Сутність поняття "вільна економічна зона"

В економічній літературі зустрічаються різні формулювання її сутності.

Найбільш характерним для західної економічної літератури су­часного періоду є визначення ВЕЗ, яке дає відомий японський економіст Т.Сімадзакі: "райони, в яких припинено дію окремих статей національного законодавства з метою сприяння прискоре­ному розвитку, збереженню або підвищенню існуючого рівня зай­нятості".

Наведемо визначення екс­пертів ООН: це обмежені регіони, які характеризу­ються такими основними рисами:

• в них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімальному рівні), на ввіз та вивіз устаткування, вихідних і проміжних матеріалів, а також готової продукції на експорт при мак­симальному спрощенні всіх процедур, обумовлених експортно-імпортними операціями;

• існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг кон­вертованої валюти в умовах загальної свободи фінансових трансакцій між країнами;

• держава надає загальні гарантії від конфіскації іноземної власності і широке ко­ло пільг та привілеїв фірмам, зареєстрованим у зоні.

У Законі України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" наво­диться таке визначення: "Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, у якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і по­рядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони впроваджуються пільгові, митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб".

У цілому ВЕЗ можна визначити як територію в прикордонних або інших регіонах країни, яка має особливий юридичний і митно-еко­номічний статус.

Функції вез. Макроекономічні цілі та локальні задачі

При формуванні зон важливо визначити, якими показника­ми можна вимірювати їх досягнення. Це можуть бути показники експорту, зайнятості, створення підприємств, передачі технології чи модернізації промисловості.

Але треба мати на увазі, що на практиці багато зон не ви­правдали сподівань своїх засновників, подекуди все закінчилось цілковитим провалом, а початкові розрахунки та економічні і соціальні переваги зони у більшості випадків не виправдали себе.

Якщо врахувати всі ці зауваження, зони можуть мати такі довгострокові переваги:

• модернізуючий вплив на господарство країни, яка їх приймає;

• можливість експериментувати з політичними інструмен­тами, які не використовувались в інших секторах еко­номіки;

• їх здатність полегшувати перехід від закритої до відкритої економіки.

Поряд з макроекономічними цілями створення ВЕЗ покли­кано вирішувати і локальні завдання окремих регіонів (рис. 7.4):

• сприяти розвитку відсталих у економічному відношенні регіонів;

• забезпечувати більш повну зайнятість робочої сили у ВЕЗ та прилеглих регіонах;

• залучення іноземних інвестицій;

• організацію у ВЕЗ таких виробництв, продукція яких мог­ла б йти на експорт, не обмежуючи місцеві підприємства;

• спільна підготовка фахівців;

• спільна діяльність у галузі рекреації і туризму тощо.

Рис. 7.4 Цілі створення ВЕЗ

В економічний літературі пропонують деякі концептуальні підходи щодо формування вільних економічних зон у нових державах Східної Європи. Виділяються два концептуальні підходи:

1. вільні економічні зони як конкретно означені території, на які поширюється певний режим ("територіальний підхід"),

2. режим, якій надає певні переваги фірмам, розташованим у будь-якій місцевості країни, яка приймає, якщо вони відповідають певним критеріям ("режимний підхід").

Територіальний та режимний підходи можуть співіснувати разом.

ВЕЗ можуть розглядатися як один з інструментів, спрямо­ваних на досягнення стратегічних цілей країн.

Для того, щоб правильно оцінити ефективність функціону­вання ВЕЗ, перш за все, слід чітко визначити, яку мету, які цілі переслідують ВЕЗ?

Найбільш повно мета створення ВЕЗ визначена в Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні. Во­на складається з таких пунктів:

• стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;

• активізація спільної з іноземними інвесторами підп­риємницької діяльності для нарощування експорту то­варів та послуг;

• збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

• активізація науково-технічного обміну, залучення і впро­вадження нових технологій;

• запозичення передового організаційного та управлінсько­го досвіду, ринкових методів господарювання;

• створення сучасної ринкової інфраструктури;

• поліпшення використання природних і трудових ресурсів;

• прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.

Таким чином, ці пункти можуть бути орієнтиром при визна­ченні ефективності функціонування ВЕЗ і ТПР.