Креативний розвиток

У сучасному дошкільному закладі багато уваги приділяємо розвитку дитячої творчості, як особливому виду активності, перетворювальному процесу в результаті якого отримуємо продукт дитячої діяльності, значущий не тільки для дитини, а для тих, хто оцінює його діяльність у цьому особистісному процесі. Проявляючи творчість, оперуючи творчими діями, діти створюють художні образи і ми вважаємо це їх творчими досягненнями.

Настав час розглянути категорію, яка характеризує здатність особистості до такого процесу. Саме цю, загальну здібність дитини, здатність до творчості, науковий керівник колективу авторів Базової програми Олена Кононко, називає креативністю і визначає її як одну з базових якостей особистості. То є “комплекс інтелектуальних та особистісних особливостей, який сприяє становленню і прояву творчості.” {К}

Креативна ліня розвитку була відсутня у попередніх програмах, проте, за визначенням О.Кононко, вона вкрай необхідна, щоби внести до планів педагогічної діяльності напрям пов'язаний з розвитком креативності дошкільників, розширити коло застосування педагогами поняття «творча активність», створити у дошкільному закладі умови сприятливі для розвитку креативності дошкільника.

Реалізуючи завдання креативного розвитку за Базовою програмою «Я у Світі» вихователю необхідно побудувати взаємовідносини з дітьми на демократичній основі, створити нерегламентоване розвивальне середовище, розширити соціальне середовище шляхом спілкування з творчими особистостями та дати можливість співпрацювати з ними, помічати прояви творчого задуму та всіляко заохочувати вихованців до його реалізації.

На допомогу педагогам подаємо педагогічні принципи формування креативності, прийоми урізноманітнення та приклади завдань творчого характеру, розроблені О. Кононко.

Педагогічні принципи формування креативності:

• уникати чіткого формулювання проблеми, творчого завдання;

• обговорювати з дітьми не саме творче завдання, а аналізувати деякі загальні моменти, які вводять їх у проблему, уточнюють її сенс;

• пропонувати вихованцям не зупинятися на досягнутому, висувати нові ідеї, навіть якщо їм здається, що завдання розв'язане;

• якщо дитині не вдається розв'язати творче завдан­ня, розбити його на підпроблеми;

• спонукати дітей частіше вдаватися до аналогій;

• бути тактовним, винахідливим;

• стимулювати творчу уяву, прояви дотепності, фантазії;

• вдосконалювати своє вміння ставити запитання, робити часткові підказки, вносити уточнення, роз'яснення, вставляти репліки, які спонукають до пошуку;

• то звужувати, то розширювати поле пошуку дити­ною розв'язання творчого завдання;

• зважено аналізувати й відбирати найбільш оригі­нальні дитячі ідеї;

• учити дітей не обмежуватися найбільш очевидним способом розв'язання завдання;

• пропонувати їм нові напрями в пошуку рішення;

• пропонувати вихованцям аналізувати предмет ува­ги щоразу з несподіваної точки зору;

• навчати проговорювати в процесі розв'язання твор­чого завдання ідеї, які виникли спонтанно;

• використовувати запитання, що сприяють концент­рації уваги дітей (Хто? Що? Для чого ти це робиш? Що ти хочеш зробити зараз? Як ти збираєшся дія­ти? Чому? Навіщо?) — комбінування запитань дає велику кількість інформації;

• спонукати вихованців знаходити у творчому завдан­ні суперечності, обходити перешкоди, діяти у не­звичній манері, використовувати знайоме по-но­вому— щось послабити чи посилити;

• заохочувати дошколят висловлювати якомога біль­ше думок з приводу однієї ситуації (події, люди­ни);

• виділяти в них типове і особливе, переваги чи недоліки, позитивне-негативне-цікаве-незвичне; час від часу пропонувати дітям уявити (зобразити) щось у вигляді елементарної схеми.

Прийоми урізноманітнення завдань творчого характеру:

• об'єднати — подрібнити (речі, явища);

• дібрати синоніми-антоніми (схоже-відмінне);

• запропонувати нові варіанти використання речей; винайти нові способи досягнення мети; внести зміни в зроблене;

• змінити речі за кольо­ром, розміром, матеріалом, формою;

• висунути якомога більше ідей для розв'язання конк­ретної проблеми;

• використати фантазію, жарти, каламбури; вдатися до дискусії;

• дібрати аргументи, докази;

• провести нескладне дослідження (порівняй, скла­ди оповідання, практично застосуй...);

• використа­ти збільшувальне скло, мікроскоп тощо; самостійно обрати тему, зміст, форму, ролі, з влас­ної ініціативи зібрати інформацію, проаналізувати й оцінити її;

• помінятися з однолітками ігровими ролями, спро­бувати зіграти кілька несхожих ролей; уявити (ліс, море...), відчути смак (незвичної їжі...); "прорецензувати" (свою, товариша, дорослого) роботу;

• поставити якомога більше запитань;

• оживити слово (намалювати словесний портрет);

• полагодити зламані речі, іграшки, відремонтувати книжки, дати речам нове життя;

• намалювати поняття (краса, віра, правда, свобода, життя...);

• уявити себе об'єктом природи, предметом;

• уявно перетворити людину на будь-який об'єкт;

• розповісти про улюблену тварину, рослину, гру, заняття, страву;

• уявити себе чарівником (використати "чарівну" паличку);

• завершити розпочаті речення;

• розповісти про свої найприємніші–найнеприємніші враження;

• збільшити-зменшити когось-щось;

• додати фантастичні властивості комусь-чомусь;

• змінити зовнішність;

• придумати нового звіра, рос­лину, прилад тощо;

• продовжити життя літературного персонажа;

• змінити звичні взаємини між персонажами казки (наприклад, створити парадоксальний образ лева-боягуза);

• вживати метафори, переносити властивості одно­го предмета (явища) на інші: м'який характер, щоки палають, позеленіти від злості, сталеві м'язи, брон­зове тіло;

• придумати нову назву відомій картині, казці, оповіданню, віршу;

• створити фантастичну тварину поєднанням несумісного — голови однієї тварини з тулубом іншої, хвостом — третьої;

• уявити, що б сталося, як би прискорився (уповільнився) час; як би це

позначилося на житті, порах року, заняттях, відпочинку тощо;

• придумати нове свято, конкурс, гру;

• матеріалізувати свої думки, почуття, мрії; думки, почуття, мрії персонажів відомих казок, мульт­фільмів;

• зібрати додаткову інформацію (про події, людей, героїв); знайти в ній головне і другорядне; переві­рити її достовірність, точність, надійність.