3.4 Вихід на ринок за допомогою переносу виробництва в країну-імпортера

Створення виробництва товарів у країні-імпортері звичайно заохочується по всіх країнах світу (виділяються субсидії, даються пільгові кредити, пільги в оподатковуванні і т.п.).

Переважно застосовується при:

• Наявності значних потенційних можливостей з реалізації продукції, що виправдують вкладення засобів в організацію не тільки збуту, але й виробництва продукції.

• Цільової спрямованості збуту продукції на даний ринок як єдиний чи переважно можливий ринок збуту продукції.

• Надання урядом країни-імпортера безповоротних субсидій, безпроцентних кредитів, пільгового оподатковування, державних замовлень на продукцію і т.п.

• Наявність можливостей зі зниження собівартості продукції при виробництві в країні-імпортері за рахунок зниження вартості ресурсів (природних, трудових, енергетичних та ін.) у порівнянні з вартістю ресурсів у країні-імпортері й зниження транспортних витрат.

• Єдино можливому способі виходу на даний ринок (інші способи або економічно недоцільні, або неможливі через створення країною-імпортером бар'єрів для імпорту продукції в країну).

Реалізація продукції може здійснюється як через власну збутову мережу, так і через посередників, або в змішаний спосіб.

Використання цього способу може потребувати:

• наявність повної та достовірної інформацію про зовнішній ринок, насамперед, для визначення обґрунтованості витрат стосовно можливих обсягів реалізації продукції;

• урядової підтримки чи сприятливої для реалізації проекту політичної та економічної ситуацію в країні-імпортері, а також перспективи по її збереженню на період реалізації проекту.

Переваги:

• Дозволяє мати детальну, достовірну інформацію про ринок безпосередньо із самого ринку.

• Може дозволити знизити собівартість продукції за рахунок зниження вартості ресурсів (природних, трудових, енергетичних та ін.) у порівнянні з вартістю ресурсів у країні імпортері, зниження транспортних витрат, надання урядом країни-імпортера безповоротних субсидій, безпроцентних кредитів, пільгового оподатковування, державних замовлень на продукцію і т.п.

• Збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок підвищення довіри місцевого населення до продукції зниження цін на продукцію (за рахунок зниження собівартості), одержання державних замовлень.

• Дозволяє уникнути митно-тарифних бар'єрів країни-імпортера.

Недоліки:

• Вимагає значних первинних інвестицій для одержання повної і достовірної інформації про зовнішній ринок, для створення виробництва в країні-імпортері, для здійснення рекламно-інформаційної кампанії, для навчання персоналу.

• Не може застосовуватися при наявності політичної й економічної нестабільності в країні-імпортері

Література

1. Внешнеэкономический толковый словарь / Под ред. И.П.Фаминского. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 512 с.

2. Иванова М.Б. Внешнеэкономическая деятельность: Учебное пособие. — М.: Издателство РИОР, 2004. — 105 с.

3. Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности: Учеб. - М.: Юристъ, 1998.

Контрольні питання:

1. Прямий вихід на ринок (сутність)

2. Опосередкований вихід на ринок (сутність)

3. Вихід на ринок за допомогою переносу виробництва до країни-імпортеру (сутність)

4. Основні переваги прямого виходу на ринок (перелік)

5. Основні переваги опосередкованого виходу на ринок (перелік)

6. Основні переваги виходу на ринок за допомогою переносу виробництва до країни-імпортеру (перелік)

7. Основні недоліки прямого виходу на ринок (перелік)

8. Основні недоліки опосередкованого виходу на ринок (перелік)

9. Основні недоліки виходу на ринок за допомогою переносу виробництва до країни-імпортеру (перелік)

10. Змішаний вихід на ринок (сутність)

11. Коли переважно застосовується змішаний вихід на ринок.

ТЕМА 4

ФОРМИ ЗУСТРІЧНОЇ ТОРГІВЛІ

План

1. Причини існування й сутність зустрічної торгівлі

2. Бартерні операції як вид зустрічної торгівлі

3. Операції за участю продавця в сфері зовнішньоекономічних відносин

4. Характеристика операцій промислового співробітництва

4.1 Причини існування й сутність зустрічної торгівлі

Економічна ситуація, що склалася в Україні на початку 1990-х років, обумовлювалася цілим рядом негативних факторів; це насамперед неконвертованість гривні, дефіцит валютних коштів, загальна розбалансованість фінансів. За таких умов велике значення для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків між країнами має зустрічна торгівля. Операції зустрічної торгівлі - це операції, при яких закупівля продукції супроводжується зворотними постачаннями товарів з метою досягнення експортно-імпортного балансу.

Як свідчить світова практика, зустрічна торгівля, тобто погоджування продажу з купівлею і навпаки, не обмежується лише сферою міжнародної торгівлі. Вона використовується й в угодах внутрішньої торгівлі, особливо в період значного дефіциту фінансових засобів на ринку чи коли, загострюється проблема неплатежів.

Зустрічна торгівля як форма міжнародних торгових зв'язків виникла в 60-і року в торгівлі між Сходом і Заходом. Потім вона поширилася й на інші регіони світової торгівлі (Північ - Південь), а нині широко практикується й у відносинах промислово розвинутих країн Заходу.

За оцінками ГАТТ, частка зустрічної торгівлі складає 8-10% загального обсягу світової торгівлі.

Частка угод зустрічної торгівлі в торгівлі між фірмами Сходу і Заходу перевищує її частку в загальному обсязі світової торгівлі і складає 15-20%.

Основним фактором, що стимулює збільшення угод зустрічної торгівлі, є особливості сучасної світової фінансово-платіжної ситуації, що характеризується структурним недоліком іноземної валюти в цілому ряді країн. Але необхідно враховувати й інші фактори. Це, насамперед:

1. Завищення курсу місцевої валюти, через що штучно завищені імпортні ціни повинні компенсуватися високими експортними цінами.

2. Необхідність приховування реальних експортних цін за умов обмеження міжнародної конкуренції картельними угодами. Як приклад можна навести експорт нафти на бартерній основі фірмами деяких країн-членів ОПЕК, що зобов'язані при комерційному продажі дотримувати загального в рамках даної організації рівня цін.

3. Можливість використання зустрічної торгівлі як засобу сприяння маркетингу, тобто активному просуванню нераціональних товарів на світовий ринок. Це має значення для фірм тих країн, які вважають, що маркетингова діяльність коштує занадто чи є занадто складною.

4. Для недостатньо платоспроможних країн погашення заборгованості з імпорту товарами вважається менш ризикованим, ніж погашення готівкою.

5. Завдяки кращій керованості зустрічна торгівля, як правило, полегшує країнам середнє і довгострокове планування. Крім цього, зустрічна торгівля ґрунтується на факторах, що мають більш локальний характер, тобто, пов’язані зі специфікою конкретних товарів, країн і регіонів, що визначає динаміку і сферу операцій зустрічної торгівлі.

Зустрічна торгівля охоплює широкий діапазон форм зовнішньоторговельних угод, які можна класифікувати за трьома групами:

• операції натурального обміну;

• операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем;

• операції в рамках промислового співробітництва.