Емоційно-ціннісний розвиток

У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» вперше визначено емоційно-ціннісний розвиток дитини дошкільного віку, як самостійну лінію розвитку.

То є спроби певною мірою надолужити прогалини в емоційному розвитку дошкільників, в розвитку комунікативних здібностей дитини через цілеспрямовану систему розвитку емоційного стану дошкільника. Адже, система дошкільної освіти довгі роки була спрямована загалом на формування теоретичних знань, що певною мірою ігнорувало емоційний розвиток людини.

Емоційність є особливою формою існування дошкільника у світі людей і речей, оскільки саме в емоціях і почуттях виявляється вибірковий характер свідомості дитини. Вони допомагають їй відрізнити «добре і зле», «приємне і неприємне», «красиве і погане», відіграють важливу роль в організації та закріпленні поведінки, впливають на сприймання подій, вчинків, людей, формування унікальних рис особистості.

Життєво-компетентна дитина для здійснення взаємодії з іншими людьми мусить розпізнати емоційний стан, настрій іншої людини, виражати власні емоції так, щоб вони були зрозумілими і викликали її реакцію, яку очікує дитина, іншими словами, знаходити з людьми спільну емоційну мову.

Розвиток емоційної сфери дитини дошкільного віку є важливою складовою виховання, що передбачає розвиток у дитини певного емоційного ставлення до навколишнього світу, зокрема до цінностей, норм та ідеалів суспільства.

Фізичний і розумовий розвиток дитини може звестися нанівець, якщо в неї слабі почуття, якщо вона байдужа, глуха, навіть тупа емоційно. Така істота зростає немовби емоційно сліпою, нечутливою до себе та інших, такою, що не вміє захоплюватись, переживати повноту почуттів. Нерозвиненість почуттєвої сфери, емоційної сприйнятливості та чуйності продукують соціальну байдужість, інертність, глухоту щодо інших.

Емоційно нерозвинена дитина характеризується дефектом особистісного зростання, вона не вміє співчувати, позбавлена могутнього джерела духовного життя, зосереджена на собі та своїх проблемах. Це великий недолік, який потребує виховної та корекційної роботи.

Емоційний світ дитини починає формуватися з перших днів життя і продовжується формуватися разом із становленням особистості, набуваючи широкої гами проявів позитивних та негативних переживань і станів (усього 28 емоцій за свідченням дослідників) та залишається важливим педагогічним завданням, у певній мірі навіть важливішим ніж виховання розуму та прищеплення дитині різних навичок та вмінь.

Програма окреслює ряд завдань емоційного розвитку, які реалізуються у різних сферах життєдіяльності.

Важливим показником емоційно-соціального розвитку дошкільника, його повноцінного особистісного зростання є домірність переживань реальним життєвим подіям та ситуаціям. Завдання педагогів – окультурити соціальні почуття як щодо їх активного прояву, так і вміння стримувати імпульсивні поривання. Педагогічні зусилля мають спрямовуватися на ознайомлення дітей дошкільного віку з абеткою людських емоцій, розвиток культури виявлення почуттів, адекватної реакції на життєві події.

Необхідно організувати роботу у трьох напрямках розвитку емоційної сфери, що зумовлюють гармонійне особистісне зростання дитини дошкільного віку :

• розвиток уміння розпізнавати основні емоції за характерними зовнішніми ознаками (від загального до тонко диференційованого сприймання і визначення емоційних станів, переживань як своїх, так і інших людей);

• освоєння, розширення та збагачення репертуару соціальних форм вияву своїх почуттів, що свідчить про поступовий розвиток соціальних емоцій;

• освоєння елементарних форм вербалізації власних переживань, опису свого настрою, стану, аналізу чинників, що їх викликали.

Для педагога важливо наповнювати життя дитини у дошкільному закладі психологічними ситуаціями, цілеспрямовано створювати умови, ситуації, в яких знання дитини про моральні (або інші) норми емоційно проживаються. Діти отримують необхідну інформацію та досвід проживання емоцій для того, щоб створити свій власний «емоційний фонд», з допомогою якого зможуть орієнтуватися у власних почуттях та почуттях оточуючих, розуміти поділ емоційних проявів на негативні та позитивні, їх відмінність, вчитимуться розпізнавати різницю між почуттями та вчинками, приходити до розуміння того, що немає поганих почуттів, а є погані вчинки.

Організація спеціальних занять по ознайомленню дошкільнят з емоційною сферою передбачає розподіл групи на підгрупи, при цьому бажано, щоб склад підгруп не був постійно сталим, оскільки діти матимуть більш широкі і різноманітні можливості взаємодії між собою. Необхідною умовою ефективного проведення таких занять є добровільна участь в них дітей. Протягом занять не слід оцінювати дітей та домагатися єдино правильного рішення чи відповіді. Діти легко переймаються чужими емоціями, тому зацікавленість їх заняттями є прямо пропорційною ступеню захопленості дорослого. Радість та задоволення від налаштовування дитини на кожне заняття та в ході його проведення визначає розвиваючий ефект такого роду занять.

Необхідно пам'ятати про те, що заняття не мають втомлювати, тому слід оперативно реагувати на стан кожної дитини та групу в цілому, щоб вчасно завершити заняття. При цьому кожне заняття має завершитися чимось радісним, позитивним, веселим (особливо, коли заняття було присвячено аналізу негативних емоцій, страхам чи суму).

Завдяки цілеспрямованій роботі з розвитку емоційної сфери старших дошкільників, діти переживають емоційні стани, вербалізують свої переживання, знайомляться з досвідом однолітків, а також з культурною спадщиною людства (літературою, живописом, музикою). Внаслідок розширюється коло емоцій, зрозумілих дитині, діти стають здатними до більш глибокого розуміння себе та інших людей, в них частіше спостерігаються емфатичні прояви по відношенню до оточуючого.

Сучасна методика дошкільної освіти має широкий спектр засобів для побудови розвивальної взаємодії вихователя з дитиною щодо ознайомлення з емоційною сферою людини та її розвитку.

До прикладу:

• сенсорні ігри та вправи;

• емоційно-експресивні ігри та вправи;

• ігрові вправи-етюди на розвиток моторики обличчя;

• вправи-пантоміми на розвиток виразності жестів;

• програвання рольових ситуацій;

• робота з піктограмами та картинками;

• вправи на розвиток емоційного словника та виразності мовлення;

• вправи на вміння помічати настрій іншої людини;

• малювання емоцій;

• вправи-завдання на встановлення причин прояву емоцій;

• психогімнастичні етюди;

• використання дитячої літератури;

• етюди за змістом казок;

• вікторини за змістом казок;

• використання музичних творів;

• робота з ілюстраціями.