1) Основні напрямки скульптури Стародавньої Греції

Архаїка

До цього періоду відносяться скульптури, створені в період з 7 століття до нашої ери до початку 5 століття до нашої ери. Епоха подарувала нам фігури оголених воїнів-юнаків (куроси), а також безліч жіночих фігур в одязі (кори). Для архаїчнихскульптур характерна деяка схематичність, непропорційність. З іншого боку, кожна робота скульптора притягальна своєю простотою і стриманою емоційністю. Для фігур цієї епохи характерна напівпосмішка, що надає роботам деяку загадковість і глибину.

Класика

Скульптури саме цієї епохи більшість асоціює з античним пластичним мистецтвом. В епоху класики були створені такі відомі скульптури, як Афіна Парфенос, Зевс Олімпійський, Дискобол, Доріфор і багато інших. Історія зберегла для нащадків імена видатних скульпторів епохи: Поліклет, Фідій, Мирон, Скопас, Пракситель і багато інших.Шедеври класичної Греції відрізняються гармонією, ідеальними пропорціями (що говорить про відмінні знаннях анатомії людини), а також внутрішнім змістом і динамікою.

Еллінізм

Пізня грецька античність характеризується сильним східним впливом на все мистецтво в цілому і на скульптуру зокрема. З'являються складні ракурси, вишукані драпірування, численні деталі. В спокій і величність класики проникає східна емоційність і темперамент. Афродіта Кіренська, що прикрашає римський музей Терм, сповнена чуттєвості, навіть деякого кокетства.

2) Дівізіонізм. Творчість Ж.Сьора.Дівізіонізм (фр. Divisionnisme , від deviser - ділити ) - мальовничий метод, заснований на цілеспрямованому розкладанні складного колірного тону на спектрально чисті кольори, які точками різної конфігурації наносяться на полотно, а потім при сприйнятті картини глядачем з певного положення оптично зливалися в потрібний художнику колір в сітківці ока.

Дівізіонізм протиставив безладності і хаотичності мазків імпресіоністів чітку систему обчислення і накладення точок , що робило роботу художника дуже складною і трудомісткою , а спосіб письма строгим і сухим, але в теж час привів до ефекту створення більш інтенсивних кольорів , тонів і світла в живописіЖорж-П'єр Сера (фр. Georges-Pierre Seurat; 2 грудня 1859 — 29 березня 1891) — відомий французький художник-неоімпресіоніст, засновник течії дивізіонізму і пуантилізму, творець пуантилістської манери малювання.Після того, як Сера потрапив на виставку імпресіоністів, він залишає навчання у Школі витончених мистецтв. Жорж вирішує розробити власний мистецькій стиль. Він відкриває власну майстерню. Тут він багато працює. Одну з них — «Купання в Аньєрі» — він пропонує для виставки імпресіоністів. Але роботи не прийняли.Незабаром Жорж Сера знайомиться з Полем Сіньяком на зборах групи «Незалежних». Під час поїздки до моря Сера написав декілька морських видів, наносячи на холст дрібні крапки, не змішуючи кольорів. Це було народження пуатилізму. Водночас Жорж знаомиться з Камілем Піссарро, роботи якого суттєво вплинули на погляди молодого художника.1885 року Жорж Сера знайомиться з Мадлен Кноблох. 16 лютого 1890 у цивільному шлюбі у них народжується син П'єр-Жорж. У 1886 році на восьмій виставці імпресіоністів було представлено чимало картин Жоржа Сера та його послідовників-пуантилістів. Ці картини залишили різне враження як на глядачів, так і колег-художників. А Сера все більше намагається наблизити живопис до математичного рівняння. Він вважав, якщо є закон кольора, то можливо привести до гармонійного єднання усі лінії картини. Він пише «Парад», «Канкан». Але всі вони були негативно сприйняті критикою.

Останьою картиною Жоржа Сера став «Цирк». Його було виставлено на Сьомій виставці у Салоні «Незалежних», але знову глядачі проігнорували його работу.

Білет № 12