Психоаналіз к. Юнга

1 Колективне несвідоме в психоаналізі к. Юнга

Поділяючи загальний фрейдовский підхід до психіки особистості як багаторівневої, Карл Юнг на відміну від Фрейда відкидає пан-сексуалістскую трактування лібідо як основу поведінки особистості. Основним проявом психічної структури особистості і джерелом її конфліктів у спілкуванні, на думку Юнга, виступає не лібідо, а психічна енергія як така. Під цим поняттям Юнг має на увазі все більш-менш визначено виражені і оформлені душевні спонукання або сили, енергія яких народжується з взаємодії протилежностей, подібно енергії фізичних явищ. Підкреслюючи своєрідність психічної енергії, її незвідність до біохімічним процесам мозку, Юнг наполягає на її особистісної природі, яка, однак, не твориться людським індивідуумом з його розсуду, а, навпаки, сама перетворює його в процесі пробудження феномена свідомості. При цьому в якості фундаменту психіки індивіда, що додає певну форму її змісту, виступає колективне несвідоме, яке складає найбільш глибинний рівень несвідомого і істотно відмінне від особистісного несвідомого. Гіпотеза Юнга про колективне несвідоме, що стала якісно новим моментом у трактуванні психічної структури особистості, зумовила і своєрідність його підходу до розуміння співвідношення та взаємозв'язку елементів і систем психіки індивіда. Найбільш докладне обгрунтування цьому феномену психіки було дано Юнгом у статті В«Поняття колективного несвідомогоВ». У ній він коротко визначив зміст і психологічне значення колективного несвідомого. Характеризуючи його як таку психічну систему, яка має колективну, універсальну і безособову природу, ідентичну у всіх індивідів, Юнг виділяє наступні його особливості: по-перше, своїм існуванням колективне несвідоме зобов'язане виключно спадковості, по-друге, воно не грунтується на особистому досвіді і не розвивається індивідуально, по-третє, його зміст в основному представлено архетипами - буквально попередніми формами, які лише вторинним чином стають усвідомлюваними. Архетипи настільки близькі інстинктам, що можна припустити, що вони є несвідомими образами самих інстинктів або зразками інстинктивного поведінки. Будучи регулятором психічного життя, архетипи виступають як апріорні форми психічної діяльності людей і виникають спонтанно. Юнг зазначає, що архетипів рівно стільки, скільки є типових життєвих ситуацій. Нескінченне повторення відчеканило цей досвід на нашій психічної конституції - не в формі заповнених вмістом образів, але, перш за все, як форм без змісту, що представляють тільки можливість певного типу сприйняття і типу дії. На думку Юнга, активізація архетипу відбувається, коли виникає ситуація, відповідна даному архетипу. Тоді, подібно інстинктивному потягу, архетип всупереч усякому розуму і волі прокладає собі шлях. При цьому конкретна форма архетипу реалізується символічним шляхом через архетипний образ в психіці індивіда. Архетипічні о... брази виявляють себе через певні символи у снах (мимовільних, спонтанних продуктах несвідомої психіки), у фантазіях художньої і наукової творчості, в ілюзіях і станах трансу при розладах психіки. Слід зазначити, що Юнг пов'язує архетипічні образи зі спонтанним, мимовільним проявом моральних емоцій, наприклад, такого емоційно-ціннісного феномена, як совість. У своїй статті В«Совість з психологічної точки зоруВ» Юнг зазначає, що моральна оцінка якої дії індивіда не завжди може бути ним усвідомлена. Вона може функціонувати без будь-якої участі свідомості на рівні символічного образу, викликаного певним архетипом. При цьому можуть бути відсутні так звані В«муки совістіВ», але сам виникає символічний образ може вказувати на можливу нечистоту чи аморальність якої дії чи вчинку. Юнг наводить у зв'язку з цим приклад з бізнесменом, якому була запропонована дуже вигідна і зовні серйозна і чесна угода, яка здавалася йому цілком прийнятною. Побачивши наступної ночі в сні свої руки, по плечі, вкриті брудом, бізнесмен відчув невпевненість і звернувся до Юнгом за порадою. Дуже неохоче послухавши раді Юнга припинити операцію, бізнесмен незабаром переконався, що в іншому випадку він би поніс колосальні збитки. У даній ситуації, що виявилася в несвідомому, символічний образ (руки, по плечі, вкриті брудом) звернув увагу на можливу нечистоту угоди. На цьому прикладі Юнг показує автономність прояви акта совісті в несвідомому і робить висновок, що моральна реакція як архетипний образ початку властива психіці індивіда. Моральний ж закон є більш пізніше, закріплене в традиціях наслідок моральної поведінки. Різниця між совістю (моральної реакцією) і моральним кодексом (моральним законом) стає ще очевидніше, коли відбувається зіткнення боргу та совісті. Тут Юнг ставить під сумнів істинність кантівського категоричного імперативу, згідно з яким проходження боргу надає вчинку моральний характер. Істинна і справжня совість, на думку Юнга, може підніматися над моральним кодексом і не підкорятися його рішенням. У більшості ж індивідуальних випадків совість проявляється як моральна реакція на дійсне або замишляє відхилення від морального закону. А оскільки ця моральна реакція в кращому випадку лише частково усвідомлена, то при всій своїй моральності вона не може претендувати на етичне значення. Це значення совість набуває тоді, коли вона рефлексивна, тобто включена в свідоме обговорення. Колективне несвідоме нерозривно пов'язане з особистісним несвідомим і разом з ним та іншими системами психіки утворює єдину психічну структуру особистості. br/>

