Теоретичне обговорення:

1.Предмет і завдання психології розумово відсталих дітей.

2.Історія психолого-педагогічного вивчення розумово відсталих дітей.

3.Причини розумової відсталості. Класифікація за ступенем важкості та

етіопатогенетичним принципом.

4.Особливості розвитку пізнавальної сфери.

5. Особливості розвитку особи та емоційно-вольової сфери.

6.Особливості діяльності.

Практичне завдання:

1.Визначити засоби психокорекційної роботи з розумово-відсталими дітьми.

2. Вирішити практичні психологічні задачі:

ЗАДАЧА №1

Хлопчик 9-ти років, олігофренія в ступені дебільності. Проходить лікування з діагнозом «обессивно-фобічний невроз». Джерело невротичних порушень – взаємовідносини з матір’ю. Мати – вчителька математики, наполегливо не бажає визнавати факт розумової відсталості свого єдиного сина та погодитися з необхідністю його навчання в допоміжній школі. Вона прикладає великі зусилля для того, щоб син навчався у звичайній школі. Нею здійснюється психологічний тиск на хлопчика. Такий тиск на протязі трьох років привів до психічного травматизму дитини.

ЗАВДАННЯ:

1. Які наслідки очікують дитину у зв’язку з виховною тактикою матері?

2. Знайдіть спосіб та аргументи, щоб переконати матір прийняти кардинальне рішення?

ЗАДАЧА №2

Першокласника Івана привели на консультацію до психолога через те, що він не встигає з усіх навчальних предметів. Вчителька наполягає на переводі хлопчика до спецшколи.

Хлопчик дійсно призводив враження розумово-відсталого. Психолог запропонувала йому ряд тестів на розвиток інтелекту, але він відмовився їх виконувати, знаходячи різні причини (відсутність ручки, необхідність піти до класу тощо). Коли все ж таки погодився, результати тестування показав досить низькі ( IQ =65). Але перші завдання виконував добре, потім почав допускати грубі помилки. Намалювати чоловіка (тест Керна-Йерасика) відмовився, але будинок намалював гарно.

Після розмови з матір’ю стало зрозуміло, що здоров’я та розвиток хлопця не дуже її тривожать.

Із анамнезу: хлопчик народився після нормальної вагітності. Роди пройшли з ускладненнями: асфіксія новонародженого. Ходити й говорити почав з запізненням на пів року. В три роки при медичному обстеженні встановили, що у хлопчика органічна слабкість нервової системи, назначили медикаменти. Через 6 місяців мати сама завершила лікування та більше до лікарів не зверталася. В медичній довідці при поступленні до школи написано «здоровий». Результати тестування готовності ідо школи за методикою Ю.З. Гильбуха незадовільні.

ЗАВДАННЯ:

1. Чи є підстави для того, щоб погодитися з «діагнозом» вчительки? Чи можна на підставі результатів тестування інтелекту зробити висновок про норму або патологію?

2. Зробіть психологічний висновок. Яку допомогу може здійснити психолог?

ЗАДАЧА № 3

Микита Т., 9 років. Направлений на обстеження в зв’язку з тим, що не засвоює програми допоміжної школи. Дитина народилася недоношеною, голівку почала тримати з 9 місяців, ходити з 2 років. Окремі слова – в 3 роки, фразова мова – з 6 років. Зараз доступна побудова простої фрази з 2-3 слів. За 2 роки навчання в допоміжній школі засвоїв окремі літери, лічбу переліченням у межах п’яти. За партою не втримується, ходить і бігає по класу, розкидає речі, гризе ручки, лінійки, рве зошити.

Під час патопсихологічного обстеження зафіксовано розгальмованість у рухах; дитина розуміє прості інструкції, більш складні – за показом. Механічне запам’ятовування утруднене: 2, 2, 3, 4. Мислення конкретне. Недоступне засвоєння послідовності в серії з двох картин, обстежуваний не знає назв основних кольорів, пір року. Малюнок людини на рівні «головонога». IQ = 48 балів. Надання допомоги не сприяє покращенню діяльності, емоційні реакції слабо диференційовані.

ЗАВДАННЯ:

1. В чому причини невстигання та порушень поведінки?

2. Як вирішити питання про місце перебування та навчання?

ЗАДАЧА № 4

Саша М., 8 років. Направлений на обстеження із допоміжної спеціальної школи. Саша вчиться у 2-му класі. Був направлений у допоміжну школу за рішенням ПМПК в 7 років. Дитина росла й розвивалася перші п’ять років нормально. У п’ять років переніс хворобу Боткіна, важку форму кору. У наступному році дитячий садок не відвідував, був удома з 90-річною бабусею.

Під час обстеження перед першим класом продемонстрував вкрай низький рівень знань і був направлений на ПМПК. За рік навчання в допоміжній школі засвоїв навички читання, письма, лічби в межах 100. На уроках швидко справляється з завданнями, після чого грається або малює. Інколи заважає сусідові по парті. При патопсихологічному обстеженні визначається виснажуваність за гіпостенічним типом. Увага й пам’ять – у межах норми. Мислення в цілому логічне, послідовне. Запас знань дещо нижчий за вікову норму, IQ = 89 балів. Доступне розуміння переносного значення прислів’їв, розуміння прихованого змісту оповідань. Самооцінка висока. Виражене негативне ставлення до навчання: «нудно, нецікаво, вчителька одне й те ж по десять раз пояснює».

ЗАВДАННЯ:

1. В чому причина негативного ставлення до навчання?

2. Як треба вирішувати питання про місце навчання?

Література (номера за списком)

1. Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дошкольная олигофренопедагогика: Учеб. пособие. – М.: „ВЛАДОС”, 2001.- 208 с.

2. Маллер А.Р., Цикото Г.В. Воспитание и обучение детей с тяжелой интеллектуальной недостаточностью: Учеб. пособие .- М.: „Академия”, 2003. – 208 с.

3. Обучение детей с нарушением интелектуального развития (Олигофренопедагогика). Под ред Б.П.Пузанова.- М.: „Академия”, 2001. – 272 с.

Література (номера за списком)

Основна: 1, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 20, 21.

Додаткова: 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14, 16, 21, 22, 36, 37, 42, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 56, 57.