1. Загальна характеристика мистецтва Стародавнього Риму

Хронологічні рамки мистецтва Стародавнього Риму охоплюють майже тисячоліття - від його зародження в кінці VI ст. до н.е. до кінця V ст. н.е. Початок давньоримського мистецтва відноситься до періоду республіки (кінець V - кінець І ст. До н.е.). Воно досягло розквіту в період утворення світової рабовласницької держави (кінець І ст. До н.е. - V ст. Н.е.Для практичних римлян мистецтво було одним із засобів розумної організації життя, звідси – провідне місце архітектури. В архітектурі римляни об'єднали етруську і грецьку традиції, східні елементи. Римляни урізноманітнили будівельні матеріали: використали дуже міцний з'єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон. Римські архітектори і будівельники досконало освоїли і дуже широко використали арочну конструкцію, її розвитком стали склепіння і купол.Архітектурне мистецтво Стародавнього Риму досягає вершини в перші два століття нашої ери. Потреби римського суспільства породили багато нових типів споруджень: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, колони, акведуки. Палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники отримали на римському грунті нове архітектурне рішення. Серед збережених пам'яток монументального зодчества періоду республіки найбільш відомі три круглих храму богині Вести, побудовані у ІІ-І ст. е. Стиль давньоримського живопису відображає грецький вплив, і зразками, що збереглися, є переважно фрески, які використовувалися для прикрашання стін та стелі заміських вілл, хоча у римській літературі є згадки про малюнки на дереві, слоновій кістці та інших матеріалах. Декілька зразків римського живопису було знайдено в Помпеях, і на основі цих зразків історики поділяють розвиток давньоримського живопису на 4 періоди. Первісний стиль практикувався з початку II ст. до н. е. до початку чи середини I ст. до н. е. Переважно то були імітації мармуру чи кам'яної кладки, хоча іноді зустрічалися зображення міфологічних персонажів. Другий стиль живопису почав розвиватися з початку I ст. до н. е., коли художники намагалися відобразити реалістичні тривимірні архітектурні деталі та ландшафти. Третій стиль розвинувся за правління Октавіана Августа і відмовився від реалізму попереднього стилю на користь звичайного орнаменту. Невеликі архітектурні види, пейзажі чи абстрактні візерунки розміщувалися по центру, з монохромним заднім планом. Четвертий стиль, який виник у І ст., зображував сцени з міфології, хоча малюнки архітектурних деталей чи абстрактні візерунки ще залишалися.Портретна скульптура у Давньому Римі використовувала як класичні, так і енергійні пропорції, з часом перетворившись на суміш реалізму та ідеалізму. За правління династій Антонінів та Северів, у скульптурах почали переважати пишніші волосся та бороди, що створювалося глибшим різьбленням і висвердлюванням. Вдалими були також рельєфні скульптури, які зображували перемоги римлян.

2) Творчість о.А.Іванова

Першу увагу критиків до своєї творчості Антон Іванов привернув у 1839 році, коли малюнки і більше двох десятків картин, написаних братами Чернецовими під час і після подорожі Волгою, були виставлені в Академії мистецтв.

Антон Іванов написав картину «Вигляд майстерні братів Чернецових під час подорожі їх по Волзі». Вона також експонувалася на виставці і звернула на себе увагу знавців живопису. Картина цінна, як літописний документ подорожі (це перше полотно художника, яке збереглося — нині знаходиться в Російському музеї в Санкт-Петербурзі). У 1839році Іванов також написав картини «Вид на Волзі у Жигулівських горах», «Рибальські судна відпливають із гавані», «Грім в Соковських горах на Волзі». Пізніше — «Вид села Вінновка на Волзі в Сімбірській губернії» (1840), «Переправа М.В. Гоголя через Дніпро» (1845), «Перевіз через Волгу в Симбірську» та «На Волзі» (обидві — у1846-му).

Крім російських пейзажів, Іванов також виконав численні замальовки видів Італії — «Вілла російських художників поблизу Неаполя» (1851), «З околиць Тіволі» (1851),«Дорога в Римі» (1854), «Гірська ущелина» (1862), велика картина «Російські пісенники в Римі» (1862, вона зберігається в Москві, в Третяковській галереї). Багато пейзажів Іванова переправлялися до Росії, де осідали в приватних колекціях.

Білет №16

1) Помпейский стиль - (от латинского Pompeji - город в Италии близ Неаполя) художній стиль архитектури, скульптури и особливо декоративних розписів, що збереглися в давньоримських містах Помпеі, Геркуланум и Стабії, що загнилу за кілька днів під товстим шаром попелу при виверження вулкана Везувій в 79 р. н.е.За характером помпейські розписи прийнято ділити на 4 групи, умовно званими стилями.1) Перший стиль – «інкрустаційний» або «структурний», поширений у ІІст. до н. е.. Імітує облицювання стін квадратами різнобарвного мармуру або яшми. Розписи першого типу конструктивні, підкреслюють архітектурну основу стіни, вони відповідають суворого лаконізму форм, властивих республіканської архітектурі. Переважала палітра теплих кольорів — жовтий, темно-червоний. Фарба наносилася на добре підготовлену штукатурку кількома шарами, до того ж кожен наступний був тонший, ніж попередній. У такій техніці було розписано знаменитий будинок Фавна.

2) З 80-х років І ст. до н. е. застосовувався другий стиль – «архітектурно-перспективний». Стіни залишалися гладкими і розчленовувалися мальовничо - ілюзорно сповненими колонами, пілястрами, карнизами, і портиками. Інтер'єр набував парадність завдяки тому, що між колонами часто розміщувалася велика багатофігурна композиція, реалістично відтворювала сюжети на міфологічні теми, з творів знаменитихгрецьких художників. Тяжіння до природи, притаманне римлянам, спонукало їх ілюзорно відтворювати на сценах за допомогою лінійної і повітряної перспектив пейзажі і тим самим як би розширити внутрішній простір приміщення. Яскравим зразком можуть бути фрески так званої Вілли містерій, що за композицією нагадують фрески в будинку Лівії на Палатині в Римі.

3)Третій стиль – «орнаментальний», характерний для епохи імперії (період правління Великого Августа), характеризується строгістю, витонченістю і почуттям міри. Врівноважені композиції, лінійний орнамент, на яскравому фоні, підкреслюють площину стіни. Іноді виділяється центральне поле стіни, де відтворюються картини якого-небудь зі стародавнього знатного майстра (будинок Лукреція Фронти-на).

4) Четвертий декоративний стиль – «фантастичний», «перспективно-орнаментальний» поширюється в середині І ст. н.е. Пишнотою і декоративністю просторово - архітектурного рішення, він продовжує традицію другу стилю. Разом з тим багатство орнаментальних мотивів нагадує розписи третього стилю. Фантастичні і динамічні перспективно налаштовані споруди створюють враження театральних декорацій, які відтворюють хитромудрі фасади палаців, садів, видніється через їхні вікна, або картинні галереї - копії знаменитих оригіналів, виконані у вільній мальовничій манері. Четвертий стиль дає уявлення про античних театральних декораціях. Особливості четвертого помпейського стилю, найвиразніше, мабуть, представленого фресками Зали морських потвор.Помпейські розписи відіграли важливу роль у подальшому розвитку декоративного мистецтва Західної Європи.