2) Засновники російського живопису Сєров та Врубель

В.Сєров рано перетворився на видатного художника. Пройшовши могутню художню школу у Рєпіна, доброго малювальника, Сєров вдосконалював мистецтво малювання усе життя. Він з тих, чиї малюнки дорівнюють картинам олійними фарбами і мають окрему мистецьку вартість.Пізніше він з віртуозною легкістю виконуватиме замови на театральні афіші, що стали новим словом в російському мистецтві, як новим словом в мистецтві Франції стали афіші Тулуз-Лотрека (1864 — 1901).Початок творчості

В класичній гімназії закінчив лише три класи і покинув її. Художнє навчання почав у 1878 році у Іллі Репіна, в родині якого і жив 2 роки. Рєпін брав з собою підлітка на відвідини в різні родини, в тому числі в палац мільйонера Мамонтова С. І. (1841 — 1918), відомого мецената і покровителя оперних співаків і художників. Відвідували Рєпін і Сєров і садибу Абрамцево, що належала родині Мамонтових. Молодь брала участь у домашніх виставах. Окрім вистав, Сєров малював. Саме в садибі Абрамцево він напише перші значні твори — «Дівчина, осяяна сонцем» та «Дівчина з персиками», 1887 р.

Мистецтво кінця XIX початку XX століть часто використовувало міфи, звертався до них і Врубель. Його художні образи-міфи не служать іронічного осмислення сучасності, для художника це швидше спосіб її романтизації, спроба визирнути з непривабливою життєвої прози в ім'я істинної, духовної сутності. Зіставлення себе з вічними прототипами було для Михайла Врубеля, може бути, засобом гармонізації психіки. Недарма його Гамлет, Фауст, Пророк і Демон наділені загальними зовнішніми рисами з художником.  Михайло Врубель був одержимий чином Демона. Той, як вимагаючи свого втілення, змушував повертатися до себе знову і знову, обирати все нові матеріали та художні техніки. Це був такий образ, який весь час був пов'язаний з Врубелем якимись містичними відносинами. Здавалося, що не Врубель пише Демона, а Демон приходить до художника в особливу, саму потрібну хвилину і закликає його до себе.  Як вже зазначалося вище, в перший раз Демон з'явився майстру ще в Києві, під час роботи М. Врубеля у Володимирському соборі. Христос і Демон - ось два образи, між якими металася душа художника. Христос - спокій і впевненість у непогрішності істини, Демон - сум'яття, протест, жага краси і безмежної свободи. Іхудожник обирає ... другого.

Білет № 13

1. Загальна характеристика етруського мистецтва

Перші пам'ятники культури етрусків відносяться до кінця IX-початку VIII ст. до н. е. Цикл розвитку етруської цивілізації завершується до II ст. до н. е. Рим перебував під її впливом до I ст. до н. е.

Мистецтво етрусків, які жили у першому тисячолітті до н. (кінець 8-1 стт. до н.е.) на території Апеннінського півострова, залишило значний слід в історії світової культури і сильно вплинуло на давньоримську мистецьку діяльність. Твори етруського мистецтва створювалося переважно в районі, обмеженій з півночі рікою Арно, а з півдня Тібром, але існували і значні художні майстерні в етруських поселеннях на північ і на південь від цих кордонів. Етруски відомі сучасному людству саме своїм мистецтвом, ніж якимись іншими формами діяльності.Освоєння різних видів образотворчого мистецтва у етрусків йшло тим самим шляхом, що і в інших народів. Відчуття пропорцій, ритмів, числових співввідносин знаходило відображення в архітектурі - про це свідчать етруські храми. гробниці, фортечні споруди. У монументальній та камерній скульптурі, які прикрашали храми, гробниці, саркофаги, поховальні урни, культові та побутові предмети - триніжники, дзеркала, браслети, фібули, кільця- отримало прояв відчуття пластичної форми. Етруські скульптори зверталися до портретних образів, знайомим їм був і рельєф різних видів. Відбиток етруських смаків зберегла кераміка своєрідних форм, прикрашена рельєфом та живописом. Етруський поховальний живопис дає найбільш повне уявлення про характер античного живопису першого тисячоліття до н.е.

