Тема 1. Концепція державного суверенітету в ххі столітті

План

1. Державний суверенітет: історія розвитку ідеї.

2. Внутрішній і зовнішній суверенітет. Суверенні права.

3. Зобов’язання держави в сфері прав людини: вплив на концепцію державного суверенітету.

4. Державний суверенітет і інтеграційні процеси.

5. Державний суверенітет і міжнародні санкції.

Тема «Концепція державного суверенітету в ХХІ столітті» спрямована на поглиблене вивчення категорії державного суверенітету як складного політико-правового явища, яке в сучасній юриспруденції може розглядатися з різних позицій і на різних теоретико-методологічних рівнях.

Відповідь на перше питання передбачає дослідження історії розвитку ідеї державного суверенітету, концептуальне оформлення якої пов’язується з епохою пізнього Середньовіччя. Зокрема, слід зазначити, що ідею суверенітету вперше сформулював ще в XVI ст. Ж. Боден, який розглядав це поняття як «постійну й абсолютну владу держави», що належить монархові. Далі слід проаналізувати погляди стосовно розглядуваної категорії державного суверенітету таких відомих аналітиків як Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, Р. Арон, Г. Єллінек, а також сучасних представників західної школи (зокрема, С. Хантінгтона, Ф. Фукуями, С. Хоффмана та ін.). На завершення розгляду першого питання слід приділити увагу сучасному розумінню державного суверенітету, який наразі постає однією з передумов формування сучасної держави в цілому та виступає важливим атрибутом її конституційного устрою.

Розкриття другого питання передбачає обов’язкове звернення до основних ознак державного суверенітету, таких як: верховенство, незалежність і рівноправність, єдність, неподільність та невідчужуваність суверенітету. При розгляді цього питання слід також продемонструвати, що своєї конкретизації внутрішній і зовнішній суверенітети набувають через систему суверенних прав, які використовуються державою для забезпечення незалежності у відносинах з іншими країнами і верховенства державної влади на власній території. Далі слід схарактеризувати категорію суверенних прав, визначивши суверенні права держави, що розкривають зміст внутрішнього суверенітету, й ті, що конкретизують зміст зовнішнього.

При розгляді третього питання необхідно насамперед визначити основні напрями впливу зобов’язань держави в сфері забезпечення, охорони та гарантування прав людини на концепцію державного суверенітету. При цьому слід виходити з того, що в другій половині ХХ ст. доктрина прав людини набула характеру універсальної системи цінностей, яка отримала визнання як на міжнародному, так і на національному рівнях. Відтак закріплення прав людини на національному рівні має відбуватися в обсязі, не нижчому за той, в якому вони викладені в міжнародних документах. Потрібно розуміти, що згідно з цими стандартами державна влада обмежується правами і свободами людини, утвердження і забезпечення яких є її головним обов’язком. У зв’язку з цим окремої уваги потребує питання аналізу взаємовпливу таких процесів як недотримання з боку держави прав людини і обмеження суверенітету держави, що, у свою чергу, передбачає необхідність розкриття змісту концепцій «обмеженого суверенітету» й «гуманітарної інтервенції».

У четвертому питанні слід здійснити аналіз впливу інтеграційних процесів на інститут державного суверенітету, що передбачає необхідність виявлення закономірностей, які дають змогу розкрити стан, характеристики і тенденції функціонування держави і права в умовах інтеграції. Розглядаючи це питання, потрібно зупинитись на дослідженні проблеми обмеження державного суверенітету, зумовленого процесами глобалізації та розвитком наддержавних міжнародних організацій. Обов’язковим є наведення сучасних прикладів трансформації змісту і ролі державного суверенітету в контексті конкретного інтеграційного утворення, що з огляду на проголошений євроінтеграційний курс України, рекомендується здійснювати на прикладі Європейського Союзу.

Висвітлення заключного питання передбачає необхідність з’ясування сутності категорії міжнародних санкцій, розкриття їх рис, підстав застосування та впливу на державний суверенітет. При характеристиці міжнародних санкцій слід виходити з того, що останні завжди є формою дозволеного примусу в міждержавних стосунках і, як правило, застосовуються внаслідок порушення певною державою міжнародного правопорядку, здійснення агресії щодо іншої держави. Суттєво покращив би роботу аналіз положень Статуту Організації Об’єднаних Націй, який закріплює принцип суверенної рівності держав, і яким передбачено можливість застосування різного роду санкцій у разі наявності факту порушення державою міжнародного правопорядку.

Рекомендована література:

1. Барабаш Ю. Г. Установча влада українського народу як конституційний феномен / Ю. Г. Барабаш // Право України. – 2009. – № 11. – С. 73 - 80.

2. Боден Ж. Шесть книг о Республике / Ж. Боден / История политических и правовых учений. – М. : Юристь, 1995. – 378 с.

3. Волошин Ю. О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти / Ю. О. Волошин. – К. : Логос, 2010. – 480 с.

4. Гончаренко В. Д. Декларація про державний суверенітет України (1990 р.) та її роль в історії творення незалежної Української держави / В. Д. Гончаренко // Вісн. Акад. прав-х наук України. – Х. : 2010. – № 2 (61). – С. 95 - 99.

5. Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації: пер. с нім. / О. Гьофе. – К. : ППС, 2007. – 436 с.

6. Державний суверенітет: теоретико-правові проблеми / за ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка. – Х. : Право, 2010. – 272 с.

7. Каращук В. В. Державний суверенітет: підходи до класифікації та рівні дослідження / В. В. Каращук // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2006. – № 34. – С. 60 - 67.

8. Ковтун В. І. Гарантії державного суверенітету України: конституційні аспекти / Ковтун В. І. – Х. : Фактор, 2014. – 214 с.

9. Кравчук І. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС / І. В. Кравчук, М. В. Парапан. – К. : Слово, 2005. – 320 с.

10. Марченко М. Н. Государство и право в условиях глобализации / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2011. – 399 с.

11. Мере Ж. Принцип суверенітету: пер. з франц / Ж. Мере. – Львів, Кальварія, 2003. – 216 с.

12. Моисеев A. A. Суверенитет государства в международном праве / А. А. Моисеев. – М. : «Восток-Запад», 2009. – 384 с.

13. Нестеренко О. В. Державний суверенітет та інтеграційні процеси / О. В. Нестеренко // Організаційні та правові пробл. забезпечення держ. суверенітету: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 27 берез. 2009 р. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2009. – С. 75–76.

14. Пустовіт Ж. М. Концепція суверенітету народу в Конституції України / Ж. М. Пустовіт // Бюлет. Мін. юст. України. – 2008. – № 4. – С. 13 - 20.

15. Скрипнюк О. Державний суверенітет: ґенеза доктрини та визначення поняття (частина перша) / О. Скрипнюк // Публічне право. – 2013. – № 2 (10). – С. 6–12.