Пізнавальний розвиток

У Базовій програмі розвитку дошкільника «Я у Світі» завдання пізнавального розвитку, як однієї з основних ліній, поділені на дві групи: загально-пізнавальні та завдання логіко-математичного характеру. Крім того, характеризуючи вікові можливості, автори подають їх за сферами життєдіяльності. То є уявлення про природне довкілля, предметне середовище, життя людей і самого себе.

«Такий підхід не означає применшення ролі цього особистісного напряму дошкільника, а має на меті збереження науково-обгрунтованої схеми систематизації змісту дошкільної освіти». [11]

Сучасний зміст екологічного виховання, як складової пізнавального розвитку визначає Зоя Плохій.

«Вагоміше місце у змісті екологічних знань набувають знання із соціальної екології, які різнобічно висвітлю­ють проблеми системи "людина - суспільство - природа", допомагають усвідомити своє місце у природі. У сферу предметного поля екології останнім часом правомірно залучено людину як об'єкт дослідження. Здоров'я лю­дини — складне міжгалузеве наукове поняття, що відоб­ражає стан і характер взаємодії особистості з її внутріш­нім та зовнішнім середовищем, тобто має тісний зв'язок з екологією. Життєвий простір людини також включений у певну екосистему, її діяльність зумовлює антропоген­не навантаження на природне довкілля, що має свої якісні й кількісні характеристики. Фізіологічні потреби організму людини визначають певні межі й певні вимоги до середовища існування. Таким чином, людина постає як біологічний вид і як екологічний чинник. Вивчати зв'язки людини з природою потрібно не тільки для того, щоб знати, які природні чинники необхідні для життя людини, суспільства, а й для того, щоб розу­міти вплив людини на природу. Сучасна екологічна ситуація — яскраве свідчення того, що людина не може відмежуватися від природи і жити лише в соціокультурному середовищі.

Відомий фахівець з екологічної освіти О.М. Захлібний виділяє чотири взаємопов'язані компоненти екологічних знань: пізнавальний — головні ідеї про характер взаємодії природи і суспільства, про глобальні екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання; ціннісний— ціннісні орієнтації щодо суспільної та особистісної значущості природи; нормативний — основи моральних та правових норм природокористування, пра­вила поведінки у довкіллі; діяльнісний — види та спо­соби діяльності, спрямовані на формування практичних екологічних умінь.

Пізнавальні знання — це знання про факти, терміни, узагальнені уявлення, елементарні поняття. Вони дають дітям змогу орієнтуватися в природному довкіллі, розуміти єдність природи, взаємозалежність її об'єктів та явищ.

Оцінні знання характеризують норми ставлення до об'єктів та явищ, значення їх для природи і людини. Цей компонент знань важливий для формування ціннісного ставлення до природи.

Нормативні знання характеризуються тим, що допо­магають усвідомити правила поведінки в природі, діаг­ностувати дійсність, передбачати можливі наслідки дій людини у природі, розуміти, до чого призводить пору­шення екологічних процесів.

Прикладні (діяльнісні) знання використовуються у природоохоронній діяльності, дають можливість взаємо­діяти з об'єктами природного довкілля.

Задля забезпечення неперервності освітнього про­цесу всі чотири компоненти екологічних знань мають бути включені і в дошкільну ланку освіти.» [9]

Завдання логіко-математичного змісту Базової програми розвитку дошкільника «Я у Світі» характеризує Валентина Старченко. Якщо у попередніх програмах перевага надавалася засвоєнню дітьми елементарних математичних знань. То характерною відмінністю Базової програми, як визначає В. Старченко, є те, що в ній закладено «програму життя, а не програму знань». Адже, «важлива не стільки наявність логіко-математичних знань, скільки здатність використовувати їх у різних життєвих ситуаціях, розсудливо поводитися, проявляти високу пізнавальну активність, кмітливість, гнучкість мислення, самостійність суджень, тобто поводитися компетентно, відповідно до своїх вікових можливостей, індивідуального та життєвого досвіду». [11]

Автор зазначає, що система фронтальних занять, яка роками була єдиною формою реалізації логіко-математичного змісту, має бути переглянута з огляду на те, що Базовий компонент дошкільної освіти в Україні розглядає заняття, як тільки одну із можливих форм організації життєдіяльності і не визнає її основною.

