13.2 Характеристика функцій лізингу

Процес лізингу опосередковує комплекс майнових відносин, що складаються в зв'язку з рухом майна в натуральній формі між учасни­ками лізингової операції. Тому лізинг, як економіко-правова катего­рія, передбачає особливий вид підприємницької діяльності, спрямо­ваний на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових засобів, які регулюються договором лізингу (оренди).

Сутність лізингу, його економічне та організаційне значення мо­жуть бути розкриті більш детально, якщо охарактеризувати функції, які виконує в економіці ця особлива форма діяльності. Всі функції, що виконує лізинг, поділяються на внутрішні, які знаходять своє ві­дображення на рівні підприємства, і зовнішні (народногосподарські), які проявляються на загальноекономічному рівні (рис. 13.1).

Функції лізингу

Внутрішні

(внутрішньовиробничі)

Зовнішні

(народногосподарські)

Рис. 13.1 Функції лізингу

Виробнича функція лізингу заключається в оперативному і гнуч­кому вирішенні лізингоотримувачем своїх виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогого і швидкозношуючого обладнання. Це ефективний спосіб матеріально-технічного переос­нащення виробництва і доступ до новітньої техніки, НТП.

Фінансова функція виражена найбільш повно, так як лізинг є формою забезпечення вкладень в основні фонди, доповнюючи тра­диційні канали фінансування: власні кошти, довготермінові кредити, бюджетні та інші джерела.

Збутова функція визначає лізинг як спосіб збуту машин та устат­кування, а також є інструментом активного маркетингу.

Ресурсозберігаюча функція визначає роль лізингу в раціональному розподілі ресурсів на підприємстві, що, в свою чергу, впливає на ефек­тивність виробництва.

Не менш важливими є народногосподарські функції лізингу. Роз­глядаючи їх, необхідно підкреслити, що фінансова функція серед зовнішніх функцій лізингу — це не повторення його внутрішньови­робничої функції. З точки зору впливу на загальноекономічний рі­вень, лізинг, як особлива форма інвестування, — робить цей процес привабливим для всіх учасників, стимулює інвестиційну діяльність не лише на мікрорівні.

Відтворювальну функцію лізингу можна охарактеризувати з точки зору відтворення в загальноекономічному масштабі: в результаті зас­тосування лізингу в загальній ланці взаємовідносин між учасниками лізингового бізнесу формуються нові взаємозв'язки стосовно до влас­ності і забезпечується ефективне поєднання економічних інтересів різних сфер народногосподарського обігу на окремих стадіях відтво­рення, всіх господарських суб'єктів, що беруть участь у загальному циклі виробництва, використання, відтворення даного товару (об'єкта лізингу) частково.

На ринку країн світу лізингові операції здійснює значне число фірм, різних за формою власності, за правовим статусом, характером контролю і сферою діяльності. В класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти: лізингодавець (власник предмета лізингу), лізингоодержувач (суб'єкт, що користується предметом лізингу), постачаль­ник (продавець, виробник об'єкта лізингу).

Лізингодавцем може бути будь-який суб'єкт підприємницької діяль­ності, котрий здійснює лізингову діяльність, тобто передає в користу­вання майно за договором лізингу (банки, лізингові компанії, брокерські лізингові фірми, будь-яка виробнича або торговельна фірма (товариство), страхові та пенсійні фонди).

Другим учасником лізингової угоди, як уже зазначалося, є будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у викорис­тання майно за договором лізингу, - лізингоодержувач. Це може бути юридична особа або громадянин, котрий займа­ється підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Постачальником (продавцем) об'єкта лізингу може бути підприємство-виробник, торговельна організація або інші суб'єкти підпри­ємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

Об'єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що на­лежить до основних фондів (засобів) і яке не заборонено до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи (ліцензії, ноу-хау, комп'ютерні програми і т. ін.).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонено до вільного обігу на ринку і не знищується в процесі ви­робничого циклу.

Широке поширення в світовій практиці лізинг дістав завдяки пе­ревагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них. З точки зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі:

• можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

• лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів;

• лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;

• лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

• лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем. і відповідно знижують оподаткований прибуток;

• майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізинго­одержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства — орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як «позабалансове фінансування»);

• у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподаткований прибуток і термін лізингової угоди);

• порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему плате­жів): при використанні компенсацій­ного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи продукцію, що вироблена на лізингованому облад­нанні;

• лізинг доступний малим і середнім підприємствам, у той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проб­лематичне; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування;

• перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізин­гової угоди;

• Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу).

Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки.

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують до­сить високий прибуток.