70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.

1.Сальмонельоз-гостра зоонозна інфекційна хвороба з переважним ураженням шкт,схильна до групових проявів та тяжкого клінічного перебігу у дітей раннього віку.

2.Виникнення пов’язане з вживанням харчових продуктів, забруднених сальмонелою, а також із госпітальною інфекцією, частіше серед дітей до 2-ох років.

3.Збудником є кишкові бактерії родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Найчастіше сальмонельоз на Україні викликають S. typhimurium, S. enteritidis, S. anatum, S. choleraesuis, S. newport, S. haifa, S. arisona, S. kentuki. Це внутрішньоклітинні факультативні паразити містять соматичний о-антиген і джутиковий н-антиген,грамнегативна паличка з заокругленими кінцями.Відносно стійкі в зовнішньому середовищі,у воді живуть до 3 діб,в молоці до 2 роківв заморожених продуктах до 170 днів,при температурі 100 гр гинуть миттєво,чутливі до дезінфектантів

4.Основним джерелом сальмонельозу є велика рогата худоба, свині, домашні водоплаваючі птахи, в кишечнику яких є різні серовари сальмонел. Носіями можуть бути також коні, вівці, кліщі, кози, кури, собаки, коти, щурі, миші, голуби, горобці, ворони, риби, жаби, мідії, кліщі, таргани, мухи. Виділяється збудник з сечею, калом, молоком. Джерелом можуть бути і хворі люди зі стертим і легким перебігом, носії.

5 Тварини заразні протягом декількох місяців, людина може передати інфекцію в період від кількох днів до трьох тижнів, іноді носійство зберігається роками.

6.Інфікування людини відбувається аліментарним шляхом. Із чинників передачі на першому місці стоять - м’ясо і м’ясні вироби, потім - риба, яйця, молоко і молочні продукти, овочі і фрукти. Реальну небезпеку має вода внутрішніх водойм, яка інтенсивно забруднюється стічними водами, відходами тваринництва, птаховодства, боєнь, м’ясокомбінатів. З рослин зараженими можуть бути фасоля, помідори.

7.захворюваність на сальмонельоз в Україні підтримується на досить високому рівні,має спорадичні випадки,циклічність захворюваності на сальмонельоз не характерна,сезонність літньо-осіння

8.Інкубаційний період-від кількох годин(3-4)до 7 діб

9 По клінічній картині і ступеня поширення інфекційний процес поділяють на гастроінтестинальний, генералізований сальмонельоз і бактеріовиділенням.

Гастроінтестинальна форма по локалізації розрізняється на варіанти: гастритический, гастроентерітіческій і гастроентероколітіческом.

Генералізований сальмонельоз може протікати у вигляді двох варіантів: тіфоподобного і септичного. Бактеріовиділенням може носить гострий, хронічний і транзитний характер.

.10 Для діагностики виробляють виділення збудника з блювотних і калових мас (при генералізованих формах збудник виявляється в бакпосев крові). Іноді бактерії можна виділити з промивних вод шлунка і кишечника, жовчі.

Для ідентифікації збудника проводять посів на живильні середовища. Серологічна діагностика проводиться за допомогою РНГА, РКА, РЛА, ІФА, РІА.

Ступінь дегідратації визначають на підставі аналізу даних про гематокрит, в'язкості крові, кислотно-лужному стані і балансі електролітів.

11.огляд і збір анамнезу в осіб які вживали однакові харчові продукти,за допомогою епідеміологічного анамнезу встановлюють продукт що став причиною захворювання.

12. Специфічну профілактику не проводять. Для підвищення несприйнятливості застосовують нуклеїнат натрію, масивні дози тіаміну, залізо, кобальт, мідь-вмісні препарати.В осередку проводять дезінфекцію, дератизацію, забороняють продаж мяса тварин.Госпіталізація не обов'язкова. Хворого виписують після повного клінічного одужання і негативного результату одноразового бактеріологічного посіву калу і сечі взятого через 2 дні після закінчення лікування. До роботи їх допускають відразу. Контактним проводять БАК дослідження.Робітників харчових підприємств при виявленні у них носійства усувають від роботи..Загальні профілактичні заходи проводять спільно із санітарно-епідеміологічною і ветеринарною службами.

13.при виявленні хворого інформація передається по телефону сан-епідем ст,хворого госпіталізують за бак обстеження і мед спостереження за контактними протягом 7 днів,поточна і заключна дезінфекція

14 Представлення декретованих груп виписують після дворазового посіву калу з інтервалом 1-2 дні. Вони підлягають спостереженню до 3 міс. із щомісячним бактеріологічним дослідженням.

71.Епідеміологічні особливості ротавірусної інфекції

1.гостре антропонозне вірусне захворювання з фекально оральним механізмом передачі та переважним ураженням дітей,яке характеризується симптомами загальної інтоксикації,ураженням шкт,нерідко проявом катарального синдрому

2.Спалахи реєструються частіше в дитячих колективах,значну небезпеку становлять для лікувально-профілактичних закладів

3. збудник відноситься до сімейства Reoviridae, роду Rotavirus. Розміри вірусних частинок 65-75 м. Містять РНК. За антигенними властивостями ротавіруси поділяються на 9 серологічних типів, з яких у людини зустрічаються типи 1-4 і 8-9, типи 5-7 виділяються від тварин. Ротавіруси тварин (собаки, кішки, коні, кролі, миші, телята, птахи) для людини непатогенні. Ротавіруси стійкі у зовнішньому середовищі.,збергаються протягом 1 міс,в фекаліях до 7 міс,в питній воді не менше 4 години,під час кипятіння гинуть впродовж зо хв,при уф-випром-15 хв,70%етанолом-2о хв

4.Джерелом є тільки людина і вірусоносій

5.збудник виділяється з випорожненнями до 3 тижнів,в окремих випадках до 20-30 днів

6.  Зараження відбувається фекально-оральним механізмом. Харчовим.побутовим,водним шляхами,зазначають вертикальну передачу,чинниками передачі можуть бути харчові продукти,посуд,

7.пошерена на всіх контингентах,виникають спорадичні,групові захворювання,періодичні підйоми через кожні 3-5 років,сезонність зимова

8.Інкубаційний період-від 12 год до 7 діб(в сер.1-2 доби)

9. Захворювання починається гостро. Розгорнута картина хвороби формується вже через 12-24 годин від початку захворювання. У більшості госпіталізованих дітей температура тіла досягає 37,9 ° С і вище, а у деяких може підніматися до 39 ° С і вище. При легких формах хвороби як у дорослих, так і у дітей вираженої лихоманки не буває. Хворі відзначають біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювоту. При огляді нерідко відзначається гіперемія зіву, ознаки риніту, збільшення шийних лімфатичних вузлів. Однак найбільш типовими проявами хвороби вважаються симптоми ураження органів травлення.

10. Діагноз підтверджується виявленням ротавірусів у випорожненнях різними методами (імунофлюоресцентний та ін.) Менше значення мають серологічні методи (РСК та ін.) 

11.детальний збір анамнезу,епідеміологічне обстеження сімейних осередків

12.своєчасне виявлення хворих,загальносанітарні заходи,забезпечення санітарних норм водопостачання і харчування,специфічна профілактика» ротарікс»перорально

13.ізоляція і госпіталізація хворих,проведення дезінфекційних заходів

14.допуск у колективи дітей та декретованих осіб здійснюється після отримання негативних лабораторних результатів,медичне спостереження за контактними протягом 7 днів ,діти до 2 років та декретовані підлягають одноразовому обстеженню на РВІ.