За визначенням В.Старченко «педагоги дошкільних навчальних закладів мають вийти на ширший життєвий простір, узявши за основу компетентнісну парадигму виховного процесу. У центрі уваги вихователя мають бути: процес життєдіяльності дошкільника, стиль поведінки, діяльності та продуктивність його життя в цілому.

Логіко-математичні завдання, визначені Базовою програмою, орієнтовані, насамперед, на забезпечення розвитку пізнавальних здібностей, уміння розміркову­вати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити прості умовиводи, використовуючи елементарні логічні прийоми. Ефективність виховного процесу з формування логіко-математичної компетентності оцінюється за якісними змінами в пізнавальній ді­яльності дитини. Бо головним є не обсяг набутих дитиною математичних знань, а поєднан­ня їх з особистісними якостями, та з умінням трансформувати їх у практичну діяльність.

Завдання дорослого полягає у створенні таких умов, де б дитина зай­мала позицію активного су­б'єкта діяльності. Йдеться не тільки про послідовний процес пізнання від простого до склад­ного, від близького— до більш далекого, а й про створення си­туацій, які б стимулювали пізна­вально-пошукову та дослідниць­ку діяльність дітей, розвивали вміння розмірковувати, з'ясовува­ти суперечності, висловлювати передбачення, формулювати рішення, відстоювати свої твер­дження. Саме на таку особливість виховного процесу вказував сво­го часу В. Сухомлинський. "Не обрушуйте на дитину лавину знань, не прагніть розповісти про предмет вивчення все, що ви знаєте, — під лавиною знань можуть бути поховані допитли­вість і любов до знань. Умійте відкрити перед дитиною в нав­колишньому світі щось одне так, щоб шматочок життя заграв усіма кольорами веселки. Залишайте завжди щось недомовлене, щоб дитині захотілося ще й ще раз повернутися до того, про що вона дізналася", — писав він.

Навчально-виховна робота з логіко-математичної діяльності спирається на мисленнєву діяльність, яка передбачає розвиток таких умінь:

• аналізувати, синтезувати, порівнювати;

• узагальнювати, абстрагувати;

• систематизувати, серіювати, класифікувати, знахо­дити принципи закономірності, відшукувати логіч­ні співвідношення між числами та предметами.

Наявність цих умінь є передумовою появи в дітей пер­ших спроб обґрунтовувати свої думки, доводити їх іс­тинність та сприяти розвитку важливої базової якості особистості дошкільника, як розсудливість, уміння розмірковувати. У свою чергу, математичні символи й поняття допомагають дитині пізнавати навколишній світ. Математика для малюків — не тільки світ цифр і чисел. Це особливий світ пізнання і гармонії, який існує об'єк­тивно. І хоча математичні знання формуються на певно­му матеріалі, ми не ототожнюємо їх із предметним сві­том. Адже число 5 може вказувати на кількість пелюсток у квітки, кількість пальців на руці, вартість проїзного квит­ка чи на вік дитини. Ці знаки й символи мають стати для дитини одним із шляхів пізнання навколишнього світу.

У формуванні логіко-математичної компетентнос­ті застосування особистісно орієнтованої моделі осві­ти є особливо принциповим. Забезпечення цього про­цесу великою мірою залежить від позиції дорослого та створення ним доброзичливої атмосфери. Навчаль­но-дисциплінарна модель, основні девізи якої "Роби, як я!", "Дій за зразком", не дає бажаного результату. Покірлива слухняність, побоювання дитини зроби­ти помилку виключають можливість розмірковува­ти, доводити й відстоювати свою думку. За особис­тісно орієнтованого підходу в дітей, навпаки, формуються такі якості, як адекватна реакція на власні помилки; упевненість у своїх інтелектуальних силах; готовність спільно розв'язувати проблеми, толерантність тощо.

Базова програма розвит­ку дитини дошкільного віку "Я у Світі" передбачає створення таких умов для формування ло­гіко-математичної компетент­ності, за яких дорослий може допомогти дитині розкрити свій потенціал, навчити її самостій­но пізнавати світ. При цьому важливий не стільки кінцевий результат діяльності дошкіль­ника, скільки сам процес його досягнення. Розумне дозування участі до­рослого в логіко-математичній діяльності дитини та перева­жання опосередкованого впли­ву над безпосереднім — запо­рука не тільки формування логіко-математичної компе­тентності дошкільника, а й ви­ховання в нього почуття власної гідності та незалежності, зростання впевненості у своїх силах».[11]