Акредитивна форма розрахунків

Поряд з банківськими переказами акредитив є однією з основних форм розрахунку в міжнародній торгівлі. На відміну від банківського переказу, що не регламентований міжнародним торговим правом, стосовно акредитива існує систематизація міжнародних торговельних порядків, відома як «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів», що видаються Міжнародною торговельною палатою.

У розрахунках застосовуються в основному два види акредитивів:

• документарні (товарні) акредитиви, виплати за якими обумовлені наданням комерційних документів;

• грошові (чисті) акредитиви, виплати за якими не обумовлені наданням комерційних документів. В зовнішній торгівлі використовуються переважно документарні акредитиви.

Основними учасниками міжнародних розрахунків з використанням акредитива є:

• розпорядник - особа, що дає доручення банку на відкриття акредитиву (зазвичай покупець);

• банк-емітент - банк, що відкриває акредитив від свого власного імені чи на прохання розпорядника акредитива;

• бенефіциар - особа, на користь якої відкривається акредитив і яка зобов'язана представити в банк - емітент або в банк, який авізує, документи, що підтверджують виконання умов, передбачених акредитивом (зазвичай продавець);

• банк що авізує - банк, що відповідно до доручення банку-емітента повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива на його користь і робить виплату за акредитивом.

Порядок здійснення платежів показаний на рис. 11.8.

Рис. 11.8 - Схема акредитивної форми розрахунку:

1 - контракт між продавцем і покупцем на постачання визначеного товару;

2 - постачання товару від продавця до покупця;

3 - заява на відкриття акредитиву;

4 – передача акредитива для перевірки продавцю;

5 - надання необхідних документів про відправлення товару для отримання платежу в банк що авізує ;

6 - переказ платежу за акредитивом за наданими продавцем документами між банком, що авізує, і банком-емітентом

Продавець і покупець погоджують і включають у контракт умови, що підписується між ними, розрахунку акредитивом. У термін, встановлений у контракті, покупець звертається у свій банк А с проханням відкрити акредитив на користь продавця, що є одержувачем грошей. Банк, що відкриває акредитив, погоджує з покупцем умови майбутнього акредитиву, включаючи вартість послуг банків, що беруть участь у розрахунках. При цьому зміст акредитива повинен суворо відповідати умовам, що зазначені в підписаному договорі купівлі-продажу.

Акредитив являє собою заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк бере на себе зобов'язання сплатити зазначену в ньому суму після отримання наданих продавцем документів, що підтверджують постачання продавцем товару. Банк-емітент А направляє акредитив продавцю через банк-кореспондент Б в країні продавця.

Якщо банк-емітент А призначив банк-кореспондент Б банком, що авізує, і цей банк взяв на себе такі функції, то він з розумною старанністю перевіряє за зовнішніми ознаками дійсність акредитиву, авізує його (підтверджує свою участь у розрахунковій операції), роблячи на ньому відповідну позначку, і направляє продавцю. Продавець, у свою чергу, ретельно перевіряє зміст акредитиву на відповідність умовам підписаного контракту і, переконавшись в такій відповідності, постачає товар і направляє в банк, що авізує, документи, які підтверджують виконання контрактних зобов'язань. Банк Б, що авізує, перевіряє зовнішню відповідність отриманих від продавця документів умовам акредитиву і передає їх банку-емітенту А. Банк-емітент, зі свого боку перевіряє отримані документи і, переконавшись в їх відповідності умовам акредитиву, повідомляє про оплату банку, що авізує, який інформує продавця про зарахування на його рахунок суми за постачання товару.