Організаційні аспекти створення сп

На території України щодо іноземних інвестицій і форми їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, що означає ті самі права та обов'язки для підприємств з іноземними інвестиціями, що діють для національних суб'єктів господарської діяльності.

СП можуть приймати різні організаційні форми, залежно від різних факторів, у тому числі і від мети партнерів. Для багатьох західних корпорацій міжнародна господарська кооперація стала однієї з провідних стратегій розвитку і вирішення проблем виходу на нові ринки, подолання протекціоністських бар'єрів, прискорення науково-технічного прогресу, зменшення ступеня ризику капіталомістких проектів виробництва нових продуктів, полегшення доступу до джерел сировини і матеріалів.

Підготовка угод з СП починається не з переговорів і укладання договорів про створення СП. Переговорам про остаточне укладання договору про СП передують численні підготовчі роботи. По-перше, необхідно проробити різні варіанти форм діяльності і виникаючих ризиків, пов’язаних з діяльністю СП. Ці пророблення здійснюються або самостійно в країні знаходження майбутнього СП, або за допомогою закордонних консультантів.

Пророблення охоплює різні аспекти: часто потрібні дослідження ринку і доступу до нього, іноді на першому плані знаходяться технічні й організаційні питання. Можливо також, що необхідно провести оцінювання сировини та її придатність для проекту, що часом вимагає значних витрат. Такі пророблення здійснюються в багатьох країнах з дозволу влади. Банки, від яких очікується фінансування, у свою чергу вимагають обґрунтування для видачі кредиту. Таким чином, уже під час попередніх робіт, можуть виникати значні витрати, хоча буває, що питання про остаточну реалізацію проекту ще не вирішено.

Найбільш складним випадком є об'єднання партнерів, що відрізняються діловим статусом, фінансовими ресурсами, належать до країн з різним соціальним устроєм. Під час переговорів за участі підприємців і юристів, сторони повинні упевнитися у спільності своїх цілей і методів ведення справ у рамках СП.

З практичної точки зору, участь місцевого партнера в СП дає можливість іноземному підприємцю легше затвердитися на місцевому ринку. Іноземний партнер встановлює зв'язок з постачальниками, контакти з органами влади, з банками, з відповідним кредитним потенціалом, одержує можливість краще пізнати внутрішній ринок робочої сили і структуру профспілок, здобуває досвід щодо ведення кадрової політики, а також має можливість використати місцевий ринок збуту. За підрахунками західних економістів 72% усіх опитаних фірм розглядають місцевий досвід партнера як вирішальний при заснуванні СП.

Незалежно від мотивів, спільне підприємство є засобом досягнення ділових і економічних цілей, у потенціалі тих, що виходять за рамки можливостей кожного учасника окремо. Це є головною відмітною рисою й основною перевагою такої форми співробітництва.

Різноманітність економічних ситуацій та інтересів, переслідуваних СП, призводить до того, що юридичні структури, у яких вони повинні бути реалізовані, можуть бути всілякими. Загальним для всіх СП є те, що декілька партнерів засновують спільне підприємство й утворюють при цьому об'єднання, що юридично є виразником інтересів партнерів. Співробітництво і співвідношення сил партнерів у рамках такого об'єднання може бути в кожному конкретному випадку різним. Як правило, складно вибрати структуру, яка відповідає загальним юридичним умовам (місцева система правових норм, що стосуються товариств, компаній чи об'єднань, місцеве законодавство про інвестиції, місцеве господарське право і т.д.) та враховує в однаковій мірі різні інтереси учасників і, незважаючи на розходження місцевих інтересів, уможливлює їхнє співробітництво.

Одним з першорядних завдань при визначенні форми і змісту договору є подолання розбіжностей не тільки явних, відкритих, але, насамперед, прихованих. Чим більш різняться погляди партнерів, тим більше небезпека прихованих розбіжностей.

Багато подібних труднощів виникає при створенні західними фірмами СП у колишніх соцкраїнах. Чим більше розходжень у законодавчих та господарських системах країн, що співробітничають, тим більше потреба передбачати приховані розбіжності. Чим краще укладачі договору знають правову і господарську системи обраних країн-партнерів, тим швидше їх спроби щодо створення СП матимуть успіх.

