1) Загальна хар-ка мистецтва Ренесансу.

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Сучасні дослідники виділяють п'ять періодів доби Відродження :

1. Протовідродження (Передвідродження) (2-а половина XIII століття — XIV століття);

2. Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття);

3. Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття);

4. Пізнє Відродження (середина XVI — 90-і роки XVI століття), співіснування з маньєризмом. В архітектурі — виникнення палладіанства;

5. Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північним і італійським маньєризмом.

За своєю основою Ренесанс — антифеодальний за спрямуванням (Лазарев В. Н., Ротенберг І.Е та інші), йому властивий гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміну). Його провісниками виступили поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками Відродження вважаються Франческо Петрарка (1304–1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313–1375), автор «Декамерону». В малярстві піонером була Флорентійська школа на чолі з Філліппо Брунеллескі (1377–1446), Донателло (1386–1466), Мазаччо (1401—бл.1428). Це період так званого «Раннього Відродження».

Новий поштовх для розвитку ідей гуманізму дає винахід друкарства у 15-му ст., яке дозволяє зробити літературні твори надбанням ширших верств. Починається період «Високого відродження». Творчість діячів цього періоду переповнена вірою в безмежні можливості людини, її волі і розуму, запереченням схоластики й аскетизму. Це епоха нових географічних відкриттів, розвитку науки, в архітектурі створення великої кількості світських будівель, у живописі відображення всього багатства дійсності новими художніми засобами, зображення людського тіла, у тому числі й оголеного. Видатними представниками цього періоду були Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Джорджоне, Тіціан (Італія), Альбрехт Дюрер, Ульріх фон Гуттен, Г.Гольбайн (Німеччина), Франсуа Рабле (Франція), Шекспір, Томас Мор (Англія), Мігель Сервантес, Лопе де Вега (Іспанія), Еразм Роттердамський, П. Рубенс, Х. Рембрандт (Нідерланди, Фландрія) та багато інших.

Найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука; небувалого розквіту досягло у ту пору образотворче мистецтво. Характерними ознаками культури Ренесансу були такі:

1. Світський, нецерковний характер культури Відродження, що було наслідком секуляризації (звільнення) сус­пільного життя загалом від католицького догматизму.

2. Відродження інтересу до античної культурної спадщини давньоримського зразка, яка була дещо призабута в ранньому середньовіччі чи її риси і стилістика частково використовувались в культурі пізнього середньовіччя.

3. Створення людської естетично-художньої спрямованості культури на противагу релігійній домінанті у культурі середніх віків.

4. Повернення у власне філософських дослідженнях до античної філософії і пов'язана з цим антисхоластична спря­мованість філософських вчень Відродження.

5. Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.

6. Переміщення людини, як основної цінності, у центр світу і в центр філософії, літератури, мистецтва та науки.

7. При посиленні реакції церкви — пошуки компромісу між гуманізмом та католицизмом, спроби примирити їх.

2) Сою́з ру́сских худо́жников (1903—1923) — творческое объединение художников России начала XX века. Было основано в Москве в 1903 году по инициативе Константина Юона, Абрама Архипова, Игоря Грабаря, Аркадия Рылова. В появлении Союза сыграл роль «Мир искусства»^[1].

В 2008 году был осуществлён выставочный проект «Союз русских художников. Новое время», объединивший российских художников, работающих в рамках реалистической живописи. В числе его участников члены Российской Академии художеств, народные художники СССР Валентин Сидоров, братья Алексей и Сергей Ткачёвы, Николай Колупаев, член-корреспондент Российской Академии художеств, заслуженный художник России Александр Клюев, народные художники России Сергей Гавриляченко, Михаил Изотов, Виталий Миронов, заслуженный художник России Николай Зайцев, Виктор Орлов, Иван Степанов, Валерий Страхов и другие, а также молодые художники — выпускники высших учебных художественных заведений страны. Творчество членов Союза отличает интерес в искусстве к национальным традициям и истории, русскому пейзажу.^{[источник не указан 372 дня]}

Білет № 29