Культура та цивілізація.

Поняття культури органічно пов’язане з поняттям цивілізації. Термін «цивілізація» (від лат. civilis - громадський, суспільний, державний, громадянський) введений французькими просвітниками для позначення громадянського суспільства, що ґрунтується на таких цінностях, як свобода, право, справедливість. Отже, поняття цивілізації позначало певні вагомі характеристики суспільства, рівень його розвитку.

Одночасно цивілізація асоціюється не лише з певним етапом розвитку суспільства, а й важливими оціночними вимірами. Відповідно поняття цивілізації вказує, яке суспільство може визначатися як «цивілізація». Філософи доби Просвітництва виходили перш за все з моральної оцінки суспільного розвитку. В цьому сенсі, цивілізація – це певний рівень морального розвитку людства.

Вивчення суспільної та культурної історії народів, країн сформувало і інше розуміння того, що є цивілізація. Так, говорять про цивілізацію майя, Давньої Греції, Давньоримську цивілізацію, тощо. В таких випадках цивілізацію розуміють як означену в історичному просторі та часі соціокультурну систему, з притаманними їй економічним, політичним, соціальним та духовним життям.

Історія людства розгорталася таким чином, що низка країн, держав, суспільств могли знаходитися на одному щаблі цивілізаційної «зрілості». Тому постало розуміння цивілізації як великих цілісних соціокультурних систем з притаманними їм специфічними характеристиками. Як така цілісна система, цивілізація включає в себе різноманітні елементи: релігію, системи політичного, економічного життя, освіту тощо, які тісно пов’язані та взаємоузгоджені.

Часто-густо поняття «культура» та «цивілізація» використовують як синоніми, коли як культурність, так і цивілізованість пов’язують з розвитком освіти, науки, мистецтва, практик комунікації, видами релігій тощо. Дослідники, що зважають на отнологічну єдність культури та цивілізації, розглядають поняття культури та цивілізації як взаємопов’язані, навіть тотожні. Так, в концепції німецького філософа К.Ясперса (1883-1969) цивілізація розглядається як цінність всіх культур, що має спільний характер для всіх народів. Культура виявляє себе як стрижень цивілізації.

Виразні докази для сприйняття культури та цивілізації як схожих, близьких феноменів створюють багатоманітні етнографічні, історичні, мистецтвознавчі та ін. матеріали. Вони підкріплюють думку, що цивілізація характеризує розвиток суспільства, отже і культури. Відповідно культура є в основі цивілізаційних надбань. Наприклад, виникнення писемності в древньому Шумері є важливим і в цивілізаційному і в культурному сенсах.

Втім, ототожнення культури та цивілізації перекреслює питання про їх специфіку. Однак вона існує та досліджується. Одним з ракурсів представлення такої специфіки є розуміння цивілізації як продукту культури, її складової. Цивілізація предстає як створена суспільством в ході культурного процесу система засобів його функціонування та удосконалення.

Якщо визнати, що відношення культури та цивілізації розкриваються саме в такій площині, то поняття цивілізації наголошує функціональність, технологічність, іституцональність, а поняття культури розкривається через відкриття смислів, ціннісних вимірів в бутті людини, суспільства. Такий зв’язок цивілізації та культури предстає таким чином, що цивілізованість проявляється в засвоєнні взірців соціальної поведінки . цінностей, норм тощо, а культурність – як ставлення до подій життя на основі духовних, моральних, світоглядних засад.

Однак в європейській філософії представлена і традиція, в межах якої культура та цивілізація не лише розрізняються, а навіть протиставляються. На останньому наголошують з моменту фіксування філософією життя кризи європейської культури. В такому дискурсі німецький філософ О.Шпенглер (1880-1936) розглядає цивілізацію як таку стадію європейської культури, в яку вона перейшла в умовах своєї кризи, вичерпаних творчих можливостей та втрати душі.

В сучасному глобалізованому, складному та взаємопов’язаному світі питання цивілізаційного та культурного розвитку людства постають дуже гостро. Перспектива людства до подальшого існування можлива лише на засадах цивілізаційного взаєморозуміння та діалогу культур.