2. Функції торговельних представництва як складової частини посольств та місій

Аналіз цього Положення дає можливість визначити основні функції торговельно-економічної місії — торговельно-політичну, оперативну, інформаційну, що здійснюються в повному узгодженні з діяльністю посольства, оскільки місія є його невід’ємною частиною і підпорядковується загальним вказівкам посла.

Так, здійснюючи торговельно-політичну функцію, торговельно-економічна місія:

-вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції провідних галузей держави перебування, інформує Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків України та Міністерство закордонних справ України з цих питань;

—розробляє пропозиції щодо підвищення ефективності торговельно-економічних зв’язків України з державою перебування;

—здійснює заходи щодо захисту інтересів України, прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування, сприяє налагодженню та розвиткові прогресивних форм співробітництва, а також встановлює контакти з державними установами, організаціями, суб’єктами підприємницької діяльності держави перебування.[4].

Основними оперативними функціями торговельно-економічних місій у складі дипломатичного представництва України за кордоном вважаються такі: здійснення заходів щодо забезпечення інтересів України, дотримання правил міжнародної торгівлі суб’єктами підприємницької діяльності України при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій; участь у роботі міжнародних економічних організацій та їхніх органів із питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва; надання допомоги суб’єктам підприємницької діяльності України в державі перебування, тощо.

Здійснення інформаційних функцій торговельно-економічною місією передбачає інформування суб’єктів підприємницької діяльності держави перебування щодо правових, економічних та інших умов їхньої діяльності в Україні, а також сприяння в установленні контактів із заінтересованими українськими партнерами.

Торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном, згідно з існуючим законодавством, очолює керівник місії, який за посадою є радником-посланником або радником дипломатичного представництва. Керівник торговельно-економічної місії несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань та функцій.

Щодо статусу керівника торговельно-економічної місії та його заступника (іноді заступників), то вони є членами дипломатичного персоналу. Решта співробітників торговельно-економічної місії є членами адміністративно-технічного або обслуговуючого персоналу того ж таки дипломатичного представництва.

Керівника торговельно-економічної місії, його заступника (заступників) призначає та звільняє з посади міністр зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України за погодженням із Міністерством закордонних справ України. Решту співробітників торговельно-економічної місії призначає міністр МЗЕЗТ без погодження з МЗС.

Інститут торговельних представництв введений до системи зовнішніх зносин держав завдяки практиці колишнього Союзу РСР і був закріплений у Віденській конвенції 1961 р. У дипломатичній практиці цей інститут є складовою частиною відповідних посольств і місій.[6].

Основними функціями торговельних представництв за кордоном є:

•         видання дозволів на здійснення торговельних операцій установам, які беруть участь у зовнішньоторговельному обороті;

•         регулювання і контроль діяльності організацій, які мають дозвіл на самостійний вихід на зовнішній ринок;

•         запровадження операцій із зовнішньої торгівлі для організацій, які беруть участь у зовнішньоторговельному обороті;

•         видача дозволів на ввезення товарів, свідоцтв про проходження товарів, дозволів на транзит товарів через країну;

•         контроль у країні перебування за виконанням законів про зовнішню торгівлю організаціями, які беруть участь у зовнішньоторговельному обороті;

•         вивчення загальних умов і торговельної кон'юнктури у країні перебування.[4].

Найважливішою правовою гарантією здійснення функцій торговельних представництв за кордоном є забезпечення їх відповідними привілеями та імунітетами (як складової частини дипломатичних представництв) відповідно до міжнародного права. Мається на увазі недоторканність помешкань торговельних представництв, недоторканність їх архівів і документів, митні привілеї, користування прапором і емблемою акредитуючої держави, податкові чи фіскальні привілеї тощо.