4. Запитання для самоперевірки
1. Для чого призначені опорні призми на дні банок акумуляторної батареї?
2. Які переваги мають загальні кришки в акумуляторних батареях?
3. Які різновиди пробок і їхнє призначення?
4. Яке призначення активної маси?
5. Чим пояснити відсутність необхідності в частому контролі рівня електроліту і додавання дистильованої води, у акумуляторних батарея , що не обслуговуються і мало обслуговуються?
6. Які фактори визначають ЕРС, внутрішній опір і напруга акумуляторної батареї?
7. Який склад активної, маси в зарядженому і вирядженому акумуляторі?
8. Чому кількість позитивних пластин у напівблоку менше негативних?
9. Що таке номінальна ємність акумулятора?
10. Які фактори і як вони впливають на величину ємності акумуляторної батареї?
11. Які хімічні процеси відбуваються під час розряджання та заряджання
акумулятора?
Список використаних джерел
Сажко В. А. Електрообладнання автомобілів: Підручник. – К. : Каравела, 2009. – 400 с.
Соснин Д. А. Автотроника. Электрооборудование и системы бортовой автоматики современных легковых автомобилей: Учебное пособие. М.: СОЛОН-Р, 2001,272 с.
Под ред.. М. Н. Фесенко и др. Теория, конструкція и расчет автотракторного электрооборудования. Учебник для машиностроительных техникумов по специальности "Автотракторное электрооборудование". – М. Машиностроение, 1979. – 344 с., ил.
Практична робота № 2
Тема: Вивчення будови генератора постійного струму.
Мета: Засвоїти будову генератора постійного струму, принцип дії.
Обладнання: 1. Генератор постійного струму.
Порядок виконання роботи
1. Позааудиторна підготовка до практичної роботи:
1.1 використовуючи конспекти лекцій, підручники і навчальні посібники, методичні вказівки, а також доступний довідковий матеріал:
ознайомитись з будовою генератора постійного струму;
накреслити схему;
підготувати необхідний матеріал для виконання роботи;
ознайомитись з навчальною літературою:
Под ред.. М. Н. Фесенко и др. Теория, конструкція и расчет автотракторного электрооборудования. Учебник для машиностроительных техникумов по специальности "Автотракторное электрооборудование". – М. Машиностроение, 1979. – 344 с., ил. (с. 12-48)
1.2 у процесі попередньої підготовки до роботі в лабораторії знайти відповіді на контрольні питання методичних вказівок.
2. Робота в лабораторії:
2.1 Інструктаж з правил техніки безпеки при роботі з приладами.
2.2 Ознайомлення з будовою генератора постійного струму.
2.3 Самостійне вивчення будови та принципу роботи генератора постійного струму.
2.4 Оформлення та складання звіту про виконану роботу.
Методичний матеріал до практичної роботи
Принцип дії генераторів постійного струму відомий з курсу електричних машин. Властивості електричних машин, у тому числі і генераторів постійного струму, оцінюють характеристиками.
Автотракторні генератори на відміну від генераторів загальнопромислового застосування (ЗЗ) працюють при змінній частоті обертання з регуляторами напруги, що підтримують постійну напругу, т. б. при змінному магнітному полі. Для виявлення впливу частоти обертання на характеристики генератора зазвичай розглядають сімейство характеристик при різних частотах обертання якоря.
Всі автотракторної генератори постійного струму з самозбудженням, т.б. збудження генератора здійснюється за рахунок енергії самого генератора.
Самозбудження генератора можливо якщо:
генератор має залишковий магнітний потік;
напрямок залишкового магнітного потоку збігається з напрямком потоку, створюваного струмом збудження;
опір кола збудження менше критичного. Зазвичай в генераторах постійного струму залишковий магнітний потік становить 2-3% номінального.
Конструкцію автомобільного генератора постійного струму розглянемо на прикладі генератора Г 130.
Генератор Г 130 (рис. 1) двополюсний потужністю 350 Вт з паралельним збудженням. Основними вузлами генератора є статор, ротор (якір), кришка з боку приводу (передня кришка), кришка з боку колектора (задня кришка), шків-вентилятор.
Статор складається з корпусу і двох полюсів з обмотками збудження.
Корпус 1 генератора виготовляють методом штампування з смуговий маловуглецевої сталі Ст10 На внутрішній поверхні корпусу закріплені полюса, на які встановлюють (надягають) котушки обмотки збудження 4. Полюса вирубують зі сталі 20 спеціального профілю. Форма сердечника полюсів прямокутна або кругла.
В даний час виготовляють сердечники полюсів круглими. На круглий сердечник зручніше встановлювати котушки обмотки збудження. Витрата міді в порівнянні з виготовленням прямокутних полюсів скорочується на 25%.
К
отушки
збудження з'єднані послідовно.
Зовні
вони обплетені бавовняної стрічкою,
просоченої ізоляційним лаком, що підвищує
електричну міцність котушок до корпусу.
Один висновок обмотки збудження з'єднаний
з виводом шунта, утворюючим клему Ш
генератора, а інший з щіткотримачем
щітки 24, сполученим з масою генератора.
Рис. 1 Автомобільний генератор Г 130:
1 – корпус; 2 – обмотка якоря; 3 – вал якоря; 4 – обмотка збудження; 5 – пакет якоря; 6 – кришка збоку привода; 7 – вентилятор; 8 – шків; 9 – підшипник; 10,11 – шайби сальника; 12 – ущільнення фетрове; 13 – стяжний гвинт; 14 – колектор; 15 – кришка з боку колектора; 16 – підшипник; 17 – клема якоря; 18, 24 – щітка; 19 – щітко- утримувач, ізольований від кришки; 20 – з’єднувальний провід; 21 – стяжний гвинт; 22 – захисна стрічка; 23 – щіткоутримівач не ізольований від кришки; 25 – клема шунта.
