16. Сімейні хвороби.

Сімейні хвороби – захворювання, які зустрічаються серед членів однієї родини. Можуть бути спадковими і не спадковими. Хвороба може бути обумовлена впливом однакових патогенних факторів, які діють в родині: погане харчування, несприятливі умови життя, одна і та ж професія.

17. Хромосомні, моногенні, полігенні хвороби.

Моногенні хвороби обумовлені дефектом одного гена. Гени кодують білки, які є одними з найбільш важливих інструментів для живих істот, і є складовими в структурі клітин. В результаті мутації, що відбувається в частині гена, який кодує функціональну частину білка,міняється структура білка. Білок вже не виконує свої функції коректно,внаслідок чого відбуваються важкі зміни в організмі.

Серед найбільш поширених - муковісцидоз, фенілкетонурія, галактоземія.

Полігенні (або мультифакторні) хвороби пов'язані з порушенням взаємодії декількох генів, а також факторами навколишнього середовища.

Для появи таких захворювань необхідні спеціальні умови. Серед багатофакторних генетичних хвороб зустрічаються хронічні. Всім відомі хвороба Альцгеймера, діабет, ожиріння і артрит.

Генетичною основою хромосомних хвороб є відхилення від нормального вмісту в клітинах організму кількості хромосом або їх структури унаслідок геномних або хромосомних мутацій. Делеція – відрив частини хромосоми, транс локація – переміщення частини однієї хромосоми на іншу, інверсія – поворот хромосоми на 180градусів.

18. Складність структури і особливості процесу аномального розвитку.

Аномалії у дітей зумовлюють своєрідність їхнього розвитку. Слід пам’ятати, що своєрідність не означає наявність лише негативних ознак розвитку аномальної дитини. Хоча дефект зумовлює цілу низку певних порушень розвитку аномальної дитини. Але можуть бути і деякі позитивні зміни, що виникають за відповідних умов виховання як наслідок пристосування дитини до реального оточення.

Л.С.Виготський висунув ідею про складність структури аномального розвитку дитини згідно з якою наявність дефекту якогось одного аналізатора чи інтелектуальної вади не спричинює ізольованого випадіння однієї функції, а призводить до цілої низки відхилень, а отже, виникає цілісна картина своєрідного розвитку.

Аналізуючи складну структуру аномального розвитку психіки слід передусім розрізняти:

Первинний дефект, безпосередньо викликаний тим чи іншим хвороботворним фактором

Вторинні відхилення, що виникають у процесі онтогенетичного розвитку дитини, як наслідок дії первинного дефекту

Розумова відсталість аномальної дитини може бути наслідком будь-яких первинних дефектів, як слабкість орієнтувальної діяльності, яка пов’язана з низькою пізнавальною активність, слабкістю замикаючої функції кори головного мозку, інертністю нервових процесів, низькою працездатністю.

В результаті дії первинних ознак розумової відсталості, дитина з інтелектуальним дефектом починаючи з ранніх етапів свого розвитку не має змоги повноцінно привласнювати набутки людської культури, за звичайних умов виховання вона повною мірою не проходить ряду важливих «соціальних шкіл»: предметних дій, мовного спілкування з навколишнім, колективної гри. Тому у розумово відсталої дитини виникають вторинні відхилення розвитку: - недорозвинення вищих форм мислення, пам’яті, уваги; різні порушення розвитку особистості (впевненість, критичність, самостійність, самооцінка.

Розрізнення первинного дефекту і вторинних відхилень допомагає розібратися в складній структурі розвитку й при інших формах дитячих аномалій.

19. Компенсація і корекція аномального розвитку.

Виховання і навчання аномальних дітей — складна соціальна, і педагогічна проблема. Її вирішення служить цілям підготовки дітей в відповідність до їх можливостями до самостійної, активної суспільно корисного життя.

Коррекція

Коррекційно-виховна робота є системою комплексних заходів педагогічного на різні особливості аномального розвитку особистості цілому, оскільки всякий дефект негативно впливає не на окрему функцію, а знижує соціальну повноцінність дитини у всіх її проявах. Вона не зводиться до механічним вправ елементарних функцій або до набору спеціальних вправ, розвивають пізнавальні процеси та окремі види діяльності аномальних дітей, а охоплює весь навчально-виховний процес, всієї системи діяльності спеціальних закладів

Корекційно-виховної завданню підпорядковані всі форми і різноманітні види класною і позакласної роботи у процесі формування в школярів загальноосвітніх і трудових знань, умінь і навиків. На ранніх етапах навчання дітей і розвитку цю роботу передбачає збагачення уявлень аномальних дітей про навколишньої дійсності, формування навичок самообслуговування, довільних рухів та інших видів діяльності. У подальшому коррекційно - виховна робота ввозяться процесі навчання аномальних дітей загальноосвітніх знанням.

Компенсація

У аномальних дітей у процесі компенсації відбувається формування нових динамічних систем умовних зв'язків, виправлення порушених чи ослаблених функції, розвиток особистості

Специфічне розвиток аномальних дітей, викликане порушенням одній з систем організму, що його функцій, проходить і натомість активізації захисних засобів і мобілізації резервних ресурсів, супротиво наступові патологічних процесів. Тут і виявляються потенційні можливості компенсації. Спеціальне навчання і виховання відкривають широкі можливості розвитку функцій.

У розвитку аномального дитини відіграє провідну роль не первинний дефект, яке вторинні соціальних наслідків, його соціально- психологічна реалізація. Процеси компенсації неспроможна повністю виправити дефект, але де вони допомагають подолати труднощі, створювані дефектом. Тому особливо важливо соціальне виховання аномального дитини, заснований на методах соціальної компенсації його природного нестачі. Це означає включення дитини на різноманітні соціальні відносини, активне спілкування, суспільно корисну діяльність основі компенсаторних можливостей

Чим раніше починається спеціальне педагогічне вплив, тим краще розвивається процес компенсації. Коррекційно – виховна робота, розпочата на ранніх етапах розвитку, попереджає вторинні наслідки порушенні органів прокуратури та сприяє розвитку дитини на сприятливому напрямку.