Для визначення форми і змісту договору потрібні глибокі знання в області міжнародного права, а також особливостей країни, у якій буде розташоване СП. Зазвичай СП організується в країні, що розробила проект такого СП. У правових нормах, що регулюють форму товариства, необхідно уточнити, чи гарантує чинне в країні законодавство повну відповідальність членів СП щодо зобов'язань чи існують обмеження відповідальності. Це не обов'язково повинне мати місце в кожному випадку.

Необхідно враховувати не тільки питання обмеження відповідальності. Законодавство багатьох країн передбачає кілька типів суспільств. Наприклад, широко поширені акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерні командитні товариства Потрібно з'ясувати, чи гарантують чинні правові норми достатню гнучкість в оформленні договору про торгове товариство стосовно до прийнятої правової форми, щоб в окремих випадках за необхідності мати можливість змінити структуру СП.

На вибір правової форми впливає ряд питань, у тому числі можливість передачі права участі в СП за згодою колективного органа товариства і можливість акціонерів-учасників товариства вимагати від керівництва підприємства потрібну інформацію. Багато правових систем містять у цих цілях певні розпорядження. Для вибору правової форми можуть мати значення також питання, що стосуються обов'язків партнерів здійснювати щорічні публікації. Нарешті, немаловажну роль відіграють також податково-правові питання. При виборі конкретної правової форми можливі відхилення і відступи з метою створення гнучкого договору. Основний договір про створення СП, який складається з обов'язкових частин і статуту, закріплює мету, завдання, форму діяльності СП і співвідношення частки партнерів у капіталі підприємства. Точне формулювання цілей зменшує ризик подальших неправильних інтерпретацій цих цілей.

Договір про створення СП містить різні аспекти, у тому числі визначення форми, типу СП, питання, що стосуються валютних асигнувань, управління і контролю за діяльністю СП.

Детального вивчення вимагає в кожному окремому випадку податкове право країни, у якій буде організоване СП і де буде знаходитися його керівництво. У рамках положень про інвестиції в багатьох країнах гарантуються податкові пільги, що діють протягом певного періоду. Потрібно відзначити при цьому, що податкові пільги, які гарантуються в багатьох країнах, йдуть на користь самому СП, на користь партнерам, які беруть у ньому участь.

При організації спільного підприємства партнери вносять вклад у вигляді матеріальних і нематеріальних цінностей у власність такого підприємства в обмін на право участі в ньому. Зазвичай цей внесок обкладається податком. Кожен партнер бажає зробити свій внесок у вигляді технології чи інших матеріальних і нематеріальних цінностей, що мають більш низький рівень податкового обкладання.

Для створення і функціонування міжнародних спільних підприємств потрібні певні політико-правові, інституціональні, економічні та соціально-культурні умови. В Україні міжнародне спільне підприємство розглядається як самостійний вид зовнішньоекономічної діяльності, а створення СП за участі іноземних партнерів – як одна із форм здійснення іноземних інвестицій.

Згідно з чинним законодавством, що регулює механізми організації та функціонування МСП (підприємств з іноземними інвестиціями), до останніх належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до законодавства України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція, що становить не менш як 20% статутного капіталу і водночас не менш від суми, еквівалентної певній кількості доларів США, а саме:

а) у разі здійснення інвестицій у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів (організацій) – 100 тис. доларів США;

б) у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 1 млн. доларів США, для інших підприємств – 500 тис. доларів США.

Закон України “Про господарські товариства” передбачає можливість створення українсько-зарубіжних СП у п’яти правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

Стратегічна орієнтація при формуванні нормативно-правової бази створення спільних підприємств на території України виходить з необхідності активної участі нашої держави в міжнародному розподілі праці, спеціалізації та кооперації, потреби ефективного використання науково-технічного, виробничого та ресурсного потенціалів.

На території України СП може бути створене (рис. 7.3):

а) шляхом його заснування;

Рисунок 7.3 Шляхи створення СП на території України

б) внаслідок придбання іноземними інвесторами частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

в) через придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100% іноземною інвестицією.