93.Туляремія

1) Туляремія - зоонозна інфекція, яка характеризується інтоксикацією, лихоманкою, ураженням лімфатичних вузлів

2) Інфекція убіквітарна,природні осередки займають величезні простори на багатьох контингентах.На туляремію хворіють люди працездатного віку ,витрати на їх лікування зазнають значних збитків.Тому є проблема профілактики туляремії в осередку поширення.

3) Збудник хвороби - туляремійна паличка — Francisella tularensis відноситься до родини Francisellaceae, роду Francisella. Це дрібна грамнегативна поліморфна переважно кокоподібна, рідше паличкоподібна бактерія, нерухома, спор не утворює.Збудник досить стійкий в навколишньому середовищі,особливо коли захищений від сонячних променів.Добре переносить низькі температури.При попаданні сонячних променів гине через 20 хв,при кип’ятінні –миттєво.Легко інактивується дезінфекційними розчинами.

4) Джерелом інфекції в природі є більше ніж 80 видів тварин.Основним джерелом служать гризуни: водяні щури, миші, полівки, піщанки, зайці, ондатри та інші. Зрідка хвороба може викликатися при укусі сліпнів, мух-жигалок, деяких видів кліщів, інфікованих від гризунів.

5) Хвора людина, як правило, не заразна для здорових.

6) Механізм передачі:трансмісивний,аліментарний,аерогенний,контактний…шлях передачі:укус інфікованої комахи(кліщ,комар,блоха),харчовий,водний,повітряно-пилевий,контакт з хворими тваринами і їх виділеннями.Чинники передачі:інфіковані комахи і тварини,інфіковані продукти харчування і вода,виділення хворих тварин,пил в інфікованому осередку.

7) Сприйнятливість до хвороби 100%. Частіше хворіють чоловіки, професія яких передбачає контакт з тваринами. Територіальні осередки туляремії виникають при міграції заражених гризунів з місць їх природного проживання в населені пункти. Зустрічається туляремія переважно в сільській місцевості, хоча в останні роки відзначається збільшення випадків і в містах. Більша кількість епізодів захворювання припадають на осінній період, однак трансмісивні спалахи, пов'язані з польовими збиральними роботами та сінокосом, проявляються збільшенням випадків туляремії в липні і серпні.Характерна спорадичність.

8) Інкубаційний період 3-7 днів,можливе продовження до 2-3 тижнів.

9) Існує кілька клінічних форм туляремії: - бубонна, виразково-бубонна, ангінозна, легенева, абдомінальна, які виділяють, спираючись на локалізацію місцевого процесу.Всі клінічні форми мають загальні ознаки захворювання, такі як підвищення температури тіла до 38 - 40 °С, яка тримається від 1 тижня до 2-3 місяців, загальне нездужання, слабкість, анорексія. При огляді відмічається гіперемія шкірних покривів, слизових оболонок ротової порожнини, носоглотки і кон'юнктиви. Іноді на шкірі з'являється еритематозна, розеолезная, петехіальний або везикулярна висипка. Через кілька днів розвиваються ознаки гепатолиенального синдромуПри бубонною формою туляремії спостерігається поєднане ураження регіональних лімфатичних вузлів, вони збільшуються до розміру горіха або курячого яйця. При виразково-бубонної формі трансмісивного зараження в процесі розвитку туляремії відбувається зміна шкірних проявів від плями, папули, везикули до пустули і неглибокої виразки з характерними піднятими краями, рубцювання і загоєння якої відбувається досить повільно. При проникненні збудника через кон'юнктиву, клінічні симптоми тяжкі та характеризуються виникненням ерозивно-виразкових гнійних утворень у місці вхідних воріт. Ангінозно-бубонна форма, що розвивається при попаданні збудника з їжею або водою, характеризується помірними болями в горлі, утрудненням ковтання, мигдалини при огляді гіперемована, набряклі, з некротичним сірувато-білим нальотом з працею піддається зняття шпателем. Абдомінальна форма характеризується ураженням лімфовузлів мезентеральной області. Клінічна картина легеневої форми протікає в двох варіантах - бронхотичному і пневмоничному.

