Головна стратегічна мета Програми:

гармонійний, цілісний розвиток особистості, створення сприятливих умов для реалізації кожною дитиною свого природного потенціалу

Основні завдання Програми

Розвинути у дошкільника:

• базові якості (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність);

• різні форми активності (фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну, пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну);

• оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри, предметно-практичної діяльності, спілкування);

• душевне життя (власне та інших людей).

Програма зорієнтована не на кон’юнктуру сьогодення, не на суб’єктивні інтереси дорослих, а на об’єктивні закономірності психічного розвитку дитини на кожному етапі дошкільного дитинства, на потреби та пріоритети зростаючої особистості.

Отже, головною засадою організації навчально-виховного процесу є врахування того особливого, що притаманне саме сучасному дошкільникові, і типового, характерного для дитини цього віку не залежно від історичного контексту.

Програма актуалізує проблему формування у дитини елементарної форми світосприйняття — реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації набутих знань і управління своєю діяльністю.

Провідні наукові ідеї Програми

Нова Базова програма базується на принципово нових концептуальних положеннях та ідеях, враховує результати сучасних психолого-педагогічних наукових досліджень у дошкільній галузі, загальні тенденції щодо розвитку та компетентності дитини дошкільного віку.

1. Ідея самоцінності дошкільного дитинства, його особливого

значення у становленні особистості.

У Базовій програмі підкреслено самоцінність та специфічність дошкільного дитинства, його особливу роль у житті людини. Дошкільне дитинство – особливий період людського життя, названий науковцями «періодом первинного фактичного становлення особистості». Саме в перших шість (сім) років виникає дитячий обрис світогляду, складається перша цілісна картина світу, закладається базис особистісної культури, з’являються внутрішні етичні інстанції (зачатки почуття совісті), формується довільна поведінка. Дитина усвідомлює свою статеву належність та пов‘язані з нею стандарти рольової поведінки; з’являється уявлення про себе в часі; вона диференціює права та обов‘язки, починає оперувати більш-менш реалістичною самооцінкою.

Кожен педагог має глибоко усвідомлювати: дитина, в якої лишилися не реалізованими можливості, створені дошкільним дитинством, може згодом досягти високого рівня розвитку в тій чи іншій освітній галузі, проте різнобічним її розвиток уже не буде.

2. Ідея ампліфікації

Ідея ампліфікації, яку висунув В.О.Запорожець, передбачає оптимальне використання дорослими можливостей кожного вікового етапу для повноцінного особистісного розвитку дошкільника на противагу відомій теорії акселерації, штучного прискорення процесу дорослішання дитини, небезпечного для її здоров’я. Вона зміщує акценти з проблеми підготовки дитини до майбутнього шкільного життя на проблему забезпечення змістовного сьогодення.