9.3. Геостратегія Китаю

Відповідно до прогнозу Світового банку, на початку XXI ст. Китай стане найбільшим економічним полюсом. Як висловлю­ються самі китайці, XXI ст. — століття китайської цивіліза­ції, яка за своїми основними характеристиками, насамперед гуманістичними, переважає всі інші цивілізації, і це забезпе­чить тріумф Китаю в третьому тисячолітті.

Значні досягнення Китаю у військовій сфері. Сучасний Ки­тай — ядерна наддержава з потужним економічним потенці­алом. Свого часу Наполеон Бонапарт так сказав про Китай: "Там лежить гігант. Коли він прокинеться, він приголомшить світ".

Китай — динамічна країна з плановою економікою та рин­ковим механізмом. Політична й економічна системи Китаю стабільні, що сприяє припливу іноземних капіталів. Головни­ми прямими інвесторами в економіку Китаю виступають Тай­вань, Сінгапур та інші країни, де переважають китайці. На кінець 90-х років контрактний обсяг інвестицій складав 545 млрд доларів. Стрімко зростає китайський експорт. Ки­тай експортує свої товари в ЄС, США, Африку, Латинську Америку, Україну.

Японія виступає переважно як кредитор, а нині є головним торговим партнером Китаю, який закупає сучасну японську техніку і новітні технології. Проте на зовнішніх ринках КНР і Японія виступають як конкуренти. Сировину, енергоносії, руду, лісоматеріали Китай одержує з Росії, Австралії, США і Канади.

У майбутньому, найімовірніше, відбудеться об'єднання двох Китаїв в один, і тоді він перетвориться на наймогутнішу фінансово-економічну імперію.

Китай дотримується жорсткої демографічної політики: "Одна сім'я — одна дитина". Проте і в цій ситуації населен­ня КНР до 2015 р. за прогнозами зросте на 300 млн чоловік. Нині, за офіційними даними, майже четверта частина мі­ського населення безробітна. Сільське населення складає 800 млн чоловік. За деякими оцінками, 100 млн не охоплені сільськогосподарським виробництвом. Звідси легальна і нелегальна еміграція: з допомогою офіційних і неофіційних каналів китайці "освоюють" 72 країни світу. За даними екс­пертів, на території Росії, зокрема на Далекому Сході й у За­байкаллі, нелегально проживає близько 2 млн китайців.

Складна демографічна ситуація змушує Китай шукати ви­хід з такого становища. Один з проектів полягає в тому, щоб піти шляхом формування у ХХІ ст. "Великого Китаю", або за­гального китайського ринку, куди ввійдуть Китай, Тайвань, Гонконг, Сінгапур. У перспективі в першій половині ХХІ ст. на світову арену може вийти потужна світова супердержава з четвертою частиною населення на стратегічно важливому геополітичному просторі, яка зможе регулювати життя не тільки етносів "Великого Китаю", а й численних китайських громад, розкиданих по всьому світу.

Протягом століть геополітика Китаю носила подвійний ха­рактер. Китай не був таласократичною державою, завжди орі­єнтувався на континентальні архетипи. Проте тривалий час "з початку ХІХ ст. до жовтня 1949 р." був напівколонією За­ходу, насамперед Великої Британії.

Сучасний Китай головним чином зосереджений на самому собі. Його зовнішня політика має підлегле значення щодо внутрішньої, спрямованої на економічну і соціальну трансфор­мацію країни. Зовнішня політика зорієнтована на стратегічний виграш часу для створення економічної і військової могутнос­ті, перетворення Китаю на потужну наддержаву.

Немає підстав стверджувати, що для досягнення своїх ці­лей Пекін застосує військову силу. Скоріше Китай буде при­душувати волю інших країн своєю могутністю (демографіч­ною, економічною, військовою), віддаючи тим самим пріори­тет корінним інтересам країни.

Взаємодія Росії зі своїм сусідом має бути пов'язана насам­перед з економічною, науково-технічною та інформаційною сферами. Для Росії Китай — це величезний ринок, де можна вигідно реалізувати як сировину, так і промислову продукцію і послуги. Неабияке значення має Китай як джерело робочої сили для розвитку Сибіру, Забайкалля і Далекого Сходу, а в перспективі — як джерело інвестицій.

Водночас Росія змушена розвивати рівноправні відносини з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону, насамперед Японією, Північною і Південною Кореєю. Інтернаціоналізація розвитку Сибіру і Далекого Сходу допоможе запобігти однобіч­ній китаїзації цих регіонів. Безумовно, діяльність інтернаціо­нальних компаній, концесій потребує жорсткого контролю владних структур з боку Росії.

У ХХІ ст. Китай як могутня країна має можливість потуж­но впливати на світову геополітику, що потребує усвідомлен­ня провідними державами, які змушені будуть прийняти вик­лик Пекіна.