10) Найбільш достовірні результати дає виділення збудників туляремії. Матеріал для досліджень збудників туляремії: Пунктат з бубонної, відокремлюване кон'юнктиви, харкотиння, слиз із зіву, кров, випорожнення, тканини загиблих гризунів). Як правило, виділити збудник з клінічного матеріалу неможливо. Для цього вдаються до біопробі на мишах або морських свинках, підшкірно заражаючи їх досліджуваним матеріалом.

Потім проводять посів крові та тканин тварин для виділення чистої культури туляремії та вивчення її морфологічних, біохімічних і антигенних властивостей. Для остаточної ідентифікації туляремії проводять зараження чистою культурою білих мишей. Для експрес-діагностики Аг збудника туляремії в мазках застосовують РІФ.

11) В епідемічному осередку проводяться: епідеміологічне обстеження, спрямоване на виявлення умов зараження (клінічна форма захворювання допомагає встановити шлях передачі збудника), виявлення джерела збудника; визначають наявність та чисельність гризунів і переносників, наявність падежу серед них; виявляють інших осіб, які підпали під ризик зараження;

12) Профілактичні заходи спрямовані на попередження заносу збудника інфекції, скорочення епізоотологічної активності природних осередків туляремії та попередження захворювань людей у цих осередках. Основним напрямком у роботі з попередження занесення та розповсюдження туляремії є проведення санітарно-технічних (захист приміщень від проникнення гризунів) та дератизаційних (знищення гризунів) заходів для боротьби з гризунами. Комплекс заходів, спрямованих на скорочення епізоотичної активності природних осередків туляремії, здійснюється спеціалізованими підрозділами санітарно-епідеміологічної служби та включає нагляд за чисельністю популяції гризунів на території природного осередку та наявністю епізоотій у них, а також регуляцію чисельності гризунів на їх території, боротьбу з синантропними гризунами та їх ектопаразитами, з пререносниками збудника.

13) Протиепідемічні заходи проводять у разі підозри або підтвердження діагнозу туляремії:Заходи щодо джерела збудника: госпіталізація хворого або з підозрою на туляремію проводиться за клінічними показаннями до інфекційного відділення. Проведення дератизації та (або) дезінсекції обов’язкові, коли захворювання людей в осередку пов’язані з епізоотією туляремії серед гризунів або з підвищеною активністю серед переносників.Заходи відносно факторів передачі збудника: в осередку проводиться поточна та заключна дезінфекція, у тому числі речей, забруднених виділеннями хворого; продукти харчування та вода підлягають термічній обробці; дезінсекція проводиться за епідемічними показаннями;Заходи відносно інших осіб: до осіб, які контактували з хворим туляремією, ізоляційні заходи не проводяться; застосовуються активне виявлення та госпіталізація хворих і з підозрою на захворювання туляремією та посилене медичне спостереження із щоденним опитуванням, оглядом і термометрією. За епідемічними показниками проводяться щеплення (вакцинація раніше не щеплених, або щеплених понад 5 років тому). Спеціальна екстрена профілактика проводиться антибіотиками (всередину протягом 5 діб–рифампіцин по 0,3 г 2 рази на добу, доксициклін по 0,2 г 1 раз або 0,1 г 2 рази на добу, тетрациклін по 0,5 г 3рази на добу).

14)При туляремії проводиться обов’язкова госпіталізація хворого.Про кожний випадок захворювання або підозри на туляремію надається термінове повідомлення в територіальну СЕС та організовується детальне епізоотолого-епідеміологічне обстеження осередку інфекції.ЕН передбачає також збір інформації про існування природного осередку і можливої його активізації.У визначених природних осередках контролюють напруженість імунітету місцевого населення ,особливо у дітей та груп з підвищеним ризиком зараження.Проводять систематичну і кваліфіковану санітарно-просвітницьку роботу серед населення.