.2 Самість і чотири системи психіки

Інтегруючий центр цієї структури, архетип єдності і цілісності, Юнг позначив як das Selbst - самість. Виступаючи як інтегрує початок психіки, Самість покликана в своїх межах об'єднати всі суперечливі взаємодії психічної структури, висловити психічну цілісність особистості і забезпечити її реалізацію в якості суб'єк та. Становлення самості відбувається в процесі індивідуації - такого психічного розвитку, який реалізується лише в другій половині життя, коли індивід звільняється від батьківських уз і знаходить нову єдність свідомості з несвідомим. На думку Юнга, самість можна представити у вигляді певного геометричного символу, кратного чотирьом і має кругову структуру з гіпотетичним центром між свідомим і несвідомим. Тому, згідно з Юнгом, самість об'єднує чотири системи психіки: Jch (Я), Persona (Маска), Schatten (Тінь), Anima і Animus (Образи жінки і чоловіки). Система В«ЯВ» становить саму малу частину психіки як цілого. Вона виступає центром свідомості і саме до неї стікає весь потік усвідомлюваних психічних переживань. Для неї, на думку Юнга, характерні вузькість, дискретність, ступінь ясності і мале інформаційний зміст. Представляючи в значній своїй частині процеси відображення органами чуття зовнішнього і внутрішнього світу, система В«ЯВ» здатна нести в собі автономні комплекси психічних даних. Ці комплекси включають певні групи послідовно пов'язаних один з одним ідей і образів, сконцентрованих навколо центрального ядра. Утворюючи єдність з безлічі свідомостей органів чуття, система В«ЯВ» також представляє собою цілісний автономний комплекс, який усвідомлює лише меншу частину з того, що чує і бачить. У зміст системи В«ЯВ» входять психічні процеси апперцепції, відчування, передбачення, а також процеси мислення, волі і потягів. Система В«ЯВ» включає в себе і психічні процеси особистісного самопізнання. Проте кожен індивід має лише досить обмеженим самопізнанням, так як свідомості В«ЯВ» ведені тільки його усвідомлені психічні змісту, але ніяк не несвідомі. Дійсне психічний стан В«ЯВ» залишається більшою своєю частиною прихованої як від самої особистості, так і від її соціального оточення. До того ж особистість може сплутати пізнання самої себе з тим, що відомо про неї в її соціальному спілкуванні. Психічні процеси, пов'язані з соціальним обличчям особистості, прийнятим нею по відношенню до інших індивідам, Юнг включив в другу систему психіки, позначивши її як В«ПерсонаВ» (Маска). p align="justify"> Якщо основними принципами першої системи В«ЯВ» є відображення і рефлексія, то в системі В«ПерсонаВ» головним принципом виступає адаптація до зовнішнього соціального світу. На відміну від системи В«ЯВ», що представляє собою моністичну фазу розвитку свідомості, В«ПерсонаВ» властива подвійність, дуалістичне стан. За своїм змістом В«ПерсонаВ» складається з суперечливих елементів психіки, одні з яких засновані на особистісних пристрастях індивіда, інші ж утворені на основі соціальних очікувань від цієї особистості. Тому Персона завжди виступає як певний компроміс між цими двома психічними процесами. Результатом цього компромісу стають соціальні ролі, які грає особистість у суспільстві. В якості психічних елементів Персони виступають персоніфіковані афекти, установки, ідеали, сентенції, які в свою чергу В«опановуютьВ» особистістю і можу ть привести її до найсильнішим потрясінням. До таких потрясінь можна віднести В«особистісну інфляціюВ» (відчуження особистості шляхом її В«розбуханняВ» - ототожнення з групою), В«синдром ригідностіВ» (прояв надмірної захищеності особистості), В«дисоціаціюВ» (порушення зв'язку усвідомлених психічних процесів з несвідомими, яке може призвести до фрагментації особистості на окремі комплекси.

