Веселка.

Одного разу у Країні Мистецтв кольори вирішили визначити, хто з них самий головний. Жовтий сказав, що він самий головний, бо схожий на сонце і всім дарує радість і тепло, Червоний вважав себе кольором любові, Синій - води, чистий і прозорий, як розум людини, Блакитний, казав, що схожий на хмаринку, легку, як мрія. Зелений знав, що без нього не було би трави, дерев, молодості людської, Оранжевий - колір щастя, а Фіолетовий вихвалявся своїм благородним походженням.

Щоб розсудити кольори пензлик вирішив пошикувати їх за допомогою віршика: Чарівна Осіння Жар птиця Завітала в Бабусину Скриню Фарбувати. Червоний, Оранжевий, Жовтий, Зелений, Блакитний. Синій, Фіолетовий. Аж раптом пішов дощ.. і всі кольори засяяли у ВЕСЕЛЦІ. Показуючи в небо діти з радістю кричали:»Диво, краса, радість! Ура!» І кольори зрозуміли, що вони всі дуже потрібні, бо разом вони - ВЕСЕЛКА!

Якого кольору прохолода.

Одного зимового дня маленьке зайченя вийшло на перший сніг і почало роздивлятись все довкола. «Якого ж кольору прохолода?» - думало зайча. У денному світлі сніг виблискував фіолетовим, синім, блакитним кольором. На вулиці росла розлога зелена ялинка. Справжня казка! «Якби у мене були фарби ...»- думав зайчик.. . Раптом ялинка заговорила: «Скоро Новий рік і я подарую тобі те, що ти просиш, адже я не проста ялинка.» Вона набрала з неба, води, снігових хмарин холодних кольорів, а потім додала свою зелену гілочку і перетворила все це на фарби, це були справжні зимові фарби холодних відтінків: блакитна, синя, фіолетова і зелена. Потім щедра ялинка подарувала папір, а білочка, що жила на ялинці - пензлик зі свого пухнастого хвостика. Зайча було дуже задоволене, адже тепер могло малювати. «Якщо мені знадобляться теплі кольори, попрошу навесні у їжачка, він має три теплих кольори з осіннього листя і разом у нас буде ціла веселка! Сім кольорів: чотири холодних і три теплих!».

Казочка про писанку Написав Андрій м”ястківський

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко… Та котилось воно недалечко.

Квочка з курчатами на подвір”ї гуляла, діток своїх забавляла.

• Мамо, он яєчко по стежечці котиться, - сказало найменше курчатко.- Ану ж , яке воно на колір ?

• Біле , як сніг ,- сказала квочка.

• А сніг який?- спитав півник , бо курчаток взимку ще не було , і снігу вони не бачили.

• Такий білий, як оте яєчко , що котиться ,- відповіла квочка .- Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко , щоб воно було барвисте , як весна .

Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати .

Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі.

Курчатка у веселочки фарб позичали , на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір”ячком- покотилася писанка зеленим подвір”ячком . Курчатка її доганяли , на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці , яка їх зеренцями годувала , водицею напувала , на свято Великдень подарували. І зацвіли вишні , черешні. Став гарний, як писанка,

садочок увесь. І проказала Наталочка:

- Христос воскрес !