробів за призначенням поділяють на групи:

1 – зшивні

2 – зшиво-обметувальні

3 – обметувальні

4 – підшивальні

5 – стьобальні

6 – наметувальні

7 – розметувальні

8 – виметувальні

9 – вспушні

10 – копіювальні

11 – петельні

12 – закріплювальні

13 – ґудзикові

14 – оздоблювальні

Човникові стібки утворюються з двох ниток - голкової і човникової, переплетення яких має розташовуватися усередині матеріалів, що з'єднуються. По відношенню до лінії строчки човниковий стібок може розташовуватися лінійно або мати похиле (зигзагоподібне) розташування.

Ланцюгові стібки утворюють наскрізні, потайні і обметувальні строчки.

До строчок ланцюгового стібка відносяться: однолінійні строчки з однонитковим ланцюговим і двонитковим ланцюговим переплетенням, обметувальні строчки з двонитковим і тринитковим ланцюговим переплетенням, підшивальна строчка з однонитковим ланцюговим переплетенням, зигзагоподібна строчка з двонитковим ланцюговим переплетенням.

Переплетення ниток в ланцюгових стібках розташовується на поверхні тканини. Малюнок стібків в однолінійних строчках із ланцюговим переплетенням з одного боку матеріалу представляє собою ряд послідовно розташованих петель, а з іншого пунктирну лінію, таку ж, як у човникової строчки.

Обметувальні стібки відрізняються від стібків однолінійних строчок просторовим переплетенням ниток в стібках, розташованих уздовж зрізу матеріалу і які огинають зріз.

Характерна особливість підшивальної строчки з однонитковим ланцюговим переплетенням та, що ця строчка некрізна, так як голка не проколює матеріал на всю його товщину. Видимий малюнок рядки складається з петель, розміщених поперек строчка уздовж пунктирних ліній стібків.

У залежності від призначення та розташування деталей щодо шва розрізняють шви: з'єднувальні, крайові та оздоблювальні.

До показників якості з'єднань відносяться наступні: міцність строчки (розривне навантаження), зносостійкість і довговічність, стійкість до поверхневого стирання, жорсткість й еластичність, посадка і стягування тканин після прокладання ниткових стібків, зовнішній вигляд, стійкість до хімчистки, прорубуваність матеріалу голкою.

Для спеціального одягу, крім перерахованих якісних показників, велике значення має стійкість ниткових з'єднань до хімічних реагентів, теплового опромінення і дії знижених температур, ультрафіолетового опромінення.

Методи клейового з'єднання деталей одягу знайшли в даний час широке застосування в швейній промисловості при виготовленні різних видів одягу. Застосування цих методів дозволило зменшити витрати часу на виготовлення виробів і при цьому поліпшити їх якість.

Клейовим називають нероз'ємне з'єднання, що утворюється в результаті взаємодії клейової речовини (порошок, клейова плівка, клейова нитка, павутинка тощо) з склеювальними матеріалами хімічним або термічним способом.

Клейові з'єднання застосовують для прокладання кромки в деталях одягу, непомітного закріплення (вспушування) країв деталей, виготовлення бортових прокладок, з'єднання прокладок при обробці бортів, низу рукавів, закріплення підігнутих країв, низу виробу і т.д.

Тканина для клейовою кромки і клейові прокладкові матеріали виготовляють шляхом нанесення на один бік тканини або нетканого матеріалу клейового поліамідного матеріалу. Найбільше застосування у швейній промисловості одержали клейові матеріали.

Зварний спосіб з'єднання заснований на використанні термопластичності волокон і полімерів. Він являє собою технологічний процес утворення нероз'ємного з'єднання шляхом доведення з'єднувальних поверхонь в зоні контакту матеріалів до в'язкотекучого стану з наступною фіксацією.

Зварювання термопластичних матеріалів являє собою складний процес, який залежить від кількох факторів, хімічної природи, фізичного стану матеріалів та багатьох інших факторів.

Зварювання застосовують як для з'єднання деталей із плівкових полімерних матеріалів, що містять 100% поліефірних волокон, так і матеріалів з натуральних волокон, змішаних з поліамідними. Крім цього зварюванням з'єднують деталі виробів з тканин і трикотажних полотен, що містять натуральні і віскозні волокна в суміші з термопластичними.

Зварні з'єднання двох або декількох деталей виконують дією тепла і тиску, в результаті чого виходить розплав зварювальних матеріалів у місці їх з'єднання. Після відводу тепла і зменшення тиску розплав твердне і утворюється нероз'ємне з'єднання.

Процес зварювання повинен відбуватися при температурі вище температури розм'якшення зварюваного матеріалу. Міцність зварного з'єднання забезпечується в основному когезиновою міцністю полімеру (Когезія - зчеплення всередині матеріалів). При з'єднанні однорідних термопластичних матеріалів під впливом температури і тиску відбувається процес самозлипнення (аутогезія).

У зварних швах не допускається стягування, розтяг, посадка матеріалу, прожоги, нез’єднані місця, продавлювання, перекоси, зміщення, забруднення. Кінці зварних з'єднань додатково не закріплюються.

В залежності від взаємного розташування зварювальних деталей одягу розрізняють наступні види зварних швів: стикові, накладні, зшивні, крайові, оздоблювальні.

Комбінований шов (зшивний з попереднім зварюванням) можна застосовувати для більш міцного з'єднання матеріалів з термопластичним покриттям. Цей шов міцний, герметичний і надійний при носінні виробів із матеріалів з термопластичним покриттям. Зшивна строчка знаходиться на відстані 1-2мм від лінії зварювання деталей. Ширина зварного шва 10мм, а ниткового - 8-9мм.

За допомогою заклепувальний з'єднань на частинах одягу закріплюють гудзики, кнопки, блочки, гачки, петлі та ін При кріпленні цієї фурнітури в отвір тканини чи іншого матеріалу вставляють стрижні (заклепувальні матеріали), а потім їх розклепують.

Отже, будь-який виріб виготовляється з окремих деталей. Деталі одягу з'єднують нитковий, клейовим, зварним і комбінованим методами. Найбільш поширеним є нитковим метод з'єднання.

Лекція на тему: «Режими виконання клейових з’єднань» (2 год).

Мета: освітня – ознайомлення з особливістю та режимами утворення клейових з’єднань;

виховна – виховувати емоційно-оціночне відношення до використання нових технологій у процесі майбутньої трудової діяльності;

розвиваюча – формування діалектичного мислення на основі логічних міркувань і доказів

Вид заняття: Лекція-інформація

Тип: тематична

Наочність: ілюстрації

Міжпредметні зв’язки: «Економіка і організація швейного виробництва», «Матеріалознавство», «Конструювання та моделювання одягу», «Обладнання та автоматизація швейного виробництва», «Технологія швейного виробництва», «Основи стандартизації і управління якістю продукції»

План лекції

1. Сутність процесу склеювання.

2. Фактори вибору клейових матеріалів та режимів склеювання.

3. Особливості вибору режимів клейових з’єднань нових матеріалів

Завдання на самостійну роботу: опрацювати матеріал лекції, підготуватись до виконання практичних робіт №8. Вивчення видів та властивостей клейових матеріалів та № 9. Дослідження режимів виконання клейових з’єднань

Рекомендована література: