МІЖРЕГІОНАЛЬНА

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НАН УКРАЇНИ

А. І. Кудряченко, ф. М. Рудич, в. О. Храмов геополітика

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Київ 2004

ББK 66.0я73 KSS

Рецензенти: О. В. Бабкіна, д-p пoлiт. нayк, пpoф.

В. П. Горбатенко, д-p пoлiт. Hay^ пpoф.

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 3 від 25.03.03) Схвалено Вченою радою Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (протокол № 1 від 9.02.04)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-514 від 10.02.04)

Кудряченко А. І.

К88 Геополітика: Підручник / А. І. Кудряченко, Ф. М. Ру- дич, В. О. Храмов. — К.: МАУП, 2004. — 296 с. — Біб- ліогр.: с. 286-290.

ISBN 966-608-381-7

У підручнику подано провідні теми нормативного курсу "Геополі­тика", який читається у вищих закладах освіти України. Викладено такі теми: геополітика як наука, наукові школи геополітики, теорії і школи сучасної геополітики. Розглянуто геополітичний вимір Росії. Проаналізовано геополітику США, Німеччини та інших країн. Де­тально розкрито тему "Україна в системі геополітичних координат", зокрема "Україна і світ після вересневих 2001 р. подій у США та вій­ни у Перській затоці". В кінці кожного розділу подано контрольні пи­тання.

Для студентів, аспірантів, викладачів вищих закладів освіти, всіх, хто цікавиться проблемами геополітичної науки.

ББК 66.0я73

© А. І. Kyдpячeнкo, Ф. M. РУДИЧ,

В. О. Xpaмoв, 2004 © Miжpeгioнaльнa Академія yпpaвлiння

ISBN 966-60S-3S1-7 пepcoнaлoм ДОАУП), 2004

ПЕРЕДМОВА

Доля геополітики нагадує долю кібернетики і генетики, які визнавалися псевдонауками, що завдають людству лише шкоди. До останнього часу побутувала думка, що воєнні злочини Третьо­го Рейху — експансія, війни, депортації — були теоретично об­ґрунтовані німецькими геополітиками, зокрема К. Хаусхофером. Проте концептуальний аналіз творів останнього показує суттєву відмінність між геополітичними поглядами Хаусхофера і спроще­ними расистськими пасажами націонал-соціалістів.

До речі, трагічною виявилася доля німецького професора і йо­го сім'ї. К. Хаусхофер був особисто знайомий з Гітлером. Після приходу нацистів до влади він створив і очолив Інститут геопо­літики. Однак після втечі Р. Гесса до Англії, з яким К. Хаусхо­фер і його син підтримували дружні стосунки, вчений потрапив у немилість нацистського керівництва. Сина Хаусхофера страти­ли, звинувативши у зв'язках з армійськими офіцерами, причет­ними до липневої змови 1944 р., а його самого запроторили до концентраційного табору Дахау. Відразу після війни К. Хаусхо­фер був заарештований як "відомий нацист" в американській зо­ні окупації Німеччини. В написаній ним останній праці "Аполо­гія німецької геополітики" К. Хаусхофер заперечував "нацист­ське минуле" своєї науки і намагався довести, що Гітлер перекручував геополітику. 10 березня 1946 р. К. Хаусхофер та його дружина покінчили життя самогубством. Питання про сту­пінь причетності геополітики до нацистських злочинів залиши­лося відкритим.

Геополітики як доктрини побоювалися ще й тому, що ця нау­ка відверто розкривала основоположні механізми міжнародної політики, яку лідери політичних режимів, як правило, прагнуть приховати за гуманною риторикою або абстрактними ідеологічни­ми схемами. В багатьох випадках геополітиків не визнавали як учених, але при цьому активно використовували їхні наукові роз­робки для вироблення міжнародної стратегії. Так, ідеї одного із засновників геополітики, англійського вченого Х. Дж. Маккінде- ра не сприймалися в академічних колах і водночас широко засто­совувалися владними структурами за його безпосередньою участю у формуванні зовнішньої політики Англії.

