Види акредитивів

У залежності від передбачуваного засобу виконання акредитиву розрізняють такі основні їхні види:

• «з червоним застереженням»;

• револьверний;

• резервний;

• переказний (трансферабельний) акредитив.

Акредитиви з «червоним застереженням» (Red Clause letter of credit) чи «акредитиви, що достроково відкриваються» (anticipatory credit ) мають таку назву в зв'язку з тим, що зазвичай спеціальне застереження оформляється за допомогою червоної смуги. Його суть полягає в такому: цей акредитив частково виконується достроково після надання не відвантажувальних документів, а складської розписки чи векселю, але при наданні відвантажувальних документів надається цілком. При даному виді акредитиву продавець може вимагати від банку-кореспондента аванс на визначену суму, призначений для фінансування виробництва чи споживання товару, що постачається за акредитивом, а також для закупівлі та оплати товару перед відвантаженням покупцю.

Револьверний акредитив (revolving letter credit) - акредитив, що відкривається не на повну суму, а на частину платежів і автоматично поновлюється у міру здійснення розрахунків за чергову партію товару, у межах установленої загальної суми ліміту і терміну дії. Він відкривається при рівномірних постачаннях, розтягнутих у часі, з метою зниження зазначеної в ньому суми і може відновлятися у відношенні суми і терміну. При його відкритті не потрібно щораз відкривати новий акредитив.

Резервний акредитив чи акредитив «стенд-бай» («Stand-Ву Credit) - являє собою зобов'язання банку здійснити платіж у випадку відмови від платежу з боку розпорядника акредитиву і по своїй суті є банківською гарантією. Використання термінів «резервний акредитив» чи акредитив «стенд-бай» обумовлене тим, що право більшості штатів США забороняє банкам надавати гарантії, тому ними використовується така форма, як резервний акредитив.

Під переказним чи трансферабельним акредитивом (transferable letter of credit) розуміють акредитив, бенефіціар якого має право дати вказівку банку, що авізує, перевести акредитив цілком чи частково на іншу особу зі збереженням його умов. Як тільки торговий посередник отримав від банку повідомлення про відкриття на його користь акредитиву, він може доручити останньому перевести акредитив на свого експортера. Передати акредитив можна цілком чи частинами одному чи декільком третім особам. Останні не мають права подальшого переказу трансферабельного акредитиву.

Розрахунки у формі інкасо

У банківській практиці досить широко використовується така форма розрахунків, як інкасо (соllесtion). Практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговельною палатою у вигляді стандартних міжнародних правил у публікації «Уніфіковані правила по інкасо». Учасниками міжнародних розрахунків з використанням інкасо є:

• довіритель - особа, що надає доручення по інкасо своєму банку. Зазвичай довірителем є продавець товару;

• банк-ремітент - банк, якому довіритель доручає операцію по інкасо;

• банк, що інкасує, - будь-який банк, що бере участь в операції по інкасо і не є банком-ремітентом;

• банк, що надає - банк, що інкасує, що робить представлення платнику;

• платник - особа, яка повинна здійснити платіж чи акцептувати переказний вексель за наданими документами.

Як правило, платником є покупець товару.

Техніка здійснення платежу при інкасовій формі розрахунків показана на рис. 11.9.

Рис. 11.9 - Схема інкасової форми розрахунку:

1 - контракт між продавцем і покупцем на постачання визначеного товару;

2 - постачання товару від продавця до покупця;

3 - подання в банк-ремітент інкасового доручення і комплекту документів, що підтверджують відправлення товарів;

4 - передача інкасового доручення і комплекту Документів у банк, що інкасує;

5 - надання необхідних документів про відправлення товару покупцю для перевірки;

6 - підтвердження платежу покупцем;

7 - повідомлення про платіж банку-ремітента і продавця

Продавець відповідно до умов контракту відвантажує покупцю товар і направляє в банк-ремітент інкасове доручення. До нього продавець додає комплект комерційних і фінансових документів, що свідчать про відвантаження.

Банк-ремітент Б, одержавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їхню форму. Він не зобов'язаний перевіряти правильність їхнього змісту, і не несе за це відповідальність.

Потім банк-ремітент пересилає інкасове доручення банку, що інкасує, А також формально перевіряє отримані документи, передає їх для перевірки продавцю і переказує гроші через банк-ремітент. Платник ретельно перевіряє відповідність змісту документів контрактним умовам і, переконавшись, що постачання зроблене відповідно до умов контракту, акцептує документи, підтверджуючи згоду на вже зроблений платіж. Тільки після здійснення покупцем платежу банк, що інкасує, А ставить на документах оцінку про оплату і передає їх покупцю для отримання вантажу у перевізника.

Банк, що інкасує, направляє банку-ремітентові повідомлення про зроблений платіж, а він, у свою чергу, зараховує кошти на рахунок продавця й інформує його про їх надходження.