26. Динаміка чисельності населення України.

Чисельність населення країн посьтійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху – народжень і смертей, а також завдяки міграціям населення – переміщенню людей з одних регіонів до інших.

Чисельність населення України протягом великого періоду часу постійно зростала. Однак під впливом зиження народжуваності, збільшення смертності, переходу позитивного зовнішнього міграційного сальдо у негативне темпи зростання чисельності населення України з початку 1960р. неухильно сповільнювалися. За період між переписами 1959-1970рр. Середньорічні темпи приросту становили 0,9 % між переписами 1970-1989рр. – 0,4%. В Україні відбулися різкі зміни тенденцій динаміки чисельності населення. У 1991р. загальна кіл-ть померлих у державі вперше за відсутності воєн і голоду перевищило кіл-ть народжених. У результаті за 1993-2001рр. чисельність населення України зменшилась на 3,4 млн. чол. В останні роки кіл-ть мешканців держави зменшується приблизно на 400 тис. осіб щорічно.

Такий характер динаміки чисельності населення загострює низку демографічних, економічних і політичних проблем в Україні.

27. Демографічна структура населення України.

При аналізі демографічних процесів важливим є дослідження розподілу населення за окремими ознаками, які в цілому називаються демографічними структурами. Одним з основних методів вивчення демографічних структур є групування. Групування здійснюється за ознаками, що є основою групування. Ознакою може бути будь-яка характеристика, що цікавить дослідника. Усе різноманіття таких ознак можна поєднати у такі групи:

Ø аскретивні характеристики, що фіксуються при народжені. Сюди входять біологічні характеристики (стать, вік,раса, національність);

Ø соціальні характеристики: шлюбний статус, освіта, громадянство, рідна мова, конфесійна належність тощо

Ø економічні характеристики: джерела доходу, зайнятість, професія;

Ø міграційні характеристики: місце народження, термін проживання на даній території та ін.;

Ø характеристика вітальних (vitalis – життєвий) або демографічних подій, тобто характеристики, які відносяться до народжень, смертей, шлюбів, розлучень;

28. Соціально-економічна структура населення України.

Соціально-економічна структура суспільства – це частина економічної підсистеми, що включає в себе сукупні трудові ресурси суспільства, відносини власності на засоби виробництва, господарче законодавство і соціальну інфраструктуру, тобто систему освіти, охорони здоров'я, соціального страхування.

Сучасна соціально-економічна структура українського суспільства віддзеркалює недостатню соціальну спрямованість економічних трансформацій і характеризується високим ступенем економічної нерівності та розшарування, значною часткою бідних і злиденних верств.

Створення середнього класу, якому буде властивий спосіб життя, притаманний населенню розвинених країн, і який охоплюватиме найрізноманітніші верстви населення (включаючи соціально вразливі групи), можна визначати як головний соціальний інтерес України, стратегічну соціальну мету реформування економіки і суспільства. Якщо головним пріоритетом економічних трансформацій є створення сучасної ринкової економіки, інтегрованої у міжнародну економічну систему, то в соціальній сфері національним пріоритетом такої ж значущості є формування сучасного середнього класу як основної складової реформованого суспільства.