Уніфіковані правила і звичаї документарних форм платежів (акредитив та інкасо)

«Уніфіковані правила для документарних акредитивів» (Uniform Customs and Practices for Documentary Credits USP) мають рекомендаційний характер. Але, незважаючи на це, їх дотримуються практично у всіх країнах світу при здійсненні розрахунків між суб'єктами різних держав із застосуванням акредитивів.

Перша редакція цих правил була видана в 1933 р., наступні - у 1951, 1962, 1974 і 1983 рр. На сьогодні використовується редакція Міжнародної торговельної палати № 500, видана в 1993 р.

Рекомендація Міжнародної торговельної палати діє тільки в тому випадку, якщо сторони прямо вказують на те, що підпорядковують свої відносини даним правилам.

USР № 500 застосовуються до всіх документарних акредитивів і обов'язкові для всіх зацікавлених сторін при відсутності прямо вираженої угоди про інше. Ці правила визначають:

• поняття і види акредитивів;

• способи і порядок їх виконання і передачі;

• зобов'язання і відповідальність банків;

• вимоги до наданих за акредитивом документами і порядок їхнього подання;

• тлумачення різних термінів.

Практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговельною палатою у вигляді стандартних міжнародних правил у публікації «Уніфіковані правила по інкасо» (Uniformed Rules for Collection URC). Остання редакція правил являє собою публікацію Міжнародної торговельної палати № 522, видану в 1995 р., яка набула чинності з січня 1996 р. Як відзначалося вище, рекомендації МТП діють лише в тому випадку, коли сторони прямо вказують у договорах, що підпорядковують свої відносини цим рекомендаціям.

«Уніфіковані правила по інкасо» визначають такі моменти:

• поняття і види інкасо;

• визначення сторін, що беруть участь в інкасових операціях;

• форма і структура інкасового доручення;

• зобов'язання і відповідальність банків при розрахунках у формі інкасо, а також випадки звільнення від відповідальності.

Переваги і недоліки акредитивної та інкасової форм розрахунків

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна продавцю, оскільки являє собою тверде і надійне забезпечення платежу, отримане до початку відвантаження. Якщо надані документи відповідають умовам акредитиву, то здійснення платежу за ним не пов'язано зі згодою покупця на оплату товару.

Але акредитив у той же час є найбільш складним методом розрахунків для продавця, оскільки одержання платежу пов’язане з правильним оформленням документів і своєчасним поданням їх у банк. Висуваючи жорсткі вимоги до оформлення документів відповідно до умов акредитиву, банки захищають інтереси покупців, тому що діють на підставі їхніх доручень.

Основні недоліки акредитивів для покупців полягають у певних затримках проходження документів через банки, а також високої вартості акредитивів.

У міжнародній практиці склалася традиція розділяти банківські витрати між сторонами договору, кожна з який оплачує банківські комісії на території своєї країни.

Інкасова форма розрахунків деякою мірою більш вигідна покупцю, оскільки банки захищають його право на товар до моменту оплати документів. Право на товар покупцю дають товаророзпорядчі документи, у володіння якими він вступає після їх оплати. Така форма розрахунків вигідна покупцю ще й тому, що передбачає оплату дійсно поставленого товару, а витрати на проведення інкасової операції відносно невеликі.

Основні недоліки інкасової форми розрахунків:

• тривалість проходження документів через банки і відповідно періоду їх оплати - від кількох тижнів до місяця і більш;

• покупець може відмовитися від оплати наданих документів. У цьому випадку продавець буде нести витрати, пов'язані зі збереженням вантажу, продажу його третій особі чи перевезенням назад у свою країну.