7.2.11. Прогнозування епіфітичного процесу

Для найбільш грамотного планування боротьби з особливо небезпеч-ними хворобами рослин та організації профілактич­ної роботи проводяться фітопатологічні прогнози, які мають за мету передбачити рівні розвитку хвороби до кінця вегетацій­ного періоду та передбачити можливі втрати урожаю. Прог­нозуванням займається агрономічна служба Мінагрополітики Ук­раїни та її територіальні підрозділи (станції захисту рослин).

Прогнозування епізоотичного процесу буває довгостроко­ве (передба-чення хвороб на декілька років наперед для здійс­нення перспективного планування заходів для захисту рослин) і сезонне (попереднє, довгостро-кове і короткострокове), яке дозволяє передбачити рівень розвитку хвороби на декілька місяців наперед.

Постановка любого прогнозу захворювання рослин базує­ться на знаннях особливостей розвитку збудника хвороби при різних агрокліматичних умовах. Точність прогнозу зависить від коректності методу і від досто-вірності вихідної інформації.

7.2.12. Прогнозування надзвичайних ситуацій екологічного характеру

Прогнозування надзвичайних ситуацій екологічного харак­теру має задачі: встановлення можливості виникнення і роз­витку надзвичайних ситуацій; визначення параметрів і мас­штабів зон ураження; встановлення впливу наслідків надзви­чайних ситуацій на населення та навколишнє природне сере­довище; визначення заходів попередження і запобігання (або зменшення дії можливих наслідків) виникненню надзвичай­них ситуацій та локалізації і ліквідації можливих наслідків.

Прогнозування надзвичайних ситуацій екологічного харак­теру здійснює-ться на основі методик, які розроблені Мінекобезпеки України, інших міністерств і відомств та мировим співтовариством. Прогнозування в за-лежності від виду надз­вичайних ситуацій за часом поділяється на довго-строкове (від декілька до десятків років), короткострокове (до одного року) і термінове (хвилини, години, доби, тижні або місяці).

До прогнозування надзвичайних ситуацій екологічного ха­рактеру залу-чаються всі міністерства, відомства і терито­ріальні органи державної влади, які мають відношення до моніторингу надзвичайних ситуацій, і в першу чергу служби Мінекобезпеки України та їх територіальні структури.

У якості критерію оцінки екологічної безпеки прийнято та­кий стан пара-метрів навколишнього середовища, за яких за­безпечується гарантоване запобігання екологічної обстановки та виникнення небезпек природного і техногенного походжен­ня для здоров'я людини, і по-перше це: критерії оцінки зміни середовища проживання і стану здоров'я населення; критерії оцінки зміни навколишнього середовища.

Для кількісного визначення рівня і динаміки екологічної безпеки вико-ристовують інтегральні (узагальнені) показники і систему показників.

Інтегральний показник кількісно виражає синтезований однозначний вимір явища, яке спостерігається, що об'єктивно створює передумови для того, щоб кількісно виразити зага­льну тенденцію зміни явища за часом.

Основне достоїнство системи показників - це багатосто­роння кількісна оцінка явищ і процесів екологічної безпеки, що спостерігаються статис-тикою. Система показників оцінки екологічної безпеки складається із груп (блоків) показників:

1. Показники оцінки зміни середовища проживання і стану здоров'я на-селення:

показники розвитку техносфери і масштабів господарської діяльності, що здійснюють антропогенний вплив на середо­вище;

погіршення здоров'я населення;

забруднення повітря селітебних територій;

забруднення питної води і вододжерел питного і рекреацій­ного приз-начення;

забруднення грунтів селітебних територій;

потенційна техногенна небезпека від потенційно небезпеч­них об'єктів;

радіаційне забруднення.

2. Показники оцінки зміни природного середовища:

забруднення повітряного середовища;

забруднення водних об'єктів, вичерпання ресурсів вод і дег­радація водних екосистем;

забруднення і деградація грунтів;

стихійні природні явища і лиха.

3. Показники ризику факторів екологічної небезпеки.