15. Товари замінники і доповнювані.

Доповнювачі – товари А і В є доповнювачами, коли споживач прагне купити товар В, якщо ним куплено товар А (вони споживаються одночасно ракетка для бадмінтону і волан, фотокамера і плівка). Це товари, для яких підвищення ціни одного призводить до скорочення попиту на інший і навпаки. Тож ΔX / DPу< 0. Прикладом абсолютних доповнювачів є взуття на праву і ліву ногу. Лінія ОА називається лінією цінової пропозиції. У даному випадку вона відображає пропорцію 1:1.

Крім того, збільшення ціни Ру зменшує обсяг споживання у, але непропорційно до цього збільшення, оскільки існує певне співвідношення у споживанні у/х. Значні зміни у відношенні цін призводять до незначних змін у відношенні споживання у/х.

Замінники – товари, які у споживанні можуть бути замінені іншими товарами (яблука Джонатан / яблука Макінтош, куртка-пуховик / шкіряна куртка). Для них перехресна еластичність є позитивною. При збільшенні ціни одного з товарів споживач переключається на другий товар, що стає відносно менш коштовним. Для товарів-замінників, на відміну від доповнювачів, відносно невеликі зміни цін на один товар призводять до відносно значних змін у відношенні споживання у/х.

16. Зміна оптимуму споживача внаслідок зміни його доходу. Крива Енгела.

Коли уподобання лишаються незмінними, оптимум споживача варіюється у відповідь на зміни у його здатності купувати – тобто на зміни у ринкових можливостях. Вони, у свою чергу, залежать від: (1) доходу, (2) цін товарів. Якщо бюджет споживача буде зростати, а ціни на товар залишатись без зміни, тоді бюджетна лінія буде переміщуватися вправо вгору і щоразу торкатись все більш віддалених кривих байдужості. Якщо з’єднати всі точки рівноваги споживача, які отримуються при переміщенні бюджетної лінії, то одержимо лінію доход-споживання (IEP) або криву Енгеля( характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача). Нахил бюджетної лінії залежить від рХ/рУ. Якщо рХ/рУ знижується, зменшується і нахил ІЕР.

Якщо кількість товарів х та у зростає при збільшенні доходу, то такі товари називаються нормальними. Товари, що їм віддається перевага – це товари, споживання яких зростає з відносно більшими темпами, ніж зростає дохід. Напроти, товари, споживання яких падає при зростанні доходу, називаються другорядними або неякісними. Представлені криві Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в) благ. Криві Енгеля і криві „доход – споживання” мають однаковий характер залежності від доходу: для нормальних благ є висхідними і мають додатний нахил, для нижчих – відхиляються ліворуч і набувають від’ємного нахилу, а для нейтральних є вертикальними. 

17. Вибір споживача в умовах зміни цін товарів. Індивідуальний попит споживача.

Падіння ціни на товар х розширює можливості споживача його купувати. Отже, лінія бюджетних обмежень переміщується вздовж вісі Х праворуч. Усі нові точки оптимальних рішень об’єднуються кривою ціни- споживання – РЕР, яка показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача пов’язані зі зміною ціни одного з благ. РЕР показує реакцію раціонального споживача на зміни цін. При цьому, як правило:

1) зменшення ціни – це фактично зростання доходу, а це має відношення до багатьох товарів;

2) спочатку зростає споживання х та зменшується споживання у;

3) подальше падіння ціни на х призводить до відносного скорочення споживання х на користь споживання у

На її основі будується крива індивідуального попиту. Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат „ціна – кількість товару ” . Крива попиту показує обсяг споживання товару як функцію ціни.  Властивості кривої попиту:

• крива попиту відображає зміну рівня корисності споживача: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві;

• кожна точка кривої попиту є точкою оптимуму споживача на певному рівні корисності і у кожній точці споживач максимізує корисність;

• в міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшується, тобто справджується закон спадної граничної корисності( відносна цінність зменшується в міру нарощування споживання блага)

ВИКЛЮЧЕННЯ: Товар Гіффена – нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача і для якого не діє закон попиту. Для товарів Гіффена при зменшенні ціни настає період, коли їхнє споживання зменшується абсолютно(картопля)