Тема 7 . Нормативно – законодавча база України та міжнародна співпраця в галузі раціонального використання атмосфера .

План

1. Охорона атмосфери.

2 . Закон "Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату".

1. У 1992 р. в Україні був прийнятий Закон "Про охорону атмосферного повітря", спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зменшення шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливів на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку й законності у цій сфері.

Охорона атмосфери — це система місцевих, державних, міжнародних заходів, спрямованих на відтворення, раціональне використання та охорону якісних і кількісних характеристик повітря й циркуляції атмосфери, що є сприятливими для суспільства і всієї природи (рис. 8.5). З метою забезпечення охорони й ефективного використання атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають^*111:

*111: {Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р. №2707-ХІІ(зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 лютого 1995 р. №875/95-ВР, від 21 червня 2001 р. №2556-ІІІ) //ВВР. - №50. – С. 33.}

— установлення лімітів викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;

— визначення лімітів використання повітря як сировини основного виробничого призначення;

— установлення нормативів плати і обсягів платежів за викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря та інші шкідливі впливи на нього;

— визначення нормативів плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на використання атмосферного повітря;

— установлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;

— надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та інших пільг під час упровадження ними мало- та безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів, здійснення інших природоохоронних заходів відповідно до законодавства.

З метою удосконалення механізмів регулювання екологічної безпеки діяльність Департаменту регулювання екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України у 2002 р. була спрямована на гармонізацію нормативно-правової та інструктивно-методичної баз у галузі охорони атмосферного повітря з урахуванням вимог законодавства ЄС. Було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у зв'язку з ухваленням Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 24 жовтня 2002 p. № 198-IV, за яким передбачається внесення відповідних змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно технологічних нормативів допустимого викиду забруднювальних речовин, нормативів гранично допустимих викидів забруднювальних речовин із стаціонарних джерел, впливу фізичних та біологічних факторів транспортних та інших пересувних засобів і стаціонарних джерел, нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. було схвалено Концепцію реалізації державної політики щодо зменшення викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, що спричинюють підкислення, евтрофіка-цію та утворення приземного озону. Реалізація цього документа дасть змогу створити державну систему регулювання викидів забруднювальних речовин з метою забезпечення суттєвого зменшення їх потрапляння в атмосферне повітря.

Нині проблема охорони атмосфери Землі та космічного простору набула глобального характеру. Насамперед, це стосується охорони повітряного середовища від забруднення, збереження природного стану клімату та озонового шару навколо планети. У зв'язку з цим у Женеві в 1979 р. підписали Європейську конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, в якій відображено прагнення країн охороняти людину і повітря, що її оточує, від забруднення, вживати заходи щодо зменшення забруднення повітря та запобігання йому. Для здійснення контролю в цій галузі в межах Європейської економічної комісії ООН з проблем навколишнього середовища створено виконавчий комітет.

Протягом 1984—1994 pp. була ратифікована і набула чинності низка протоколів, зокрема, "Про довгострокове фінансування країнами, що підписалися, спільної програми спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря", "Про обмеження викидів летких органічних сполук та їх транскордонних потоків", "Про обмеження викидів сірки принаймні на 30%", "Про обмеження викидів азоту" та ін. У зв'язку з тим, що не всі країни керуються відповідними документами у господарській діяльності, окремі протоколи постійно переглядаються, корегуються згідно з часом та змінами на міжнародній арені. Наприклад, у 1994 р. знову повернулися до такого важливого питання в охороні атмосфери, як подальше зменшення викидів сірки (Осло, 1994).

Щодо охорони озонового шару, то в 1985 р. у Відні підписали Віденську конвенцію з охорони озонового шару, а у 1987 р. — Монреальський протокол про захист озонового шару. Також деякі проблеми, пов'язані з руйнуванням озонового шару, розглядалися у рішеннях Міжнародної конференції з проблем екології, що відбулася 1988 р. у Гаазі (Нідерланди). Проте є країни, які не поспішають або взагалі не хочуть ратифікувати такі документи та рішення. Так, окремі хімічні концерни США спонукають керівництво країни бойкотувати рішення Кіотського протоколу "Про зменшення викидів в атмосферу шкідливих для озонового шару хімічних речовин, скорочення їхнього виробництва та зміни технологій".

У 1992 р. на Конференції ООН із навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро 155 держав, у тому числі й Україна, підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Вона набула чинності 21 березня 1994 р., через 90 днів після отримання офіційного повідомлення від 50-ї держави, котра ратифікувала Конвенцію. Україна ратифікувала Рамкову конвенцію 25 жовтня 1996 р. і, за процедурами ООН, є її стороною з 11 серпня

1997р. Головна мета Конвенції полягає в пошукові шляхів стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би шкідливого антропогенного впливу на кліматичну систему. У Рамковій конвенції ООН про зміну клімату пропонуються ті межі, в яких уряди країн світу зможуть працювати спільно з метою здійснення нової політики і програм, спрямованих на захист кліматичної системи та її збереження для теперішнього і майбутнього поколінь.

У1997 р. у Кіото (Японія) було підписано Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, в якому передбачається контроль за викидами парникових газів від промисловості та автотранспорту у різних країнах — забруднювачах атмосфери. Це означає, що порівняно з 1990 р. викиди двоокису вуглецю зменшаться більше ніж на 5 % до 2012 р. Таким чином здійснюватимуться запобіжні заходи стосовно глобального потепління клімату. 15 березня 1999 р. Україна підписала Кіотський протокол. Згідно з угодою Україна бере на себе зобов'язання підтримувати рівень викидів парникових газів до 2008—2012 pp. на рівні 1990 р. (так само як Росія та Нова Зеландія), у той час як Швейцарія, більшість країн Центральної та Східної Європи та Європейський Союз мають скоротити викиди на 8 %, США — на 7, Канада, Угорщина, Японія та Польща — на 6 %.