13.3 Систематизація видів лізингових операцій

Світова практика протягом понад тридцяти століть напрацювала багаточисельні варіанти лізингових угод. При розгляді видів лізингу виходять передусім із ознак їх класифікації. До таких ознак відносять: склад учасників угоди, об'єкт лізингу, термін використання і пов'яза­на з ним амортизація майна, обсяг обслуговування, рівень окупності, кількість учасників угоди, сектор ринку, де здійснюються операції, ха­рактер лізингових платежів і т. ін. Але при всій різноманітності видів або форм лізингу досі не створено чіткої класифікації та більш-менш повного списку видів лізингових угод. Це пояснюється тим, що класи­фікація видів лізингу ускладнена рядом обставин:

• у правових системах різних країн існують різні трактування «лі­зингу»;

• лізингові угоди не відокремлені одна від одної чіткою межею, і риси того чи іншого виду можуть різними способами поєднуватися на практиці в одному договорі.

Залежно від ознак, що беруться до уваги, лізингові угоди можна класифікувати таким чином (рис. 13.2).

Рис. 13.2 Класифікація лізингових угод

1. Залежно від складу учасників (суб'єктів) угоди розрізняють:

> Прямий лізинг (двосторонній), при якому власник майна (вироб­ник) самостійно здає об'єкт у лізинг (рис. 13.3).

Рис. 13.3 Організація прямої лізингової угоди

Тим самим постачальник і лізингодавець поєднані в одній особі. В такому виг­ляді двосторонні лізингові угоди не знайшли широкого поширення, оскільки при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило створює свою лізингову компанію. Для оформлення прямої лізинго­вої угоди потрібен значний час, підвищені витрати, знання ринку. Різновидом прямого лізингу є:

• Зворотний лізинг або «ліз-бек» (sale and leaseback), характерною ознакою якого є придбання лізингодавцем об'єкта лізингу у власника для подальшої (зворотної) передачі йому ж у лізинг (рис. 13.4).

1. Продаж майна

Лізингодавець

2. Надання майна в оренду

Власник:

постачальник –

споживач

3. Лізингові платежі

Рис. 13.4 Структура зворотного лізингу

Реалізується даний вид лізингу в основному в тих випадках, коли підприємство (майбутній лізингоодержувач) має обладнання, але йо­му не вистачає засобів для поточної виробниче-господарської діяль­ності. Договір складається так, що після закінчення терміну його дії підприємство має право викупу обладнання і таким чином відновлює на нього право власності.

Слід відмітити, що за даною схемою в лізинг можна здавати і цілі підприємства, а постачальник і лізингоодержувач є однією і тією са­мою юридичною особою. У світовій практиці зворотний лізинг знай­шов ширше застосування порівняно із прямим лізингом.

> Непрямий лізинг — коли передача майна відбувається через по­середників. У даному випадку йдеться про класичну тристоронню угоду (постачальник - лізингодавач - лізингоотримувач) або про багатосторонню угоду з кількома учасниками від чотирьох до шести-семи і повним набором послуг. Посередник (він же лізингодавець) спочатку фінансує покупку засобів виробництва у виробника і поста­чає їх користувачеві (орендатору), а потім періодично отримує лізин­гові платежі від орендатора.