Нині геополітика поступово завойовує офіційне визнання і від­повідний статус наукової дисципліни, про що свідчить, зокрема, видання монографічних праць і підручників як російських, так і українських дослідників, публікації у періодичних виданнях.

Останнім часом геополітична проблематика інтенсивно дослі­джується в Україні. Питання національної безпеки України, кон­цепція її стратегічного розвитку систематично аналізуються На­ціональним інститутом стратегічних досліджень, Інститутом між­народної безпеки. Науковий проект "Україна — держави Центральної та Східної Європи у новому геополітичному просто­рі: варіанти політичної модернізації" виконаний в Інституті полі­тичних і етнонаціональних досліджень НАН України. У Міжре­гіональній Академії управління персоналом вийшла друком від­повідна монографія.

У Росії активно розробляють цю тематику такі відомі й досить впливові центри, як Російський інститут стратегічних дослі­джень, Інститут Європи, Інститут світової економіки та міжна­родних відносин РАН, Інститут діаспори та інтеграції (Інститут країн СНД). Питання геополітики постійно перебувають у полі зо­ру владних структур.

Геополітика — це наука майбутнього, основи якої найближчим часом викладатимуться не тільки у вищих навчальних закладах, установах і академіях, а й у середніх школах. Ця наука вкрай не­обхідна для освіти, розвитку політичної культури громадян.

Запропонований підручник надає в достатньому викладі нау­кові знання головних засад геополітики і разом з тим системне бачення геополітичного становища світу як взаємодію великих просторів і могутніх глобальних політичних, економічних та ін­ших процесів й мистецтво управління ними. Окремо автори під­ручника з'ясовують складові геополітичних координат суверенної держави Україна, відповідні школи та напрями цієї сфери науко­вих знань. Геополітика розглядається як синтезуюча галузь, яка по-своєму використовує надбання економічної та політичної гео­графії, економічної науки, соціології, політології та інших сус­пільствознавчих наук.

Це видання покликане розкрити еволюцію та детермінанти розвитку геополітичної динаміки світу, а також допомогти від­найти пояснення актуальних проблем та похідних питань щодо минулого і сучасного геополітичного бачення світу, подальших складових його поступу. Сучасні знання з цього предмета вкрай необхідні для нового покоління майбутніх фахівців, нинішнього студентського загалу та для тих, хто цікавиться цією проблема­тикою. Знання та навички їх застосування спроможні розширити можливості молодих людей аналізувати найрізноманітніші явища сучасного всесвітньо-історичного процесу і на основі цього аналі­зу створювати власну систему геополітичних оцінок відповідних подій і явищ.

Рубіж XX-XXI ст. ознаменувався дуже бурхливими геопо- літичними зрушеннями: досить потужно заявили про соціально- політичне самовизначення країни Центрально-Східної Європи, національне волевиявлення — народи колишнього Радянського Союзу, возз'єдналася Німеччина, розвалився військово-політич­ний союз країн Варшавського договору, а потім і сам СРСР, скін­чилася "холодна війна", світ перестав бути двополюсним. На тлі цих доленосних змін на континенті на політичній карті від­новилась незалежна держава Україна. I нині у зв'язку з цим постає чимало гострих і складних запитань. Наскільки сприят­ливі ці зрушення для України? На яку систему, коло країн має орієнтуватися Київ? Які перспективи для утвердження нашої держави у світовій спільноті? Відповіді на ці та інші запитання мають посприяти знання геополітики, матеріали цього підруч­ника.

Зазначимо, що ще понад 500 років тому континенти нашої планети почали політично взаємодіяти. Довгий час Євразія була центром світового владарювання. В різні часи й завдяки різним способам народи цього величезного суходолу, здебільшого його західноєвропейської частини, домінували над іншими регіонами світу. Пізніше окремі європейські держави здобули особливий статус і активно користувалися привілеями найбільших потуг земної кулі.

