Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., 1999.

Грушевський М. Історія України-Русі. т. 1-2. – К., 1991.

Давня історія України. – К., 1994.

Довідник з історії України (А - Я). – К., 2001.

Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2-х т. – К., 1991.

Історія України (кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998.

Полонська-Василенко Н. Історія України. т. 1. – К., 1992.

Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992.

Тема: Українські землі під владою Литви та Польщі.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- з'ясувати причини захоплення українських земель Литвою та Польщею;

- характеризувати їх становище, політичний і адміністративний устрій;

- встановлювати основні причини та наслідки для українських земель підписання литовсько-польських уній.

План.

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського.

2. Українські землі під владою Польщі.

Головними причинами експансії щодо України були: оволодівання багатими українськими землями; зміцнення свого військового потенціалу, своїх кордонів.

У 50 – 60-ті роки ХІV ст. українські землі – Чернігівщина, Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля – були приєднані до Литви.

Населення України опору литовцями фактично не чинило, подали Велике князівство Литовське не порушувало існуючих на українських землях звичаїв та системи управління. Це визначалося тим, що соціально-економічний розвиток князівств був вищий, ніж ранньофеодальної Литовської держави, яка багато запозичила у них:

- мову, православ’я, законодавства, адміністративний устрій та інше.

Внаслідок територіальних придбань князівство перетворилося на найбільш велику державу Європи. Історики назвали його Литовсько-Руським (у цій державі етнографічні литовські землі займали всього ¹/₁₀).

Литовські завойовники не зустрічали помітного опору, тим більше, що Литва одразу ж почала захищати слов'янські землі від монголо-татар. Широку відомість набули імена великих литовських князів – Гедиміна і Ольгерда.

Основні напрямки політики.

Князя Гедиміна (1316 – 1341)	Князя Ольгерда (1345 – 1377)
- загарбання українцями білоруських земель; - боротьба з Московською державою, намагання від’єднати від неї Новгород і Псков; - встановлення дружніх відносин з Польщею і Тверським князівством.	- розширення території князівства Литовського; - успішна боротьба з монголо-татарами (1362 – 1363) – битва під Синіми Водами; - намагання підірвати могутність Московської держави.

З півночі на Литовську державу насувалася загроза з боку німецьких рицарів-хрестоносців лівонського ордену. Литва і Польща, об’єднавши свої сили, до складу яких входили і українські, білоруські та російські загони, 15 липня 1410р. поблизу Грюнвальда розгромили військо рицарів.

Галичина і частина Волині під владою Польщі.

Невелика Литва включала до своєї держави землі Білорусії й України, що переважали її своєю територією і населенням, природними багатствами. Тому польська шляхта домагалася об'єднання Великого князівства Литовського з Польським королівством в одну державу.

Процес укладання унії між Литвою і Польщею був довгим (з 1385 по1569рр.).

У 1385р. литовський князь Ягайло прийняв Кревську унію. Зміст унії:

- Ягайло стає королем Польщі;

- У Великому князівстві Литовському вводиться католицька віра;

- Велике князівство Литовське приєднується до Польщі.

У результаті унії відбулось включення литовських, білоруських та українських земель до складу Польщі. Унія поклала початок ліквідації Литви як окремої держави. Литовські і українські вельможі, спираючись на невдоволення православного населення, чинило опір Ягайлові.

У 1413р. між Ягайлом і Вітовтом була укладена Городельська унія, за якою Литва не тільки визнавала верховенство польського короля, а й вводила однаковий з Польщею адміністративний поділ; на литовських бояр-католиків були поширені польські права.

Унія призвела до посилення впливу у Литовському князівстві католицької віри.

У 1569р. у Любліні був скликаний сейм, на який винесено проект повного приєднання литовських земель до Польщі.

Зміст Люблінської унії:

- проголошувалося об'єднання Польщі і Литви у єдину державу – Річ Посполиту;

- Литві у складі Речі Посполитої надавалося право на свої законодавство, судочинство, мову (руську, білоруську), казну, військо;

- Річ Посполита очолювалася королем, що обирався польськими і литовськими феодалами;

- в Литві та Польщі встановлювалися однаковий державний устрій, спільна грошова система, спільний сейм;

- в міжнародних відносинах Річ Посполита виступала як єдина держава.

Наслідки унії: повне панування Речі Посполитої на українських землях, утвердження необмеженої влади польських магнатів; посилення соціального, національного і релігійного гніту українського населення; знищення також рештки українських державних традицій, що зберігались під формами автономії у Великім князівстві Литовському. Українські землі Речі Посполитої було поділено на 6 воєводств: Галицьке, Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське, Белзьке.

В Україні з'являються величезні латифундії польських магнатів, які були необмеженими володарями своїх областей і безжалісно експлуатували природні багатства України.

У жовтні 1596р. відбувся Берестейській церковний собор, який прийняв нову унію.

Зміст Брестської унії:

- католицька і православна церкви об’єднувалися;

- на чолі об’єднаної церкви стояв папа Римський;

- служба Божа велась слов'янською мовою;

- православні обряди зберігалися.

Наслідком унії було значне послаблення позицій православної церкви. Визначну роль в боротьбі за відновлення православ’я належить братствам – громадським союзам православного українського населення (виникли наприкінці ХVІ ст.).

Мовою документа: «Укладена з мотивів далеко більш політичних й адміністративно-дисциплінарних, ніж догматично-релігійних, Брестська унія одразу ж внесла визначний фрагмент у лоно українського народу, спричинила тимчасовий запал, пожвавлення, інтелектуальний рух, жваві диспути, … та в кінцевому підсумку ослабила Русь, демократизувала її ненавистю братств до братів, взаємним недовір’ям і нетерпимістю і була однією з причин козацьких війн, які принесли Україні Руїну, а Польщі зародок політичного занепаду.

І. Франко «З історії Брестського собору 1596р.».

В Придністров’ї проти унії виступило запорозьке козацтво на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним (Конашевичем), який постійно підтримував православну віру.

В наступні роки проти унії та засилля польських феодалів відбулися повстання під проводом гетьмана нереєстрового козацтва Тараса Федоровича (Трясило1630р.), гетьмана нереєстрового січового козацтва Івана Сулими (1635р.) та інших. Боротьба за волю і православну віру в І половині ХVІІ ст. зростала, що привело до визвольної війни українського народу.

Поміркуємо разом: *Чому Литовській державі вдалося порівняно легко захопити українські землі?

*Чому Литву, Польщу, Угорщину приваблювали українські землі?

**Які наслідки для українських земель мала Люблінська унія?

***Схарактеризуйте причини і наслідки релігійного розладу в Україні та появи на її територіях греко-католицької церкви?

До наступного заняття: - знайти інформацію для повідомлення про причини і джерела виникнення українського козацтва, устрій Запорозької Січі.