11.Система цо та організація її діяльності

1. Цивільна оборона організовується за територіально-виробничим прин-ципом на всій території держави.

2. Загальне керівництво цивільною обороною відповідно до принципу її побудови здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автоном-ної Республіки Крим, центральні та місцеві органи виконавчої влади, адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форми влас-ності та господарювання.

У містах, районах у містах (крім Києва і Севастополя), селищах і селах керівництво здійснюють виконкоми відповідних Рад народних депутатів.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України або окрема посадова особа. На інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників цивільної оборони виконують керівники відповідних органів виконавчої влади, голови виконкомів Рад народних депутатів. У міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприєм-ствах, в установах і організаціях начальниками цивільної оборони є їхні керівники.

Безпосереднє керівництво виконанням завдань цивільної оборони пок-ладається на управління (відділи) з питань надзвичайних ситуацій та цивіль-ного захисту населення, спеціальні підрозділи міністерств та інших цент-ральних органів виконавчої влади, залучених до виконання завдань захисту населення і подання йому допомоги у надзвичайних ситуаціях, а також штатних працівників цивільної оборони підприємств, установ і організацій, чисельний склад яких визначається згідно з додатком № 1 до цього Положення.

3. Завдання, функції та повноваження управлінь (відділів) з питань над-звичайних ситуацій та цивільного захисту населення визначаються поло-женнями про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і тери-торіальні управління цивільної оборони. Функціональні обов’язки спеціа-льних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої вла-ди, штатних працівників цивільної оборони підприємств, установ і органі-зацій визначаються відповідними начальниками цивільної оборони.

4. Для проведення заходів цивільної оборони органи управління цивіль-ної оборони, підприємства, установи і організації на підставі рекомендацій Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи розробляють плани:

розвитку й удосконалення цивільної оборони;

цивільної оборони (дій органів управління та сил у разі надзвичайної ситуації).

Всі плани (за винятком тих, що стосуються мобілізаційних заходів) розробляються як документи відкритого користування.

Плани затверджуються:

Цивільної оборони України – Кабінетом Міністрів України;

цивільної оборони АРК, областей, міст Києва та Севастополя – відпо-відно Урядом АРК, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після погодження з командуючими відповід-них напрямів, а для АР Крим та областей, розташованих вздовж узбережжя Чорного моря, та Севастополя, крім того, з Командуючим Військово-мор-ськими Силами України;

цивільної оборони районів, міст, районів у містах, сіл і селищ – район-ними місцевими державними адміністраціями та відповідними виконко-мами Рад народних депутатів;

цивільної оборони міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які залучені до проведення заходів захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, - керівниками цих органів після погодження з Мі-ністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

цивільної оборони інших міністерств і центральних органів виконавчої влади - їхніми керівниками;

цивільної оборони підприємств, установ і організацій – їхніми керів-никами після погодження з відповідним територіальним органом управлін-ня з питань НС та у справах цивільного захисту населення.

Плани цивільної оборони вводяться в дію у разі виникнення НС відповідно до встановленого порядку.

5. Для надійного і сталого управління процесами захисту населення у НС і виконання інших функцій, передбачених планами на воєнний час, вико-ристовується державна система пунктів управління:

на державному рівні – пункт, який має бути захищений, обладнаний засобами зв’язку і життєзабезпечення, з цілодобовим чергуванням, розта-шований безпосередньо в місті дислокації Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів України, що утримується за рахунок державного бюд-жету. Режим роботи, а також чисельність особового складу, який має працювати на зазначеному пункті управління, а також на запасному пункті управління в позаміській зоні, визначаються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

на рівні міністерств та інших центральних органів виконавчої влади – запасні пункти управління в позаміській зоні, які утримуються за рахунок коштів, що виділяються на утримання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

на обласному рівні та в Автономній Республіці Крим – по два запасних пункти: один – в місті, де розташовано орган, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, і один у позаміській зоні. Ці пункти повинні мати захисні споруди, бути обладнанні засобами зв’язку і опові-щення, системами життєзабезпечення. Утримуються вони на балансі відпо-відного органу виконавчої влади.

На інших адміністративних рівнях пункти управління створюються за місцем дислокації органу, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, в одному з сховищ об’єкта народного господарства.

6. Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі надзвичайних ситуацій застосовуються сили цивільної оборони: війська, спеціалізовані і невоєнізовані формування. Порядок повсякденного функ-ціонування військ цивільної оборони та дії їх у надзвичайних ситуаціях визначаються Статутом військ ЦО України.

7. Спеціалізовані формування цивільної оборони – це складова частина сил цивільної оборони, що призначена для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуван-нями, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах.

Спеціалізовані формування залежно від рівня підпорядкування утво-рюються: центрального підпорядкування – Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи, територіального – місцевою державною адмініст-рацією, об’єктового – адміністрацією підприємства, установи, організації.

На спеціалізовані формування покладається:

рятувальні, аварійні та евакуаційні роботи в осередку ураження і надання медичної допомоги потерпілим безпосередньо на робочому місці або під час евакуації:

роботи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям;

виробництво, ремонт і технічне обслуговування дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв’язку, іншого обладнання для боротьби з наслідками надзвичайних ситуацій.

За окремими договорами спеціалізовані формування:

виконують роботи неаварійного характеру, спрямовані на посилення про-тиаварійного захисту потенційно небезпечних об’єктів;

здійснюють підготовку персоналу потенційно небезпечних об’єктів до дій у надзвичайних ситуаціях:

виконують завдання з надання гуманітарної та інших видів допомоги, визначених Женевськими конвенціями про захист жертв війни і про захист цивільного населення.

Для реалізації покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі оперативні та допоміжні підрозділи, науково-дослідні органі-зації, підприємства.

Структуру оперативних підрозділів, їхній штат і чисельність затверджує відповідний орган виконавчої влади або адміністрація підприємства, уста-нови, організації.

Комплектування спеціалізованих формувань здійснюється за контрактом з числа фахівців, які мають досвід роботи з ліквідації наслідків надзви-чайних ситуацій.

8. Невоєнізовані формування цивільної оборони – це складова частина сил цивільної оборони, які утворюються на мирний і воєнний час в облас-тях, містах, районах, а також на підприємствах, що продовжуватимуть свою виробничу діяльність під час війни.

До невоєнізованих формувань належать загони, команди, групи, ланки, які призначені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі надзвичайних ситуацій.

Комплектування невоєнізованих формувань здійснюється у встанов-леному законодавством порядку з урахуванням завдань управлінь з НС та у справах цивільного захисту населення.

Порядок використання особового складу невоєнізованих формувань, його матеріального, технічного і фінансового забезпечення, а також мате-ріального стимулювання в мирний час визначають Уряд Автономної Рес-публіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адмі-ністрації.