Останнє десятиліття XX ст. продемонструвало потужний текто­нічний зсув у світових подіях. Фактично вперше неєвропейська держава постала як одноосібна світова могутність. Саме Сполучені Штати Америки після краху Радянського Союзу стали швидко під­носитися як влада Західної півкулі землі і уособлюватися як єди­на і дійсно першорядна глобальна сила.

У той же час слід наголосити, що Євразія ще не сказала свого останнього слова, вона зберігає власну геополітичну вагу та силу. Західна Європа, зокрема Європейський союз, а також Росія та провідні країни Східно-Азійського регіону постають відповідними полюсами як політичного, так і економічного впливу. А Україна, досягнувши свого нинішнього суверенного статусу, має знайти власне місце, свою стратегію сходження у зовсім іншій, ніж в по­передню епоху, системі геополітичних координат.

Географічно суверенна Україна розташована у самісінькому центрі Європи — на перетині політичних, економічних та навіть екологічних інтересів наших близьких та далеких сусідів. Прово­дячи власну зовнішню політику, наша країна відкрила себе світу, стверджується повноправним суб'єктом загальноєвропейського та світового процесу. Однак порівняно з іншими державами Україні ще бракує однозначно визначеної стратегії поступу, її потенціал потребує повнішого задіяння. Адже константою буття нашої дер­жави є її розташування на перетині торговельних та воєнних шля­хів між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем. Вона з давніх-да­вен ставала об'єктом нападів войовничих племен і народів, неодно­разово рятуючи тим самим від нищівних руйнувань не лише Центральну, але й Західну Європу. Пізніше ж наша держава була заручником геополітичних інтересів сусідніх з нею держав. Тому Україна має віднайти свій шлях і своє належне місце у геополітич- ній системі сучасного світу і стати свого роду ланцюжком між Схо­дом і Заходом континенту.

Нинішній перебіг подій у світі кидає нові виклики не лише но­воутвореним державам, але й усім так би мовити геополітичним гравцям світу, могутнім державам, їх об'єднанням та союзам. Звичайно, як і раніше, на діяльність всіх держав впливають об­меження простору та часу. Нині останні також еволюціонують під впливом науково-технічних досягнень, процесів глобалізації, інформатизації, інтернаціоналізації та регіоналізації. Початок ХХІ ст. характеризується сходженням просторів з високим ступе­нем взаємозалежності. В їх числі: Європа — загалом та Європей­ський союз зокрема; Північна Америка й Американський конти­нент; Морське узбережжя й острови Азії; СНД та субрегіональні об'єднання на його теренах тощо.

Регіональні економічні простори здебільшого тяжіють до поси­лення і політичної складової, до сповідування засад рівності й по­шуку консенсусу з принципових проблем їх та світогосподарсько- го розвитку. Однак це не звільняє відповідні об'єднання від різ­ного роду суперечностей, іноді внутрішніх криз, а також від за­гострення час від часу зовнішніх відносин. Проте, з другого боку, відчутною особливістю сучасного світу постає подальше ущіль­нення геополітичних просторів завдяки розвитку нових техноло­гій, модернізації та інтенсифікації комунікативних засобів, поя­ви Інтернету і якісно нових зносин. За нинішніх умов поглиблю­ється міжнародний поділ праці, зростає взаємозалежність регіонів і континентів земної кулі, проявляють себе інтернаціона­лізація та міжнародне усуспільнення виробництва.

