2. Суд у процесі виконання судових рішень.

Ст. 34 Закону “Про виконавче провадження” надає право державному виконавцю в разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є не зрозумілою, звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення.

Повноваження суду щодо виконання судових рішень:відстрочка і розстрочка виконання;зміна чи встановлення способу і порядку виконання;вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини;вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи;вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;заміна сторони виконавчого провадження;визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочи­ти виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Під відстрочкою розуміють перерву у вчиненні виконавчих дій на певний, точно зазначений строк. Розстрочка передбачає виконання рішення протягом певного визначеного часу у відповідних частинах.

При вирішенні питання про відстрочку або розстрочку суд повинен враховувати інтереси стягувача, так і боржника, а також наявність обставин, які дають підставу для відстрочки або розстрочки. При вирішенні цих питань суд враховує відсутність вини боржника у створенні обставин, що є підставою для відстрочки або розстрочки; тимчасовість перебування боржника у такому стані. Відстрочка або розстрочка ви­конання може вирішуватись судом одночасно з ухваленням рішення (ст. 217 ЦПК) при вирішенні порядку і строку виконання рішення та забезпечення його виконання.

Боржник та стягувач можуть досягти згоди на розстрочку або відстрочку вико­нання рішення. У цьому випадку вони можуть подати спільну або дві окремі заяви, в яких просять суд постановити ухвалу про відстрочку або розстрочку виконання рі­шення. Боржник та стягувач можуть також укласти мирову угоду, за якою допус­кається відстрочка або розстрочка судового рішення. У процесі виконання сторони можуть укласти мирову угоду про припинення зобов’язань. Питання про відстроч­ку або розстрочку може бути розглянуто також за заявою державного виконавця. Хоча якихось певних вимог до заяви про відстрочку або розстрочку не передбачено, така заява повинна відповідати загальним вимогам, які ставляться зазвичай до такого до­кумента у суді першої інстанції. Якщо сторони дійшли до згоди про укладення мирової угоди, то до суду подається текст мирової угоди та заява про її затвердження.

Зміна способу і порядку виконання є актуальною тоді, коли за ухваленим рішенням неможливо провести стягнення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення, або з інших причин.

Можна визначити, що для відстрочки і розстрочки виконання та зміни способу і порядку виконання існують різні підстави. Для відстрочки і розстрочки — обставини, що ускладнюють виконання, для зміни способу і порядку виконання — обставини, що роблять виконання неможливим.

Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закла­ду вирішується судом за поданням державного виконавця.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання на судовому засіданні з викликом сторін та за обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

Участь органу опіки і піклування (представника) в цьому випадку є обов'язковою. За загальним порядком орган опіки і піклування ознайомлюється з обставинами справи, умовами проживання дитини, а в необхідних випадках суд може доручити провести обстеження умов проживання дитини та запросити письмовий висновок.

Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місце­знаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувана.

Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Суд розглядає подання державного виконавця протягом десяти днів.

У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) дитини або боржника у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, або у зв'язку із втратою годувальни­ка, державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 40 Закону «Про виконавче провадження»).

Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при вико­нанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також питання про проникнення до житла чи іншого володіння боржника при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, по­годженим із начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідом­лення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Стягнення на такі кошти вирішується судом за поданням державного вико­навця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби.

У разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державно­го виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання на судовому засіданні з повідом­ленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

При зверненні стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, захист майнових прав, порушених у виконавчому провадженні шляхом накладення на майно арешту, забезпечується правом цих осіб на звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту. Право на звільнення майна з-під арешту передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».