2) Загальна характеристика реалізму. Творчість Курбе

Народження реалізму в образотворчому мистецтві найчастіше пов'язують з творчістю французького художника Гюстава Курбе (1819–1877), який відкрив в 1855 році в Парижі своюперсональну виставку «Павільйон реалізму», хоча ще до нього в реалістичній манері працювали художники барбізонської школи (Теодор Руссо, Жан-Франсуа Мілле, Жюль Бретон). Курбе вважають і першим теоретиком реалізму, адже він у передмові до каталогу виставки обґрунтував програмові засади напряму. Розробку теоретичної бази продовжив Жюль Шанфльорі на сторінках журналу з промовистою назвою «Реалізм» (1856–1857).

В Італії реалістичний живопис був відомий під назвою веризму, в Росії — під іменем передвижництва.

У 1870-і роки розвиток реалізму призвів до появи натуралізму та певною мірою втратив свої позиції з появою імпресіонізму, неоромантизму та символізму.

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жюль Шанфльорі в 50-х роках XIX століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизм у і академізму.

На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.Передачі гострої характерності й пластичності форм Курбе приділяв особливу увагу. Він волів писати на тонированних полотнах, переходячи від темних до більше світлих тонів і пожвавлюючи найясніші місця різкими відблисками. «Я роблю в моїх картинах те, що сонце робить у природі»,- писав художник. Розширивши коло тем, Курбе прагнув зображувати все те, що він бачив на власні очі; людей всіх класів і станів. У картині «Майстерня художника» (1855, Париж, Лувр), цієї своєрідної «реальної алегорії», він представив свої моделі й ті, кого писав і кого збирався писати в майбутньому: своїх друзів Бодлера й Прудона, мисливця із собакою, торговця, священика, оголену модель і самого себе, що сидить за мольбертом. Відкрите зіткнення Курбе з офіційними колами відбулося в 1855 р., коли, відкинутий Салоном, він улаштував виставку своїх добутків у бараку, побудованому неподалік від Всесвітньої виставки

Популярність художника виходить далеко за межі Франції. У Бельгії й Німеччині художня молодь привітала його як учителя й вождя реалістичного напрямку вживописи.

Своє сприйняття миру у всій його реальності й відчутній конкретності форм Курбе передає в портретах, пейзажах і натюрмортах. У портрети він уводить елементи пейзажу або інтер'єра. Іноді його портрети здаються етюдами до жанрових картин

Білет № 5