6.1. Вступна частина

Вступна частина кінцевого судового рішення містить основні його реквізи-ти, за якими його можна легко ідентифікувати.

У вступній частині має бути зазначено:

• дату (число, місяць, рік), а в адміністративних справах також – час ухвален-ня судового рішення (година і хвилина), оскільки це має значення у разі негайного виконання постанови;

• місце ухвалення судового рішення (назва населеного пункту, де знахо-диться суд);

• точне найменування суду відповідно до Указу Президента України про його утворення;

• прізвища та ініціали професійного судді, якщо справу розглядав суддя од-ноособово, професійних суддів (або також і народних засідателів), якщо справу розглядала колегія суддів, і секретаря судового засідання.

164 Посібник із написання судових рішень

Уникайте використання формули «суд … при секретарі судового засідан-ня», оскільки суд не діє при секретарі, а швидше навпаки – секретар при суді. Оскільки секретар судового засідання є учасником судового засідання, то краще зазначати: «суд … за участю секретаря судового засідання».

Далі у вступній частині судового рішення суд повинен вказати прізвища, іме-на, по батькові фізичних осіб (при потребі – із зазначенням посади посадової чи службової особи), повне найменування юридичних осіб чи органу, які є сторона-ми, третіми особами, їх представниками із зазначенням їхнього процесуального статусу. Також у вступній частині суд зазначає предмет вимог позивача (заявни-ка) – зазвичай в узагальненому вигляді, а в господарських справах – і ціну позову.

Прізвище та ініціали секретаря судового засідання не зазначаються у разі розгляду адміністративної справи у письмовому провадженні, оскільки в цьо-му випадку судове засідання не проводиться.

Таким чином, вступна частина судового рішення може мати такий вигляд

в адміністративній справі:

приклад

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2012 року, 15 год. 20 хв., м. Київ

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іваненка І.І. за участю секретаря судового засідання Петренка П.П., розглянувши у відкритому су-довому засіданні адміністративну справу № 2а-111111/12/00000 за позовом Нікора-дзе Михайла Георгійовича (представник позивача – Сіренко Микола Миколайович) до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутріш-ніх справ в місті Києві (представник відповідача – Залізняк Марина Петрівна) про ви-знання протиправними дій за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних ви-мог щодо предмета спору, на стороні відповідача – старшого оперуповноваженого Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві Антонюка Тараса Антоновича, прийняв таку постанову.

Посібник із написання судових рішень

165

Зверніть увагу, в запропонованому варіанті вступна частина є закінченим реченням. Однак на практиці у переважній більшості судових рішень вступна частина є незакінченим реченням. Переходом між вступною і описовою час-тиною слугує слово «встановив». Наприклад, «такий-то суд… розглянувши справу … встановив: …». Однак суд встановлює обставини у справі й робить це у мотивувальній частині, тому перехід до описової частини через слово «встановив», на наш погляд, є некоректним.

Судді господарських судів, а також частина суддів адміністративних судів ви-користовують іншу формулу: «такий-то суд, … розглянувши справу… ОБСТАВИ-НИ СПРАВИ». Такий підхід також є проблемним, оскільки підрядна частина речен-ня (розглянувши…) не прив’язана до будь-якої іншої частини речення, яка має відповідати на питання що суд зробив? А тому така конструкція в судовому рішен-ні є взагалі незакінченим реченням. Використовувати для позначення переходу до описової частини заголовку «обставини справи», на нашу думку, неправильно, оскільки суд викладає встановлені ним обставини у мотивувальній частині.