1.Предмет і задачі епідеміології

Епідеміологія – це наука про об’єктивні закономірності виникнення та поширення інф.захв. на популяційному рівні, заходи щодо їх профілактики та боротьби з ними.

Предметом епідеміології є епід процес. Епідеміологічний процес – це складне соціально-біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму на популяційному рівні, що проявляється специфічними інфекційними станами серед людей та забезпечує збереження збудника у природі як біологічного виду. Об’єктом епідеміології є інфекційні стани. Завданням епідеміології є вивчення і попередження інфекційних захворювань, боротьба з ними на різних ланках епідпроцесу., запобігання їх поширенню.

2.Розділи вчення про епідпроцес.

Акад.Л.В.Громашевський визначав епідемічний процес як безперервний ланцюг зараження і витікаючих один із одного, пов’язаних між собою інфекційних станів людей (хворий, носій).

Ак. Громашевський Л.В. виділив 2 групи – антропонози, зоонози, пізніше з’явились сапронози.

закони епідеміології (теорія механізму передачі):

1.Джерелом збудника є заражений хворий (а іноді здоровий) організм людини або (при зоонозах) тварини, при сапронозах джерело – навколишнє середовище.

2.Локалізація збудника інфекції в організмі та механізм передачі його представляють собою взаємообумовлені явища.

3.Специфічна локалізація збудників інфекційних хвороб в організмі, відповідний їй механізм передачі являють собою комплексну об’єктивну ознаку, котра може бути покладена в основу раціональної класифікації (кишечник-кишкові інфекції, дихальні шляхи-аерозольні інфекції, кров’яні, зовнішніх покривів).

4. Епідемічний процес виникає і підтримується тільки за умови спільних дій таких 3-ох первинних рушійних сил або ланок епідемічного ланцюга :

1. джерело інфекції

2. здійснення механізму передачі збудника

3. сприйнятливість населення до даної інфекції

- на цьому законі базуються всі заходи профілактики.

5.Природні та соціальні явища зумовлюють кількісні та якісні зміни епідпроцесу шляхом впливу на його первинні рушійні сили, а тому вони є вторинними силами епідпроцесу.

6.Епідеміологія будь-якої інфекційної хвороби може змінюватись, якщо у соціальному житті суспільства виникають зміни, які спроможні впливати стимулююче або пригнічуючи.

3.Епідемічний процес та його складові ланки.

Епідеміологічний процес – це складне соціально-біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму на популяційному рівні, що проявляється специфічними інфекційними станами серед людей та забезпечує збереження збудника у природі як біологічного виду.

Первинні рушійні сили (ланки) – джерело збудника інфекції, механізм передачі, сприйнятливий організм.

І ланка Джерело збудника -об’єкти який є місцем перебування, розмноження, нагромадження м/о, і з якого збудник відиляється у довкілля.(люди(хворі, носії); тварини(хворі, носії), об»єкти довкілля(грунт, вода))

ІІ ланка Механізм передачі (процес періщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму, що виник в процесі еволюції )-» шлях передачі-»чинник передачі

ІІІ ланка сприйнятлива популяція – кількість осіб серед певних груп населення на певних територіях, які можуть бути уражені конкретними збудниками інфекційних хвороб.

індивідуальна – конкретної особи; видова – цілого біологічного виду: повна, часткова, видовий імунітет.