Білет №1

1. Пе́рвісне мисте́цтво — мистецтво, що склалося в умовах первіснообщинного суспільства в процесі трудової діяльності людини. Виникло близько 30 тис. років тому, за доби пізнього палеоліту.

Первісне мистецтво представлене, насамперед, розписами, рельєфними зображеннями на стінах печер і відкритих скелях. Зображували на них переважно тварин, на яких полювали. Часто малюнки гравірували на кістці мамонта або камені. Згодом виникла кругла скульптура — жіночі статуетки (т. з. венери), фігурки тварин тощо. Розквітло також декоративно-ужиткове мистецтво, широко відоме з розписів керамічного посуду.

В Україні первісне мистецтво представлене визначними пам'ятками різних етапів його розвитку: пізній палеоліт — знахідками зМізинської стоянки; неоліт та енеоліт розписами з Кам'яної могили, мистецтво землеробсько-скотарських племен 3-2 тис р. до н. е. — розписною керамікою та дрібною пластикою трипільської культури, мистецтво доби міді та бронзи — пам'ятками з Усатівських поселень та курганів.

2)Абстрактный экспрессионизм (англ. abstract expressionism) — школа (движение) художников, рисующих быстро и на больших полотнах, с использованием негеометрических штрихов, больших кистей, иногда капая красками на холст, для полнейшего выявления эмоций. Экспрессивный метод покраски здесь часто имеет такое же значение, как само рисование. Целью художника при таком творческом методе является спонтанное выражение внутреннего мира (подсознания) в хаотических формах, не организованных логическим мышлением.Начальная фаза движения — абстрактный сюрреализм (abstract surrealism) появилась в 1940-е, под влиянием идей Андре Бретона, его основными приверженцами были американские художники Ганс Гофман, Аршиль Горки, Адольф Готлиб и др. Особый размах движение получило в 1950-е гг., когда во главе его встали Джексон Поллок, Марк Ротко и Виллем де Кунинг. Абстрактным экспрессионистом называла себя и минималистка Агнес Мартин. Одной из форм абстрактного экспрессионизма является ташизм, оба этих течения практически совпадают по идеологии и творческому методу, однако персональный состав художников, называвших себя ташистами или абстрактными экспрессионистами совпадает не полностью. Среди отечественных художников крупнейшим представителем абстрактного экспрессионизма считается Евгений Михнов-Войтенко, работавший в 1950—1980-х гг.Пол Дже́ксон По́ллок (англ. Paul Jackson Pollock; 28 января 1912 — 11 августа 1956) — американский художник, идеолог и лидер абстрактного экспрессионизма, оказавший значительное влияние на искусство второй половины XX века. В ранних работах Поллока видно влияние мексиканских художников Диего Риверы и Хосе Клементе Ороско, которыми он восхищался в то время. После знакомства с работами Пабло Пикассо и сюрреалистов его творчество становится более символическим.В 1943 году его работу «Волчица» покупает Музей современного искусства, а также появляются первые публикации о нём. Длительное время Поллок пытается с помощью психоанализа справиться с депрессией, что обусловливает его интерес к теории Карла Густава Юнга об архетипах, оказавшей сильное влияние на его работы 1938—1944 годов.Всю жизнь боровшийся с алкоголизмом, Поллок погиб в автокатастрофе, ведя машину в нетрезвом состоянии, в Спрингсе, 11 августа 1956 в возрасте 44 лет. Один из пассажиров скончался на месте, его девушка выжила. После его смерти галерея Поллока продала все его работы, оставшиеся в студии, включая и те, которые были не готовы.

Білет №2

1) Загальна хар-ка мистецтва Месопотамії

Межирі́ччя, також Месопотамія (грец. Μεσοποταμία, земля між ріками), або Дворіччя — регіон в Азії. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемність — клинопис, розвинулись рільництво та іригація, були здійснені численні винаходи (колесо і вдосконалення транспортних засобів), відбувався розвиток домобудівництва і ряду виробів (від гончарного до металургії), розвинута астрономія.

Мистецтво Стародавнього Дворіччя більш динамічно, чим мистецтво Стародавнього Єгипту. Найбільш поширеними жанрами були архітектура, скульптура,декоративно-прикладне мистецтво.

Наприкінці IV тисячоліття до н. е. виникає монументальна архітектура. Основними монументальними спорудами були храми і палаци. Храми часто розміщувалися на вершині особливої ступінчастої вежі — зикурату, що символізували поступове сходження до бога. Зазвичай яскраво розфарбовувались: в чорний, цегельний, білий, золотий кольори. Широко використовувалася керамічна плитка для облицювання будівель. Але найбільш інтенсивно в Дворіччя розвивалася скульптура: рельєфи,монументальна скульптура, дрібна пластика. Пластика відрізняється декоративністю (інкрустація золотом, міддю, дорогоцінними каменями і дорогими сортами дерева), тонкою роботою, високою майстерністю виконання та оздоблення. Полегшення відображають найбільш яскраві моменти історії та культури країни: сцени військових походів, релігійні та міфологічні сюжети.

Мистецтво гліптики - різьби по каменю, кістки, скла - застосовувалося при виготовленні циліндричних печаток і служило цивільним цілям. З твердих порід каменю виконувалися циліндрики, по осі яких було зроблено отвір, куди вставлялася паличка. На зовнішній стороні циліндрика вирізалися зображення. Друк прокочувалася по вологій м'якій глині. Відбиток служив "посвідченням особи" власника і замінював його підпис.

За своєю життєстійкості культура Дворіччя перевершила всі давньосхідні держави і пережила на два з чимось тисячоліття своїх власних творців.

На базі шумерської культури розвивалася і росла культура семітів - вавилонян і ассирійців. Через їх посередництво, в їх передачі та переробки вона поширилася в сусідні області - Лідію, Персію, Сирію, Палестину, Малу Азію і проникла навіть у Пелопоннес. Межі взаємних культурних впливів виявилося далеко за межами Дворіччя.  У VII ст. до н.е. Вавилонія була завойована Персією. Перси зруйнували Вавилон, а надалі і Єгипет, в 526 р. до н.е. Ці завоювання поклали кінець цивілізаціям Єгипту і Дворіччя. Але культура їх не зруйнувалася, хоча від пам'ятників архітектури залишилися лише величні руїни: духовна культура Єгипту і Вавілонії була сприйнята давніми євреями та греками і внесла значний внесок у формуванні ближневосточно середземноморської цивілізації.

2) Основні мотиви романтичного пейзажу Росії перш.половини ХХІ ст..

Романтичний пейзаж Росії був нерозривно пов'язаний з великим піднесенням національної культури, вершиною якого була поезія Пушкіна. Однак, на відміну від російської літератури, де романтизм як стиль прийняв більш розвинуті форми, в його живопису стилістичні риси менш виразні - велику роль відіграє тут інтерес до реального, об'єктивного образу світу, безпосереднє спостереження натури. Саме прагнення до безпосереднього відображення дійсності виразно відчутно в романтичній пейзажного живопису.

Розвиток романтичної пейзажного живопису першої половини 19 століття відбувалося за трьома напрямками: міський пейзаж на основі роботи з натури; вивчення природи на італійській грунті і відкриття російського національного пейзажу.

Одним із вищих досягнень російської реалістичного живопису в межах її загальної романтичної спрямованості було мистецтво С.Ф. Щедріна.

Білет №3