Для етрусків не були характерними монументальні і громадянські памʼятники, які ми бачимо у грецьких містах. В етруській скульптурі нема статуй, які б набагато перевищували людський зріст, але часто зустрічаються скульптури божеств, героїв, воїнів, спеціально зменшені. На багатьох теракотових статуетках і рельєфах збереглися рештки фарб, часто використовувалася бронза або вапняк, золото і коштовне каміння.проявляли особливий інтерес до смерті і загробного світу. Тому етруське мистецтво значно було пов'язано з прикрасою гробниць, причому виходячи з концепції, що предмети в них повинні зберігати зв'язок з реальним життям. Саме для етруськів був характерним звичай спорудження монументальних підземних гробниць. Гробниця мала форму будинку, була подобою будинку або навіть самого людського тіла. За допомогою гробниці або урни померлий міг знову продовжити своє існування.

Оригінальні і своєрідні кришки поховальних етруських урн-каноп з глини. Це як правило фігурки жінок в довгому до пят одязі, з довгою косою за спиною, з піднятою правою рукою в "арійському" салюті, а ліву з браслетом на лікті притиснула догрудей, звернувши до неба широко розкриті очі. По краях урни розташовані скульптурки плакальщиків і голови грифів, які покликані оберігати від злих сил попіл померлих.

Крім того етруски споруджували саркофаги з фігурною кришкою. Знаменитим є терракотовий саркофаг с Черветері (Цере), із зображенням подружньої пари.Етруські майстри набули великої досконалості у зображенні рис людського обличчя та почуттів на ньому.Високим розвитком відзначалася етруська кераміка. Від тривалого випалювання кераміка набувала чорного кольору - звідси і назва її "буккеронеро" ("італ. "чорна земля"). Після випалювання вазу полірували гарячим каменем і прикрашали малюнками, рельєфами або ліпними фігурками.Живопис у етрусків був як фрескового характеру (тобто наносився на сиру штукатурку), так і з сухою основою. Серед фарб використовувалися переважно теплі - коричневі, червоні, жовті, а рідко використовувалися холодні - сині, зелені, блакитні. Розписувалися не тільки стіни, але й стеля. Улюбленими були зображення сфінксів, вершників, биків, а також еротичні сюжети, танці, потойбічні бенкети у присутності богів Гадеса і Прозерпіни. В той час як у греків настінний розпис був слабо розвинений у звязку з пластичною системою світогляду. а не ілюзорно-живописною, у етрусків вона була розвинена досить широко, і саме це вплинуло на римлян, викликавши у них розвиток фресок, котрій було надалі суджено стати панівною в Європі.Мистецтв етрусків увійшло невідʼємною частиною до римської культури, і мистецтво Риму виросло на грунті високої цивілізації Етрурії.

2) Ready-made ​​('реді- мейд', від англ. Ready — готовий, і Made — зроблений) — техніка в різних видах мистецтва (головним чином — в образотворчому мистецтві і в літературі), при якій автор представляє в якості свого твору деякий об'єкт або текст, створений не ним самим і (на відміну від плагіарта) нема з художніми цілями. Тільки стосовно до поезії в майже ідентичному значенні використовується інший англомовний термін found poetry (« знайдена поезія»); спроб перекладу обох термінів в російській мистецтвознавстві не робилося.

Марсель Дюшан (фр. Marcel Duchamp, 28 липня 1887, Бленвіль-Кревон — 2 жовтня 1968, Неї-сюр-Сен) — французький та американський художник, скульптор, теоретик мистецтва, шахіст. Дюшан працював у стилі дадаїзму та сюрреалізму та справив великий вплив на різні напрямки сучасного мистецтва. Дюшан відомий своїм винаходом об'єктів «ready-made» (англ.зроблений заздалегідь), серед яких особливо відомий його «Фонтан», який являє собою пісуар з написом «R. Mutt»."Фонтан", як називав свій шедевр Дюшан, визнали найвагомішим твором ХХ століття.Ще один жарт Дюшана – вуса на портреті Джоконди. У 2010 вдосконалений шедевр Да Вінчі назвали іконою поп-арту і продали з аукціону Крістіс за півмільйона зелених.Перебуваючи в зеніті слави, Дюшан у 20-тих роках покинув творчість і віддався шахам. І хоча творчий спадок майстра невеликий, безумовно – його роботи – велике мистецтво, що змінило світ.

Білет №14