61. Кіз та його функції.

КІЗ- кабінет інфекційних захворювань організовується в складі міських поліклінік. Основні завдання: забезпечення своєчасного і раннього виявлення інфекційних хворих, проведення консультативної допомоги при діагностуванні і лікуванні цих хворих в амбулаторних і поліклінічних закладах, організація і проведення диспансерного нагляду за перехворілими і хронічними хворими,вивчення епідситуації і аналіз інфекційної захворюваності, розробка і здійснення заходів по підвищенню якості і ефективності діагностики, лікування і профілактики інфекційних захворювань. Приміщення повинно складатися із 2 кімнат з окремим входом, роздягальнею і санвузлом. В кімнаті для обстеження хворих обладнується стіл для ректоманоскопічного обстеження, кушетка, хірургічний столик, табуретка з відром для рідких випорожнень, термостат. В другій кімнаті: робочі місця для лікаря і медсестри, шафа для зберігання інструментів і медикаментів, холодильник, картотека.

Дезінфекція приміщень проводиться не менше як 2 рази на день. Всі предмети догляду використовуються тільки після дезінфекції перед їх застосуванням. Функції лікаря КІЗ: організаційно-методична, лікувально-профілактична робота, диспансерний нагляд.

62.Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій

Для захворювань групи кишкових інфекцій характерні спільні епідемічні ознаки:

1.Збудники постійно або в окремих нозоформах перебувають у ШКТ, але при зміні локалізації групи поділ. на підгрупи: типові кишкові інф., токсикоінфекції та інтоксикації; захворювання, при яких збудник виходить за межі ШКТ, захворювання, коли збудник виходить в інші системи але без бактереємії (амебна дизентерія).

2. Циркуляція збудника:організм теплокровного хазяїна-об*єкти навколишнього середовища-організм теплокровного хазяїна.

2. Головний механізм передачі – фекально-оральний.

3.Шляхи поширення: водний, харчовий, контактний та мушиний.

4. Поліетіологічне захворювання з первинною бакеремією (вірусемією).

5. Літньо-осіння сезонність – бактерії, осінньо-зимова – віруси.

6. Поширеність захворювання корелює з благополуччям.

7. Заразоносійство дуже поширене.

8. Сприйнятливість висока.

9. Для впливу на епідпроцес необхідна співпраця медицини та ветеринарної і комунальної служби.

63.Епідеміологічні особливості шигельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.

1.Шигельоз(дизентерія)-антропонозна хвороба з групи кишкових інфекцій, що спричиняється шигелами і супроводжується загальною інтоксикацією та синдромом проктосигмоїдиту, гастроентериту або гастроентероколіту

2. Шигельоз – одна з найпоширеніших кишкових інфекцій. Хворіють по всій Земній кулі, час від часу вона дає епідемічні спалахи, уражаючи одноразово тисячі дорослих і дітей.

3.Збудник- бактерія родини Enterobacteriaceae роду Shigella. розподіляються на 4 групи: А.-S. dysenteriae, В.-S. flexneri, С.-S. bojdii, D.-S. sonnei . Характерна стійкість до АБ і антибактеріальних препаратів.

4.Джерело- є хворі, а також люди з стертою формою інфекції (бактеріоносії), які виділяють збудника в зовнішнє середовище з калом.

5.Період заразності- до початку клін.с-мів,або під час бактеріоносійства.

6.Механізм передачі- фекально-оральний. Збудник дизентерiї видiлясться з органiзму хворого або бактеріоносiя з випорожненнями кишок і може потрапляти на рiзнi об’єкти та субстрати навколишнього середовища. При цьому поширення збудника iнфекцiї вiдбувається побутовим, водним, харчовим шляхами, а також за допомогою мух.

7.Для епiдемiчного процесу властивi перiодичнi пiдйоми захворюваностi через 18—20 та 2—З роки. Сезонність:літньо-осінній період. Групою ризику є діти 2-7років.

8.Інкуб.період- період від 1 до 6 діб, найчастiше 2-4доби.

9.  Початок хвороби гострий, з ознобу, гарячки, явищ інтоксикації, болю в животі, проносу. Біль переймоподібний, частіше в лівій здухвинній ділянці, посилюється при дефекації (тенезми), несправжні поклики на дефекацію.Сигмоподібна кишка щільна, болюча, спазмована. Випорожнення рідкі, мізерні, з домішками слизу і крові, іноді втрачають каловий характер (“ректальний плювок”).У більшості хворих виражені ознаки ушкодження НС і ССС.

10.Найбільш достовірний метод-бактеріологічний.Експрес-методи:дослідження чотиригодинних посівів випорожнень, оброблених люмінесцентною сироваткою,а також шигельозними сироватками, адсорбованими на активованому вугіллі.ПЛР із шигельозним праймером:виявляє мізерну к-ть ДНК шигел у випорожненнях та в зішкребку зі СО прямої кишки.

11.Напрямки:обстеження контактних,збирання анамнезу,термометрія,визначення якості води,харчових продуктів.