Істотне значення набувають і неусвідомлені, спонтанні психічні впливу, які виходять з внутрішнього суб'єктивного світу партнерів. Їх прояв пов'язано з наявністю у психічній структурі ще однієї системи, яку Юнг назвав В«ТіньВ». Вона є первинним рівнем несвідомих психічних процесів, представляючи собою особистісне несвідоме. За своїм змістом вона включає такі подання і сприйняття, які або втратили свою силу і виявилися забутими, або через занадто малої інтенсивності ніколи не досягали свідомості .... При цьому вони несуть в собі не тільки негативний зміст, а й такі дрімаючі психічні сили, які володіють великою динамікою і можуть призвести особистість або до зростання, або до катастрофи. Все залежить від підготовленості і установок свідомості. Юнг вважає, що особистість ніколи не може В«перестрибнутиВ» через власну Тінь або В«обдуритиВ» її. Навпаки, визнання власної Тіні необхідно особистості для усвідомлення власної недосконалості. А таке усвідомлення потрібно для встановлення людських відносин, для спілкування із собі подібними, розуміння взаємної залежності людей, потреби в їх допомоги та підтримки. Якщо ж особистість має В«завищені ідеалиВ», вважаючи себе більш досконалою, то тим самим вона мимоволі принижує інших або ставить їх у підлегле становище. На думку Юнга, В«показатиВ» людині його Тінь дуже корисно. Тоді він краще усвідомлює і світлу сторону своєї особистості. Знаходячись між цими двома протилежностями, сприймаючи одночасно свою Тінь і свій Світло, особистість неминуче відчуває і власну самість. Тінь, що входить в особистісне несвідоме, нерозривно пов'язана з колективним несвідомим - найглибиннішою системою психіки особистості. p align="justify"> Ця система включає численні архетипічні образи, в тому числі і такі, як Аніма і Анімус (образи жінки і чоловіки). Виступаючи як архаїчні форми психічних феноменів, образи аніме і Анимуса щоразу відтворюються в індивідуальній структурі особистості. Аніма являє собою автономний архетипний образ у чоловічої особистості, відтворюючи в його психічній структурі жіноче начало. Анімус - це прототип чоловіки в психіці жіночої особистості. Розпізнати ці образи можна тоді, коли вони спроектовані в якому-небудь індивіді і без його волі виражаються в ньому. Так, Аніма, накопичена в несвідомому в чоловічій особистості, проривається назовні у вигляді ірраціональних почуттів: сентиментальності, неприборканої емоційності. Тоді можна говорити про психічне синдромі В«одержимості АнимойВ». Навпаки, в жіночій особистості, якщо проривається назовні Анімус, це призводить до ірраціональних суджень, часто необдуманим і нелогічним, або до зайвої стриманості. У діловому спілкуванні Аніма може проявитися в пориві зайвої емоційності у партнера-чоловіка або в жорсткій аргументації та ригідності партнера-жінки. На відміну від Фрейда, Юнг виводить свідомість з несвідомих психічних процесів, які і надають певну форму змістів психіки. Можливі конфлікти, що виникають на стику систем, призводять до дестабілізації самості, вона може проявитися у втраті Персони, в В«особистісної інфляціїВ» (при ідентифікації особистості з колективом або групою як суб'єктами діяльності), в недооцінці своєї Тіні, в одержимості Анимой або Анимусом та інших можливих потрясіннях особистості. br/>