У сучасних умовах, коли стрімко зростає вплив транснаціо­нальних компаній, міжнародних інститутів, коли все більше гло- балізуються міжнародні відносини, значно підвищуються роль та значення геополітики як науки. Саме вона спроможна використа­ти різні наукові методи та засоби аналізу проблем світового спів­товариства стосовно пошуку, розробки та обґрунтування шляхів здійснення політичної стратегії на глобальному, регіональному та локальному рівнях. Перспективи цієї науки досить багатообіця- льні. Вже сьогодні з достатньою впевненістю можна стверджува­ти, що саме їй належить відіграти одну із ключових ролей у по­доланні кризи класичної матеріалістичної теорії суспільно-істо­ричного розвитку. Подолання кризи вимагає врахування діалектичного взаємозв'язку формаційних, цивілізаційних, ант­ропологічних та геополітичних законів розвитку людства.

Геополітика, ставши на міцні теоретичні засади наприкінці ХХ ст., у нинішньому столітті має утвердитися як вагомий самос­тійний напрям науково-політичних знань. У фокусі її уваги — геополітичні процеси та зміни, що відбувалися в минулому й від­буваються у світі нині, але з поглибленим баченням можливих перспектив подальшого розвитку. В такому сенсі геополітика від­різняється від історії, яка орієнтована на вивчення минувшини та її уроків. Геополітика головним чином допомагає з'ясовувати особливості сьогоднішнього перебігу подій та поліваріантність можливостей у майбутньому розвитку. Особливість геополітики полягає і в тому, що вона вбирає знання із суміжних суспільст­вознавчих галузей знань.

Цей підручник з геополітики є одним з перших у сучасній Україні. Це притому, що у затверджених Міністерством освіти і науки України державних стандартах підготовки фахівців у галу­зі міжнародних відносин і політології різних рівнів передбачено викладання цього курсу. А втім це цілком нова для вітчизняної науки й освіти галузь, яка не одержала ще достатнього інститу- ційного розвитку.

Відродження та утвердження геополітики відбувається з вели­кими труднощами. Цілком очевидно, що її фундаментальні поло­ження, які були сформульовані ще наприкінці XIX ст., потре­бують уточнень та корегування до сучасних реалій. Звичайно, природною є необхідність розширити межі геополітики, поряд з географічним детермінізмом враховувати геоекономічні, соціо- культурні та інші важливі чинники. Дослідники розрізняють фун­даментальну (глобальну) та прикладну геополітику, геополітику та політичну географію, геоекономіку, геостратегію та політико- географічну філософію. Проте слід запобігати й розмиванню кон­турів цієї науки.

Нині в Україні робиться чимало для розвитку геополітичної нау­ки. Створені спеціальні державні структури, які переймаються стра­тегічними проблемами державотворення та сходження України в цей соціально визначений час та у нинішніх географічних межах. Утвердження вітчизняної школи геополітики — це те завдання, яке імперативно стоїть на порядку денному. Автори вірять, що їх скром­ний доробок прислужиться багатьом фахівцям-управлінцям у фор­муванні їх світоглядних засад, в осягненні суті геополітики та її зна­чення для нашої держави.

Саме розвиток геополітики, опанування її надбанням політич­ною елітою країни — державними діячами та науковим загалом покликані сприяти формуванню у них геополітичного і стратегіч­ного мислення. Водночас знання засад геополітики потрібні всьо­му колу учасників демократичного процесу, представникам різних верств українського суспільства, вони стануть їм у пригоді як складова загальноосвітньої культури. Адже уявлення про геополі­тику та її закономірності необхідні кожному члену суспільства, котрий намагається зайняти активну громадянську позицію в сво­їй державі.

Автор передмови, розділів 7, 8 та підрозділів 1.4; 6.4; 10.5 — А. I. Куд­ряченко; розділів 2, 9, 10, 11, підрозділу 12.4 — Ф. М. Рудич, розділів 1, 3, 4, 5, 6, 12 — В. О. Храмов.

РОЗДІЛ

ГЕОПОЛІТИКА ЯК НАУКА

Геополітика як наука існує близько ста років. Саме понят­тя "геополітика" вперше запровадив шведський державо- знавець та географ Рудольф Челлен (1864-1922).