12.ПФЗ - контроль за виконанням правил, переробки, транспортування та реалiзацii молока й молочних продуктiв. Особливу увагу слiд придiляти одержанню режиму пастеризацiї молока. Призначають антибiотики, особливо тi, до яких чутливi видiленi эбудники iнфекцiї, сульфанiламiднi та нiтрофурановi препарати.

13.ПЕЗ- Госпiталiзують хворих iз тяжким та середньотяжким перебiгом недуги, а також хворих i бактерiоносiїв iз числа працiвникiв харчових пiдприємств за iнших декретованих контингентiв. Хворих, котрi перенесли захворювання без бактерiологiчного пiдтвердження дiагнозу, виписують не ранiше нiж через З доби пiсля клiнiчного одужання, нормалiзацiї випорожнень i температури тiла. Особам, якi займаються виготовленням, зберiганням та реалiзацiсю харчових продуктiв, а також контингентам, що до них прирiвнюються, має бути проведене одноразове бактерiологiчне обстеження не ранiше нiж через 2 доби пiсля закiнчення лiкування.

14.ЕН:забезпечення нагляду за обєктами епідемічного ризику та дотримання в них санітарних правил для виключення потенційної небезпеки виникнення епідемічних спалахів.Епідеміологічний аналіз захворюваності на шигельоз і факторів ризику його виникнення,розробка та проведення заходів,спрямованих на переривання епідемічного процесу.

64.Епідеміологічні особливості гепатиту А, профілактичні та протиепідемічні заходи.

1.Вірусний гепатит А- вірусне інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі та переважним ураженням печінки і травного тракту.

2.Актуальність-одна з найрозповсюдженіших кишкових інфекцій, характерні групові спалахи в дитячих колективах, школах, гуртожитках, сім’ях. Частіше за всіх хворіють діти від 2 до 14 років.

3.Збудник- Збудник належить до роду ентеровірусів. Вірус стійкий до різноманітних впливів: при температурі 40C може зберігатися декілька місяців, при 200C – декілька років, при кімнатній температурі – декілька тижнів, при 600C – 10-12 годин з частковою інактивайією. Повна втрата інфекційності досягається при кип’ятінні (1000C-5 хв.), автоклавуванні (1200C-20 хв.), вижарюванні (1800С-1 год.). Хлорамін вбиває вірус за 30 хвилин, УФО (1,1 Вт) руйнує вірус за 1 хвилину.

4.Джерело- людина. Найбільше епідеміологічне значення мають хворі з безжовтяничною і субклінічною формою захворювання.

5.Заразність-до появи клін.с-мів,або під час без жовтяничного періоду.

6.Мех.передачі- фекально-оральний з реалізацією через звичайні для кишкових інфекцій фактори передачі—воду, харчові продукти, предмети побуту(іграшки,рушники,посуд), брудні руки. Водний шлях передачі пов’язаний з фекальним забрудненням водойм, які служать джерелом централізованого водопостачання, проникнення стічних вод у водопровідну мережу. Передача інфекцій харчовим шляхом можлива при використанні продуктів, які не мали достатньої термічної обробки, це можливо при використанні недоброякісної води, миття посуду, приготуванні їжі хворими в інкубаційному або продромальному періодах.

7.Поширеність- Найбільше Азія, Африка. Має сезонні коливання-осінньо-зимова сезонність (заражаються у серпні-вересні, підйом захворюваності у жовтні-листопаді і тримається до грудня, потім знижується). Переважне ураження дітей у віці 5-15 років.

8.Інк.період- від 2 тиж.до 1.5 міс. Найчастіше 3-4тиж.

9.Клін.симптоми- Хвороба починається гостро. Температура тіла підвищується до 38 або 39° С і зберігається на такому рівні 1-3 дні. Починають з’являтися грипоподібні ознаки - виражена загальна слабкість, головний біль, озноб, сонливість, відчуття болю в м’язах, ламкість в тілі, неспокійний нічний сон. На цьому тлі знижується апетит, спотворюється смак, з’являються нудота, відчуття гіркоти у роті, іноді блювота, почуття дискомфорту і тяжкості в області під ложечкою і під правим ребром. Через 2-4 дні сеча набуває колір міцно завареного чаю або пива, а потім знебарвлюється кал.

10.Лаб.д-ка- визначення анти-HAV IgM, проведення РІА, ІФА, визначення (АсТ, АлТ, білірубін).

11.Напрямки епід.обстеження- обст.контактних, збирання анамнезу, термометрія, перевірка забарвлення сечі, калу, склер, шкіри, визначення розмірів печінки та селезінки ,при потребі визначення (АсТ, АлТ, білірубін).Визначення якості води, харчових продуктів.

12.ПФЗ- спец.проф.людський імуноглобулін. вакцина ``Хаврикс``

13.ПЕЗ- Обов’язкова госпіталізація хворих. оцінка стану природних і соціальних умов: якості води, харчових продуктів, забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в дитячих, лікувальних, навчальних та інших закладах, в яких може відбутись зараження на ВГА. В епідемічних осередках проводять поточну та заключну дезінфекцію з використанням 3%-го розчину хлорвмістних препаратів та камерної дезінфекції.

14.ЕН- Диспансеризація реконвалесцентів (1-3 міс).