Казка про лінії

В одному простому Олівці жили-були дві сестриці - Лінії, одна тонка , ледь помітна , інша - жирна і чітка, братик Штрих і зовсім і зовсім маленька сестриця Крапка. І хоч жили вони однією сім”єю , всі були різні і, ясна річ, призначення мали не однакове. Проте вони цього не знали, а тому з’являлися з Олівця, коли їм заманеться. Виходила велика плутанина. Олівець зовсім було втратив голову, та, на щастя, зустрів Гумку. Розповів їй про свою біду, а Гумка й каже: «Я тобі допоможу, Тільки-но з’явиться не та лінія, я її одразу ж зітру».

Почули цю розмову сестрички Лінії, Штрих і Крапка, злякалися Гумки та й перестали вискакувати з Олівця, коли їм заманеться, почали дотримуватися черги. Тонка, ледь помітна лінія з’являлася, коли потрібно було розмістити на аркуші малюнок, виконати начерк загальних обрисів зображуваного предмета, намітити пропорції тощо, або ж показати на малюнку предмети, що йдуть углиб. Жирна і чітка, навпаки, висувала їх на передній план. Штрих залишав свої короткі сліди, коли потрібно було передати найтонші тональні відношення малюнка, а Крапка з’являлася, щоб створити враження лаконічності, стислості, закінченості, наближеності. Так Гумка допомогла Олівцю привчити Лінію, Крапку, Штрих до порядку.

Казка про фарби

Жили-були собі брати-кольори.

Звали їх гуашевими фарбами.

Змайстрували вони собі гарний будинок

і оселилися в ньому. Кожен братик-колір

жив в окремій кімнаті. Ніколи не сиділи

вони без діла. Увесь білий світ розфарбували.

Не шкодували барв ні для чого. Дуже

любили вони, щоб все навкруги було

красивим. А коли прийшла черга

розфарбовувати ягоди і плоди, Зелений Колір і каже братам: « Чи ви не притомилися? Давайте я їх сам розмалюю, а ви відпочиньте». Тут озвався Червоний колір: « За те, що ти, брате, беручкий до роботи, тобі шана. А тільки кому ж до смаку зелені ягоди? Хто нестиглу ягоду куштувати захоче?» Повів своїм пензлем Червоний Колір - і почервоніли суниця, барбарис, вишня, малина. Побачив це Чорний Колір, та й собі вмочив у фарб пензлик. - А чим я гірший? Моя смородина буде чорною, достиглою, а горобина чорноплідною, дозрілою. Як сказав, так і зробив. Ось вхопились за пензлі й інші кольори. Усі стараються: хто швидше, хто гарніше ягоди та плоди розмалює. Та й гарно виходить! Засяяла обліпиха оранжевою фарбою, черешням дісталася біла, рожева, жовта. А сливі - жовта. « Розмалюю і я сливу на свій смак, - промовив Зелений колір, - моя слива і зеленою буде достиглою!» Пофарбував Зелений і гроно винограду і аґрусу. І хоча зелені вийшли, та були смачні на смак. Так живуть і розмальовують білий світ брати-кольори: і сонце, і місяць, і річки, і ліси й степи, трави та квіти, ягоди і плоди .

Прапорці і кульки.

Якось у чарівній країні Мистецтва зустрілися три її мешканці: Червоний, Синій і Жовтий кольори. До цього часу вони жили у своїх домівках і дуже сумували з приводу того, що не мали друзів. Зустрівши один одного, вони вирішили потиснути руки, але коли Жовтий потиснув руку Синьому, він побачив, що між ними утворився зовсім новий колір - Зелений. Тоді Синій потиснув руку Червоному і утворився Фіолетовий, коли Червоний привітався з Жовтим між ними утворився Помаранчевий колір. Отже, тепер їх було шестеро! Так з трьох кольорів стало аж шість. Тепер Жовтий, Червоний, Синій, Зелений, Фіолетовий і Помаранчевий стали справжніми друзями.