Корпус і сердечники полюсів володіють залишковим магнетизмом, необхідним для самозбудження генератора.
Статор є індуктором генератора постійного струму.
Ротор складається з обмотки 2 якоря, вала 3, пакету 5 якоря, колектора 14. На вал насаджені пакет якоря і колектор. Різниця діаметрів окремих ступенів вала мінімальна. Вал виготовляють з циліндричних прутків прокатної сталі 45.
Пакет являє собою циліндр, набраний з штампованих пластин електротехнічної сталі 1211 товщиною 0,5-1 мм з рівномірно розташованими по окружності 20 пазами. Для підвищення жорсткості пакету крайні пластини мають велику товщину (1,5-2,0 мм). Перед напресування на вал пластини в пакеті орієнтують таким чином, що на поверхні сердечника утворюються поздовжні пази.
Для запобігання замикання обмотки якоря на пакет в пази до розміщення обмотки закладають ізоляцію (пазові гільзи з електрокартону), а з торців пакета встановлюють ізоляційні пластини.
Колектор служить для перетворення змінного струму, індукованого в обмотці якоря, в постійний і відводу його за допомогою щіток в зовнішнє коло. Колектор складається з мідних пластин (40 шт.), які ізольовані одна від одної міканітовимі пластинами, а від валу - міканітовою або пресшпановою (різновид ізоляційного картону) трубкою. Кріплення пластин в колекторі здійснюється заливкою пластин в пластмасу. Обмотка якоря - це барабанні двошарові петльові обмотки (крок обмотки по пазах 1-10, крок по колектору 1-2).
Велике число секцій в обмотці якоря (отже, і велике число пазів якоря) визначається необхідністю згладжування пульсації ЕРС і струму, а велике число витків в секції - необхідністю збільшення ЕРС, що наводиться в обмотці якоря.
До кожної пластині колектора припаяні кінці двох секцій обмотки якоря Усі секції з'єднані між собою на пластинах колектора послідовно.
Після розміщення обмотки в пазах якоря в пази сердечника встановлюють клини з ізоляційного матеріалу (дерево або папір). Обмотка в пазах закріплена за допомогою клинів. Це виключає можливі переміщення, які можуть статися під дією центробіжних сил при великих частотах обертання якоря. Крім того, для підвищення електричної міцності обмоток і жорсткості витків якір просочують ізоляційними лаками.
Корпус 1 генератора з двох сторін закритий кришками 15, 6, з вентиляційними вікнами для проходження потоку повітря, що охолоджує генератор. Кришки виконані з чавуну і кріпляться до корпусу і між собою за допомогою двох стяжних гвинтів 13. У кришках встановлені кулькові підшипники 9, 16. Для збереження мастила в підшипниках служать войлочні сальники і прокладки ущільнювачів.
Для кріплення генератора на двигуні і регулювання натягу приводного ременя заодно з кришками відлиті лапи (на кришці з боку приводу дві лапи, а на кришці з боку колектора одна).
На кришці з боку колектора встановлені щіткотримачі реактивного типу. Один щіткотримач 23 щітки 24 розташований безпосередньо на кришці, а другий щіткотримач 19 щітки 18 - на ізоляційної прокладці. Для ізоляції щеткотримача від кришки служать ізоляційні втулки і шайби. Щіткотримач 19 з'єднаний приводом 20 з клемою 17 якоря.
У реактивному щіткотримачі (рис. 2) щітка встановлена не по радіусу колектора, а повернута проти напрямку його обертання на кут 26-28 ° і притиснута пружиною до направляючої стінці щіткотримача і колектора.
Рис. 2. Реактивний щіткотримач генератора
Корпус 1 щіткотримачя має три стінки (передню і дві бічні), четвертою стінкою служить упор 5. Обойма виконана заодно з основою, за яку щіткотримач кріпиться до кришки. В обойму встановлена щітка 2. Наявність зазору 0,5-0,7 мм між щіткою і упором запобігає її зависання. Тиск від пружини 4 через важіль 3 передається на щітку (один кінець пружини упирається в важіль, інший - у виступ основи).
При обертанні якоря виникає сила тертя, яка діє на щітку з боку колектора 6 і сприяє зниженню тиску щітки на передню стінку щеткодержателя. Тому тертя щітки в щіткотримачі зменшується, і щітка, слідуючи за нерівностями колектора, не відривається від нього навіть при великій частоті обертання якоря. В результаті різко знижується вібрація щітки, іскріння під щіткою стає незначним, підвищується довговічність щітки і колектора. В генераторах застосовують електрографітові щітки.
Після установки щіток вікна для їх монтажу та огляду закривають захисною стрічкою 22 (див. рис. 1).
Привід генератора здійснюється через ремінну передачу від колінчастого вала двигуна. На кінці вала на шпонці закріплений одноструменевий шків 8 з вентилятором 7, що обумовлює застосування ременя клиноподібної форми. Для охолодження генератора служить вентилятор 7 центробіжої дії. Лопасті вентилятора і шків відлили з чавуну.
На корпусі 1 генератора розташовані два вивідних болта: болт 17 (клема «Я») і болт 25 (клема «Ш»), а також «масовий» гвинт «М», до якого приєднаний провід від реле-регулятора.
3. Зміст звіту
1. Назва роботи.
2. Мета роботи.
3. Перелік приладів і обладнання.
4. Рисунок 1.
5. Рисунок 2.
6. Висновок.